Ідеологія нагальності

Як і "перегони озброєнь", "гонитва за часом" – це одна з тих причин, які привели до вивчення різних інтелектуальних дисциплін, що ставлять питання про її походження та способи виходу з неї.

У своїй книзі «Час невідкладності», французький філософ Крістоф Бутон (1) зазначає, що наш час характеризується «ідеологією невідкладності». Вона забруднила всі сфери життя суспільства. З'явилася потреба виробляти та споживати нескінченно в часі, який вже не має нічого спільного з «природним часом, з його зупинками та перемінностями».

У своїй відповіді журналу  l’Express  він говорить, що ця нав'язлива ідея терміновості настійно викорчовує минуле  (людина не має більше часу повернутися до того, що вона зробила), краде сьогодення (ми завжди знаходимося "на крок вперед"), і виснажує прийдешнє, не допускаючи будь-якої проекції в майбутнє, будь-яких роздумів про можливі шляхи еволюції. За поспіхом, людина реагуватиме лише на загрозу або наказ. Таким чином, вона позбавляється істотного аспекту своєї свободи, - здатності взяти на себе ініціативу. Ці негативні наслідки проявляються на рівні суспільства.

Отже, нагальність шкодить також  здійсненню демократії (2).  Громадяни, змушені жити в умовах нагальності, більше не мають психічної готовності думати про громадські інтереси, вони, самі переобтяжені й захоплені в пастку постійного невстигання, залишають це політикам! У стародавній Греції необхідною умовою демократії  був skholè, час відпочинку, який громадяни виділяли на роздуми, аби потім щось ухвалити.

Ця необхідна свобода думати, яку захищає французький філософ, нагадує демократію українського козацтва (XVI-XVIII ст.), що прямо і публічно обирало своїх очільників на зборах («Радах»). Аріянське прислів'я «Добре все те, що робиться з власної волі», яке їм передали  їх трипільські (3) предки, гарантувало свободу, щастя і творення. Українське слово "школа" ("chkola"), "SO-kola" ("СО-коло"), означає водночас "сонячне" і "колективне". Навчання цих "просвітлених" людей, підживлених високими моральними цінностями, було взаємним (обмінювалися знаннями та навичками); як правило, це відбувалося на природі, в цікавій ігровій формі, і часто перемежовувалося зі стихійним співом.

Щоб протидіяти «диктатурі швидкості» та обмежуванню, до якого вона приводить, Крістоф Бутон пропонує:

- знайти час для міркування та критичного мислення (запитати у себе: « Хто мені нав'язує таку нагальність?», «Від чого вона залежить?», «Чи маю я цьому коритися?»

- знову повернути вільне використання часу під час та поза роботою,

- відродити справжню політичність.

Крістоф Бутон таким чином піднімає справжні проблеми, а його пропозиції щодо їх вирішення збагачують дискусію. Проте, якщо певна кількість окремих людей вже дозріла до кращого буття, то спільноти все ще щосили намагаються дозріти. Часто маніпульовані обурення всіх проти всіх по всьому світу, вказують на недостатність вчень, ідеологій, релігій, економік ... які звеличувалися протягом останніх століть.

Щоб абстрагуватися від рабства, плекається молода поросль («стартап») «Вільна Українська Держава». Молода поросль, ініційована вільними чоловіками та жінками, які знаходять час для роздумів та роботи над собою (у всіх трьох вимірах - духовному, психічному та фізичному). Сяючи здоров'ям і щастям, вони контролюють свій багатообіцяльний творчий потенціал.

1. Christophe Bouton, « Le Temps de l'urgence », éd. Le Bord de l'eau.
2. « L'urgence nuit à la démocratie », L’Express, 19.01.2016.
3. Багата Трипільська цивілізація виникла близько 5000 років до Різдва Христового.

(Переклад з французької мови: Світлана Вакуленко)

Ця стаття французькою мовою:  «L’idéologie de l’urgence»