Неприхований бенефіціар. Бізнес Ахметова зберіг свою структуру і збільшує виробництво

У 2014 році світова кон’юнктура на ринках металу, руди і сталі почала змінюватися, ціни поповзли донизу. Це був тільки початок проблем, до яких згодом додалися ще й бойові дії. Значна частина підприємств Метінвесту і ДТЕК інтегровані в єдиний виробничий цикл. Умовно кажучи, вугілля з компаній Ахметова потрапляє на коксохімічні заводи та електростанції Ахметова, продукція яких іде на металургійні комбінати Ахметова, де вже чекає залізна руда з виробничих потужностей Ахметова, після чого все це у вигляді металів та сталі експортують. На верхівці піраміди опиняється валютна виручка.

Про це у своїй статті "Неприхований бенефіціар. Якою є роль Ахметова в економічній співпраці з ОРДіЛО" в журналі Тиждень пише Андрій Голуб.

Поділ Донбасу на дві частини щонайменше ускладнив описану схему, бо підприємства опинились і на окупованій, і на контрольованій Україною території. На певний час це призвело до суттєвих перешкод.

Підтвердження того — статистичні дані початку війни. У першій половині 2014 року виплавка сталі на українських підприємствах залишалася на рівні 2,4–2,8 млн. т за місяць. Однак уже в серпні, коли бойові дії різко активізувались, а Росія вдалася до прямого вторгнення під Іловайськом, виробництво упало до 1,7 млн. т, або більш як на 28%.

Низка металургійних комбінатів опинилися на окупованих територіях.

У 2015-му Метінвест відзвітував про загальні збитки обсягом $1 млрд. на тлі $160 млн. прибутку роком раніше. Паралельно з оприлюдненням фінансової звітності компанія оголосила дефолт за виплатами по єврооблігаціях й почала перемовини з кредиторами про реструктуризацію заборгованості.

Однак поганий для Ахметова розвиток подій почав змінюватися на краще. На початку 2015-го було підписано другі мінські угоди й ситуація на фронті стабілізувалася. У квітні того самого року вперше зафіксували зростання виплавки сталі, наступного місяця воно тривало й індустрія знову вийшла на показники понад 2 млн т за місяць.

Хороші новини з’явились і на сировинних ринках. Падіння цін зупинилося. За інформацією аналітичної компанії Metal Bulletin, вартість залізної руди у 2016-му майже подвоїлася. Зростали протягом року й ціни на сталь, незважаючи на прогнози експертів ринку.

Вже період січня-вересня 2016 року група Метінвест закінчила з $989 млн. прибутку (до відрахування податків, відсотків та амортизації). Про покращення ситуації свідчить і початок інвестицій у виробництво. Зокрема, Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча у 2016 році вклав у нього понад 1,6 млрд. грн.

30 січня з’явилася новина, що гірничо-збагачувальні комбінати (ГЗК) групи Метінвест виплатили власникам (Ахметову та Новинському, якому належать 25% акцій) 19 млрд. грн. дивідендів. Згідно з повідомленням, дивіденди акціонерів «спрямують на обслуговування заборгованості Метінвесту, а також на капітальні інвестиції в підприємства».

У більшості випадків інвестиції у виробництво та виплата боргів є вимогами кредиторів, які свого часу погодилися на реструктуризацію заборгованості Метінвесту. Однак сам факт таких вливань є свідченням того, що стан бізнесу Ахметова далекий від критичного, а фактично він повністю адаптувався до нових умов і розвивається.

Те, що частина потужностей опинилася на окупованій території, не завадило зберегти зв’язок із ними. Шахти й металургійні комбінати справно працюють на вигоду власника. Цього вдалося досягти, змінивши юридичну адресу підприємств. Наприклад, Єнакіївський металургійний комбінат дістав її в Маріуполі. До речі, аналогічно вчинили й російські власники Алчевського МК, перереєструвавши підприємство в Сєверодонецьку.

Статус-кво, що встановився у бізнесі після майже трьох років війни, мав би комічний вигляд, якби не прихована за ним трагедія. Підприємства, які фактично працюють в окупації, а номінально зареєстровані в Україні, справно платять податки в держбюджет.

За повідомленням СБУ, 2016 року вони сплатили понад 31 млрд. грн. Із цієї суми 777 млн. 445 тис. 908 грн 57 коп. становить військовий збір, що йде на потреби української армії. За словами міністра енергетики та вугільної промисловості Ігоря Насалика, окрім того, на підконтрольній Києву території зареєстровані, мають трудові книжки й отримують зарплату 50 тис. шахтарів, які фактично працюють в окупованих районах. Вони сплатили 1,9 млрд. грн. податків.

Влада України за цей час не спромоглася прозоро унормувати питання торгівлі з окупованими територіями. «Контрабанда на Донбасі», новини про яку не сходять зі шпальт ЗМІ, фактично не є протизаконною. Натомість реальне покарання за контрабанду дістають прості жителі окупованих районів, що перевозять продукти у відносно невеликих кількостях.

інфографіка "Тижня"

Голкою, яка не відпускає українську владу і дає змогу мотивувати перед виборцями необхідність не блокувати окуповані території, стало вугілля. В Україні є 12 ТЕЦ (теплоелектроцентралі), які працюють виключно на антрациті марки «А», що не добувається на контрольованих територіях. Електрика з них потрапляє не лише у промисловість, а й у помешкання простих громадян.

За словами міністра Насалика, Україна працює над диверсифікацією постачання та переобладнанням потужностей на інше паливо. Зокрема, пілотний проект запроваджено на Зміївській ТЕС. Проте повністю забезпечити потреби країни в електриці без антрациту за три роки не вдалося.

Більшість ТЕЦ і ТЕС України у приватній власності. Насалик стверджує, що переговори з власниками вели, але без успіху.

Із 12 ТЕС і ТЕЦ, що працюють на антрациті, лише три належить до енергетичного холдингу Ахметова: Луганська (місто Щастя), Криворізька і Придніпровська ТЕС. Однак є серйозні свідчення, що саме на них надходить більша частина цього палива, вивезеного з окупованої території.

Таким чином, на заваді переобладнанню енергетичних потужностей стоять не тільки великі інвестиції, а й структура бізнесу. Відмова від антрациту для бізнесмена та власника ТЕС Ахметова фактично означатиме й відмову від своїх прибутків. Тим часом виробництво вугілля на окупованій території у 2016-му суттєво зросло: ДТЕК Ровенькиантрацит торік збільшила видобуток антрацитового вугілля на 43% (до 2,2 млн т), а ДТЕК Свердловантрацит — на 30% (до 2,3 млн т).

За три роки після зміни влади Ахметов зберігає серйозні важелі впливу на ситуацію в країні. Його бізнес об’єктивно пристосувався до нинішньої ситуації: «ні війни, ні миру». І якщо бізнес олігарха адаптувався, то він найменш зацікавлений у серйозних змінах.

За час існування стабільної лінії розмежування на Донбасі встигли налагодитись і стабільні фінансові потоки та торговельні шляхи. Як це змінити — чи не найскладніший ребус, котрий слід розгадати українській владі, якщо вона справді прагне деокупації Донбасу. Після підписання мінських угод там загинуло понад 400 мирних громадян і близько 500 військових.

Виділення в тексті мої, О.К.