Геноцид Кремля: Катинь!

З Маніфесту про Нову Історію, написаному мною 2 вересня 2000 року… і опублікованому на сайті «МОЯ РЕВОЛЮЦИЯ», присвяченому виходу в світ нашої книги-дослідження «ГИТЛЕР: Информация к размышлению. (Даты. События. Мнения. 1889-2000).

«Щоб добрим бути, я повинен бути жорстоким», — сказав Уїльям Шекспір.
Щоб сказати правду — точніше, ту частину інформації, яку ми сприймаємо за правду і яка нам доступна, — ми повинні бути жорстокими: стосовно цієї інформації, стосовно видатних історичних діячів, стосовно безневинних жертв, стосовно себе, нарешті — стосовно тебе, читачу. Не можна розкрити чиряк, не завдавши болю. Ми хочемо сказати жорстоку правду, котра, на нашу думку, принесе тільки благо...
Ми живемо в реальному світі. Ми хочемо приймати рішення, що, як нам здається, принесуть нам благо. Але всяке право породжує обов’язок, усяке бажання породжує роботу з його реалізації.
На початку III тисячоліття ми починаємо наш Рух за Нову Історію — без недомовок, напівправди і фальсифікацій, що їх так полюбляють чинити в ім’я т. зв. «вищих державних інтересів».
«Прагнення до пізнання закладено до натури людини. Ця потреба сильніша від будь-яких страхів. Пізнання вимагає жертв. Знання треба оплачувати. Набуваючи розуміння природи, влади над нею, люди чогось позбавляються, не тимчасово, а назавжди, це — вічні утрати, які завдають мук і страждань. Пізнання причаює в собі гіркоту, отруту, воно несумісне з раєм. Знання змінюють структуру людської душі, але людина не в силах відмовитися від цих мук».
Ми свідомі того, що це дуже тернистий шлях, бо «велика мудрість має багато суму: і хто множить пізнання, той множить скорботу». Але ж, як сказано у Святому Писанні, «блаженні ті, хто прагне правди, бо вони наситяться».
«Припустимо, що ми досить мудрі, щоб довідуватися і знати, однак ще недостатньо мудрі, щоб контролювати свій процес пізнання і самі знання, а тому використовуємо їх собі на шкоду. Навіть якщо це й так, то знання все одно кращі, ніж неуцтво. Краще знати, навіть якщо знання дуже скоро потягне за собою загибель, чим знайти вічне життя ціною тьмяного худоб’ячого нерозуміння Всесвіту, який невидимо для нас вирує в усіх своїх чарах».
Отже, ми починаємо наш Рух за Нову Історію — і «це не пропагандистська битва, а фанатична спрага правди».
Ми починаємо наш Рух і віримо, що в III тисячолітті Історія і Правда стануть синонімами.
Ми починаємо наш Рух... Підемо з нами! Адже «життя — не страждання і не насолода, а справа, яку ми повинні робити і чесно довести її до кінця».