У хід, окрім русинського й угорського питань, пішли фейкові петиції.
Протягом останніх кількох місяців на Закарпатті вималювалися дві чіткі теми, які Росія використовує для інформаційних вкидань. Найперша – русинська тема. Друга — так зване приниження у краї угорської нацменшини. Нещодавно в Ужгороді з’явилася навіть петиція до президента про надання у краї російській мові особливого статусу…
Політичне русинство бере початок ще з минулого століття, коли на Закарпатті діяло москвофільське товариство Духновича. Саме ця організація під гаслами просвітництва у період між Першою та Другою світовими війнами самовільно використовувала царський триколор, навіть після зміни у 1917 р.
царського режиму на комуністичний. Відтак русинство, яке наприкінці 80-х — на початку 90-х років під час розпаду СРСР було реанімовано тодішнім КДБ для боротьби з отриманням Україною незалежності, як один зі своїх символів нашвидкуруч скроїло триколор, скопійований з російського царського прапора (лише змінивши місцями розташування смуг і їх ширину). Істинний русинський жовто-блакитний прапор у той час їм використовувати не пасувало, оскільки під його кольорами відбувалась боротьба за незалежність України.
Згодом цей триколор був нав’язаний всім русинам, у тому числі і з проукраїнського культурологічного крила. Особливо активно утвердження триколора як русинського прапора піднімалось у 2007−2008 роках, коли Росія розпочала розкручувати сепаратистський проект “політичного русинства”. Тоді за статтею про посягання на державну цілісність України був засуджений місцевий проросійський священик Дмитро Сидор. Згодом його справу продовжив російський русинський шпигун Петро Гецко, який у часи Революції гідності проголосив себе прем’єром уявної русинської республіки та втік до Москви. Після нього на Закарпаття для потрібної картинки «приниження русинства» приїжджало чимало проросійських угорських та чеських політиків. Серед них і українофоб чеський парламентарій Томіо Окамура, який підтримує тісні зв’язки з Москвою. Періодично під приводом конференцій та «круглих столів» про права нацменшин обговорюється якийсь особливий статус краю. Не забувають згадати і про «утиски русинства». Тим часом у столиці Карпатської України, Хусті, невідомі особи розмальовують у триколори будинки, огорожі і навіть знак при в’їзді у місто…
Угорські «друзі» Закарпаття спостерігали на «виборах» у Криму та «ДНР-ЛНР»
Так зване угорське питання на Закарпатті активно педалюється з 2010 року. Саме на цей час припадає найбільша за всю історію українського Закарпаття кількість виданих місцевому населенню угорських паспортів. Протягом 2010−2012 років подвійними українсько-угорськими громадянами стало близько 150 тисяч закарпатців, що становить понад 10% (!) населення області. У цей же період на Закарпаття почали навідуватися представники угорської радикальної партії «Йоббік» і розповідати про повернення краю до складу Великої Угорщини. Спочатку сепаратистські вояжі здійснював депутат Іштван Саваї. Згодом у Береговому свою приймальню відкрив сумнозвісний угорський парламентар Бейла Ковач. Останній формував в області мережу прихильників «Йоббіка» і під виглядом турботи про угорців, як нацменшини, поповняв лави партії. Після Революції гідності цей депутат був спостерігачем на псевдовиборах на Донбасі та у Криму. Місцева СБУ заборонила згаданим громадянам в’їзд в Україну.
Тим часом міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто в інтерв’ю російському виданню «КоммерсантЪ» (інтерв’ю було поширено угорським виданням MNO та українським «Кореспондентом») повідомив, що Будапешт «не потерпить жодних поправок – ні до закону про освіту, ні до закону про використання мови, які погіршили б становище меншин». Хоча, як показує світова практика, вирішення мовних та освітніх питань входить виключно до компетенції керівництва кожної окремої держави. Однак глава угорського МЗС має з цього приводу власну думку. «Це не внутрішньоукраїнська тема, а питання, яке виходить далеко за межі України», — каже він. У словах Сіярта явно простежується риторика, притаманна російському політикуму. «Якщо якісь поправки чи зміни погіршать життя меншин, в тому числі угорської, то ми піднімемо це питання на рівні ЄС». Така заява є не чим іншим, як прихованою погрозою українцям. Це вже справа честі та обов’язки МЗС України. Цікаво, що Сіярто дав інтерв’ю «Коммерсанту» під час поїздки до Москви, де він залагоджував питання візиту Путіна до Будапешта…
Російські та проросійські ЗМІ пішли далі і взялися самотужки вигадувати страшилки про життя угорців на Закарпатті. У мережі з’явилося інтерв’ю начебто прем’єра Угорщини під красномовною назвою «Ми зобов’язані спасти Закарпаття від України і повернути наші історичні землі». Звичайно, це був фейк. Такого інтерв’ю прем’єр Угорщини не давав. Далі у фейку, який пішов із сайту «Міртесен», йдеться дослівно: «Сейчас этнические венгры и закарпатские русины наиболее в острой форме подвергаются унижениям и преследованиям со стороны действующей украинской власти, и мы обязаны это остановить. Мы поднимем вопрос о восстановлении исторической справедливости и воссоединении наших земель. Мы готовы к любой борьбе за ясные и справедливые цели. Наши соотечественники должны иметь достойную жизнь и светлое будущее, а не влачить жалкое и униженное существование под гнетом украинского государства», — заключил Виктор Орбан»…
Фейкові петиції та звернення
На Закарпатті агресивно обстоювати права нацменшин продовжує Партія угорців в Україні, яка діє на базі Товариства угорської культури Закарпаття. Очолює цю структуру нардеп від закарпатських угорців Василь Брензович. Останній нещодавно через депутатів облради від цієї ж партії ініціював створення лобістського політичного звернення з приводу надуманого звуження конституційних прав нацменшин, який депутати, без вивчення, проголосували і надіслали на адресу вищого керівництва держави.
Пізніше з’ясувалося, що текст вказаного звернення був підготовлений і потрапив до сесійної зали з ініціативи Товариства угорської культури Закарпаття. А «протискав» це звернення перший заступник голови облради Йосип Борто, котрий є очільником Закарпатської обласної організації «КМКС» — Партії угорців України. Жодного обговорення тексту заяви в депутатських комісіях, як цього вимагає регламент, не було. До того ж президія облради, яка розглянула його напередодні сесійного засідання, визнала недоцільним винесення цього документа на голосування депутатів. Однак, всупереч цьому рішенню, Й. Борто вніс проект рішення до переліку інших звернень, і воно було проголосовано пакетом.
Новітньою інформаційно-політичною технологією вкидувань, яку апробовує Росія на Закарпатті та в Дніпрі, є так звані петиції президенту. В Ужгороді петиція щодо підтримки російської мови була зареєстрована минулоріч у вересні та набрала необхідну кількість підписантів. Міський голова на неї відповів, що в Ужгороді російська мова жодним чином не утискається.
Петиція була захована у безневинну назву «Про підтримку законопроекту «Про забезпечення державної підтримки заходів з розвитку та популяризації української мови та мов нацменшин в Україні». У тексті йдеться про необхідність підтримки мов нацменшин, однак акцент таки робився на російську мову.
Цю вимогу вмить підхопили російські пропагандистські ЗМІ, а також низка проросійських інтернет-видань України, серед яких все ті ж Вести.ua”, “Голос.ua”, “Подробности.ua”, що відомі вигадуванням фейкових матеріалів про «вимоги угорців Закарпаття щодо автономії».
Цікавим було те, що зареєстрував її не ужгородець Євген Гербін, а список підписантів здебільшого містив не притаманні Ужгороду російські прізвища. Не виключено, що саме російські політтехнологи були ініціаторами такої петиції. Однак після «штучної» накрутки 251 підписанта, необхідного для розгляду петиції, за півроку жоден ужгородець так і не підписався під цією нісенітницею!
Коментуючи ситуацію навколо цієї петиції, голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль каже, що Росія взялася за Закарпаття через те, що тут немає такої однорідності населення, як у Львівській, Івано-Франківській областях. “Розхитують, тому що багатонаціональне населення. Ну і друге — те, що невеличка частина населення себе не визнає українцями, а русинами”, – зазначив губернатор Закарпатської області.
“Ще раз заявляю: немає тут ніякого сепаратизму. І бути не може!” – запевнив пан Москаль. Також він розповів, що йому закидали наміри здати Закарпаття іншій державі. “Що адміністрація вже готова, хліб спекла, рушник дістала. Ну, що говорить? Кажу: ми як будем уже на кордон іти — ми вас запросимо. Або знімки вам вже потім перешлемо…” – іронізує очільник Закарпатської області.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Як Росія вирощує сепаратизм на Закарпатті
У хід, окрім русинського й угорського питань, пішли фейкові петиції.
Протягом останніх кількох місяців на Закарпатті вималювалися дві чіткі теми, які Росія використовує для інформаційних вкидань. Найперша – русинська тема. Друга — так зване приниження у краї угорської нацменшини. Нещодавно в Ужгороді з’явилася навіть петиція до президента про надання у краї російській мові особливого статусу…
Русини з царським триколором
Політичне русинство бере початок ще з минулого століття, коли на Закарпатті діяло москвофільське товариство Духновича. Саме ця організація під гаслами просвітництва у період між Першою та Другою світовими війнами самовільно використовувала царський триколор, навіть після зміни у 1917 р.
царського режиму на комуністичний. Відтак русинство, яке наприкінці 80-х — на початку 90-х років під час розпаду СРСР було реанімовано тодішнім КДБ для боротьби з отриманням Україною незалежності, як один зі своїх символів нашвидкуруч скроїло триколор, скопійований з російського царського прапора (лише змінивши місцями розташування смуг і їх ширину). Істинний русинський жовто-блакитний прапор у той час їм використовувати не пасувало, оскільки під його кольорами відбувалась боротьба за незалежність України.
Згодом цей триколор був нав’язаний всім русинам, у тому числі і з проукраїнського культурологічного крила. Особливо активно утвердження триколора як русинського прапора піднімалось у 2007−2008 роках, коли Росія розпочала розкручувати сепаратистський проект “політичного русинства”. Тоді за статтею про посягання на державну цілісність України був засуджений місцевий проросійський священик Дмитро Сидор. Згодом його справу продовжив російський русинський шпигун Петро Гецко, який у часи Революції гідності проголосив себе прем’єром уявної русинської республіки та втік до Москви. Після нього на Закарпаття для потрібної картинки «приниження русинства» приїжджало чимало проросійських угорських та чеських політиків. Серед них і українофоб чеський парламентарій Томіо Окамура, який підтримує тісні зв’язки з Москвою. Періодично під приводом конференцій та «круглих столів» про права нацменшин обговорюється якийсь особливий статус краю. Не забувають згадати і про «утиски русинства». Тим часом у столиці Карпатської України, Хусті, невідомі особи розмальовують у триколори будинки, огорожі і навіть знак при в’їзді у місто…
Угорські «друзі» Закарпаття спостерігали на «виборах» у Криму та «ДНР-ЛНР»
Так зване угорське питання на Закарпатті активно педалюється з 2010 року. Саме на цей час припадає найбільша за всю історію українського Закарпаття кількість виданих місцевому населенню угорських паспортів. Протягом 2010−2012 років подвійними українсько-угорськими громадянами стало близько 150 тисяч закарпатців, що становить понад 10% (!) населення області. У цей же період на Закарпаття почали навідуватися представники угорської радикальної партії «Йоббік» і розповідати про повернення краю до складу Великої Угорщини. Спочатку сепаратистські вояжі здійснював депутат Іштван Саваї. Згодом у Береговому свою приймальню відкрив сумнозвісний угорський парламентар Бейла Ковач. Останній формував в області мережу прихильників «Йоббіка» і під виглядом турботи про угорців, як нацменшини, поповняв лави партії. Після Революції гідності цей депутат був спостерігачем на псевдовиборах на Донбасі та у Криму. Місцева СБУ заборонила згаданим громадянам в’їзд в Україну.
Тим часом міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто в інтерв’ю російському виданню «КоммерсантЪ» (інтерв’ю було поширено угорським виданням MNO та українським «Кореспондентом») повідомив, що Будапешт «не потерпить жодних поправок – ні до закону про освіту, ні до закону про використання мови, які погіршили б становище меншин». Хоча, як показує світова практика, вирішення мовних та освітніх питань входить виключно до компетенції керівництва кожної окремої держави. Однак глава угорського МЗС має з цього приводу власну думку. «Це не внутрішньоукраїнська тема, а питання, яке виходить далеко за межі України», — каже він. У словах Сіярта явно простежується риторика, притаманна російському політикуму. «Якщо якісь поправки чи зміни погіршать життя меншин, в тому числі угорської, то ми піднімемо це питання на рівні ЄС». Така заява є не чим іншим, як прихованою погрозою українцям. Це вже справа честі та обов’язки МЗС України. Цікаво, що Сіярто дав інтерв’ю «Коммерсанту» під час поїздки до Москви, де він залагоджував питання візиту Путіна до Будапешта…
Російські та проросійські ЗМІ пішли далі і взялися самотужки вигадувати страшилки про життя угорців на Закарпатті. У мережі з’явилося інтерв’ю начебто прем’єра Угорщини під красномовною назвою «Ми зобов’язані спасти Закарпаття від України і повернути наші історичні землі». Звичайно, це був фейк. Такого інтерв’ю прем’єр Угорщини не давав. Далі у фейку, який пішов із сайту «Міртесен», йдеться дослівно: «Сейчас этнические венгры и закарпатские русины наиболее в острой форме подвергаются унижениям и преследованиям со стороны действующей украинской власти, и мы обязаны это остановить. Мы поднимем вопрос о восстановлении исторической справедливости и воссоединении наших земель. Мы готовы к любой борьбе за ясные и справедливые цели. Наши соотечественники должны иметь достойную жизнь и светлое будущее, а не влачить жалкое и униженное существование под гнетом украинского государства», — заключил Виктор Орбан»…
Фейкові петиції та звернення
На Закарпатті агресивно обстоювати права нацменшин продовжує Партія угорців в Україні, яка діє на базі Товариства угорської культури Закарпаття. Очолює цю структуру нардеп від закарпатських угорців Василь Брензович. Останній нещодавно через депутатів облради від цієї ж партії ініціював створення лобістського політичного звернення з приводу надуманого звуження конституційних прав нацменшин, який депутати, без вивчення, проголосували і надіслали на адресу вищого керівництва держави.
Пізніше з’ясувалося, що текст вказаного звернення був підготовлений і потрапив до сесійної зали з ініціативи Товариства угорської культури Закарпаття. А «протискав» це звернення перший заступник голови облради Йосип Борто, котрий є очільником Закарпатської обласної організації «КМКС» — Партії угорців України. Жодного обговорення тексту заяви в депутатських комісіях, як цього вимагає регламент, не було. До того ж президія облради, яка розглянула його напередодні сесійного засідання, визнала недоцільним винесення цього документа на голосування депутатів. Однак, всупереч цьому рішенню, Й. Борто вніс проект рішення до переліку інших звернень, і воно було проголосовано пакетом.
Новітньою інформаційно-політичною технологією вкидувань, яку апробовує Росія на Закарпатті та в Дніпрі, є так звані петиції президенту. В Ужгороді петиція щодо підтримки російської мови була зареєстрована минулоріч у вересні та набрала необхідну кількість підписантів. Міський голова на неї відповів, що в Ужгороді російська мова жодним чином не утискається.
Петиція була захована у безневинну назву «Про підтримку законопроекту «Про забезпечення державної підтримки заходів з розвитку та популяризації української мови та мов нацменшин в Україні». У тексті йдеться про необхідність підтримки мов нацменшин, однак акцент таки робився на російську мову.
Цю вимогу вмить підхопили російські пропагандистські ЗМІ, а також низка проросійських інтернет-видань України, серед яких все ті ж Вести.ua”, “Голос.ua”, “Подробности.ua”, що відомі вигадуванням фейкових матеріалів про «вимоги угорців Закарпаття щодо автономії».
Цікавим було те, що зареєстрував її не ужгородець Євген Гербін, а список підписантів здебільшого містив не притаманні Ужгороду російські прізвища. Не виключено, що саме російські політтехнологи були ініціаторами такої петиції. Однак після «штучної» накрутки 251 підписанта, необхідного для розгляду петиції, за півроку жоден ужгородець так і не підписався під цією нісенітницею!
Коментуючи ситуацію навколо цієї петиції, голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль каже, що Росія взялася за Закарпаття через те, що тут немає такої однорідності населення, як у Львівській, Івано-Франківській областях. “Розхитують, тому що багатонаціональне населення. Ну і друге — те, що невеличка частина населення себе не визнає українцями, а русинами”, – зазначив губернатор Закарпатської області.
“Ще раз заявляю: немає тут ніякого сепаратизму. І бути не може!” – запевнив пан Москаль. Також він розповів, що йому закидали наміри здати Закарпаття іншій державі. “Що адміністрація вже готова, хліб спекла, рушник дістала. Ну, що говорить? Кажу: ми як будем уже на кордон іти — ми вас запросимо. Або знімки вам вже потім перешлемо…” – іронізує очільник Закарпатської області.
Джерело: Високий замок online —http://wz.lviv.ua/ukraine/192221-yak-rosiia-vyroshchuie-separatyzm-na-zakarpatti
+
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков