Пермакультура, або як отримувати високі врожаї в гармонії з довкіллям

В сучасній аграрній науці одним з найважливіших показників якості насіння вважається їх чистота. Але, виявляється, такий підхід до якості насіння сформувався відносно недавно. А в колишні часи, навпаки, в звичним було висівати суміші насіння – наприклад, пшеницю з нутом, кукурудзу з бобами. І врожаї при таких посівах були значно вище, ніж при роздільних. Саме такий змішаний посів, який називають пермакультурою, стає все більш популярним.

Але на змішуванні декількох культурних рослин сміливці не зупинилися – вони стали змішувати сортове насіння з бур'янами. І вважають, що взаємодія диких і культурних рослин йде їм тільки на користь .

Цей спосіб здатний привести в шок прихильників традиційного землеробства. Багато аграріїв, які пропагують екокультуру, вирощують городину, не орючи землю. Це напрям відродився вже більше 50 років, і, як вважає його основоположник Зепп Хольцер, має право на існування.

Хто ж такий цей Зепп Хольцер, ставить з ніг на голову звичні і прийняті в усьому світі уявлення про ведення сільського господарства?

Без всякої натяжки можна сказати, що сьогодні – це найбільш відомий у світі селянин, свого роду гуру екологічного руху. Пермакультурне господарство – його дитяча мрія, і він успішно втілює її у своїх володіннях. Вони розкинулися на площі в 40 га на висоті 1300 м над рівнем моря в південно-східній частині Австрії, де клімат прирівнюється до сибірського.

Головне в методі Хольцера – створити гармонійний симбіоз ландшафту, рослин, тварин, виходячи з природних можливостей конкретної ділянки. Хольцер вважає, що бути селянином – означає навчитися чітко слідувати законам природи, а не орати від світанку до заходу, А для того, щоб отримувати хороші врожаї, щоб життя процвітало, зовсім не обов'язково докладати великі зусилля. При грамотному підході плоди самі падають у руки. Вишні в горах, редиска взимку, ківі в «австрійському Сибіру» Хольцер намагається максимально використовувати можливості і особливості місцевості. Він примудряється отримувати взимку урожай редиски, причому зростає не в теплицях, а на відкритих терасах, отримуючи тепло від підігрітого каміння, між яким посаджені дерева.

Хольцер геть руйнує стереотипи, прийняті в землеробстві. Він змішує насіння різних рослин у великому відрі, а потім сіє їх. Виживуть лише ті, у кого вистачить на це сил. Австрійський новатор категорично виступає проти гібридів і ніколи їх не сіє.

У Хольцера на фермі є банк старих сортів, куди відбирається тільки найкраще зерно, здатне дати хороший врожай. Ці насіння і використовує фермер. Землю перед посадкою не орють, вважається, що це марна трата часу, адже в горах зорану землю або змиє дощем, або вивіє вітром. Насіння сіють глибоко – вони сильніші, ніж ті, що перебувають у поверхні. Замість азотних добрив використовують бобові культури (в ролі сидератів), що дозволяє зберігати чистоту води у місцевих водоймах. Врожаї при такій техніці обробітку незмінно бувають високими, а природні методи обробки ґрунту дозволяють повністю зберігати родючість землі.

Зепп Хольцер, на думку багатьох дослідників, зумів досягти неможливого. У гірському його маєток, де за визначенням можуть рости тільки хвойні дерева, з травня по вересень плодоносять вишні, прекрасно ростуть зернові і навіть визрівають ківі – і це на висоті 1300 м над рівнем моря в одній з найхолодніших земель Австрії! Хоча сам господар не бачить в цьому нічого надприродного. Кожен може змінити світ на краще.

Для цього людині потрібна тільки ділянка землі і прагнення жити в гармонії з природою, вважає Зепп Хольцер. Сьогодні його вчення визнано на батьківщині, і в усьому світі. Хольцер часто виступає з лекціями в університетах різних країн, стурбованих негативним впливом нерозумної діяльності людини на довкілля. Хольцер знає, як відновити порушений природний лад, і активно ділиться своїми знаннями. Він бере участь у 20 соціальних проектах, спрямованих на відновлення навколишнього середовища, а деякі з цих проектів сам фінансує і проводить реставрацію деградованих територій з допомогою своїх саджанців і насіння.

10 ПРАВИЛ СТВОРЕННЯ ПЕРСОНАЛЬНОГО РАЮ ВІД ЗЕППА ХОЛЬЦЕРА

?Як же Хольцеру вдалося на висоті від 1100 до 1500 м над рівнем моря змусити цвісти рододендрони, безліч квітів, отримувати багаті врожаї плодових дерев і кущів. Річ у мікрокліматі, створеному «найвідомішим селянином» за допомогою системи озер, каменів і високих гряд, складених з стовбурів і гілок дерев, засипаних землею – так званих теплових накопичувачів. Отже.

1.Територія повинна мати відкриту водойму. Вода, на думку Хольцера, є скрізь, навіть у найбільш засушливих місцях, треба тільки вміти її знайти.

2. З допомогою живої огорожі та високих гряд потрібно захистити територію від вітрів.

3. Тваринний і рослинний світ на відновлюваної території повинен бути максимально різноманітним (отруйні рослини теж повинні бути присутнім). Сам Хольцер приносив на свою ділянку лісових мурашок з усіх околиць: на його переконання, мурахи – лікарі лісу. Хольцер створює, за його висловом, плодові ліси, симбіоз плодових дерев і чагарників з хвойними, листяними і декоративними рослинами. Саме за такими лісами, на думку австрійського агрАрія майбутнє нашої планети.

4. Кількість необхідної роботи обернено пропорційно розміру ділянки. Наприклад, робота в маєтку Хольцера вже зведена до мінімуму, а доходи від нього ростуть.

5. Мінімум роботи – максимум ефекту. Це правило чудово ілюструє маєток Хольцера – самодостатня система постійного розвитку. Основний дохід приносить господареві продаж саджанців, насіння, фруктів, ягід, овочів, горіхів, грибів, риби, раків.

6. Максимум рослин потрібно висаджувати насінням. Умови повинні бути наближені до природних з допомогою стратифікації в морозильнику або в снігу. У Хольцера багатий досвід по цій частині: у нього росте цілий кедровий ліс з сибірських кедрів і кедрів інших видів, що дають більш великі горішки. Розсаду слід висаджувати не в гумус, а бідний грунт – так вона швидше адаптується зберігає здоров’я.

7.Не обрізати плодові дерева! Обрізка дерева робить залежними від втручання людини, а, отже, менш життєздатними. Обрізка допускається лише в одному випадку – якщо дерево нездорове.

8. Деревам – спартанські умови! Садити дерева в пісний ґрунт, не поливати при пересадці, не використовувати добрива. Ноу-хау від майстра: при пересадці дорослих листяних дерев і чагарників коріння викопаного рослини обгортають мішковиною, зволожують і розташовують в тіні, а крону виставляють на сонце. Через деякий час дерево скидає листя – і воно готове до посадки. Спосіб гарантує 100 % живучість!

9. Тварини, що живуть в господарстві, повинні допомагати у проведенні робіт. Наприклад, свині можуть чудово скопати грядки для посадки, достатньо лише розсипати в потрібних місцях горох або кукурудзу.false

10.Не потрібно нікого копіювати! Лише думати і спостерігати за природою. Можна взяти на озброєння девіз самого Хольцера: «Мій університет – природа». І частіше згадувати його слова: «Людина не може вдосконалювати те, що і так абсолютно, потрібно просто вчитися мудро керувати природою».

А ще можна спробувати вирішувати питання (неважливо, це стосується рослин, тварин або ґрунту), представляючи себе цією істотою і чуйно прислухатися до своїх відчуттів