Масляна отримала таку назву тому, що основною обрядовою стравою протягом всього тижня були вареники з сиром, які споживалися з маслом чи сметаною. Готували також гречані млинці, смажені на маслі або на смальці. Досить популярними серед селян була маслянка (сколотини від масла). Тому ще казали: "Нехай буде й маслянка — аби щоранку!"
Як пише у своїй книзі “Звичаї нашого народу” Олекса Воропай, Масляна складалася з трьох частин: зустріч у понеділок, кульмінаційна точка – у четвер і “прощальна неділя”.
У прощальну або Прощену неділю, кожен мав забути про кривди та попросити пробачення у всіх, кого образив. Раніше ходили до рідних і знайомих “прощатися” – просити прощення за кривди і гріхи. Інколи навіть відвідували цвинтар, щоб померлі родичі простили їм.
На масляному тижні не вживали м’яса, а виключно молочні продукти. З давніх давен в цей період зазвичай вшановували худобу. У храмі освячували продукти тваринного походження, зокрема масло, молоко, сир
Масляна раніше також називалася Колодій і тривала цілий тиждень. Це був останній тиждень перед Великим постом. Парубки вибирали собі наречених, а неодруженим молодим чоловікам прив'язували колодку. На масляному тижні жінки не шили і не пряли, а переважно розважалися.
Заміжні жінки в понеділок зранку збиралися в корчмі "колодкувати". Вони знаходили невелику колоду, по черзі вповивали її шматками полотна і залишали в шинку до наступного дня. Так, у понеділок «колодка народилась».
У вівторок колодка «охрестилась» – жінки знову збиралися в шинку: їли, пили і співали:
Масляна, воротися!
До Великодня простягнися,
Від Великодня до Петра,
А від Петра та до тепла...
У неділю відбувалось завершення «життя» колодки – жінки «волочили колодку», тобто прив’язували неодруженим парубкам, іноді і дівчатам.
Починаючи з понеділка, жінки ходили по домах, де є дорослі неодружені хлопці і дівчата, і прив’язували колодку матерям до ноги - за те, що вони не оженили сина або дочку впродовж останніх м’ясниць.
В п’ятницю було частування тещі.
Колись в Україні був звичай двічі на рік частувати тещу – "щоб горло не пересихало".
Хто оженився восени, віз тещу до себе в гості на другий день Різдвяних Свят (або на третій день, якщо теща зла). Хто ж оженився в післяріздвяні м’ясниці, той віз тещу до себе в Масляну П’ятницю. Разом з тещею запрошували й інших родичів.
Наприкінці тижня проводилися масові гуляння на майдані. Парубоча Громада встановлювала гладенький високий стовп — Колодку, який до того ж часто намащували салом (або іншим жиром), а на верх підвішували чобіт.
Парубоцтво змагалося за право дістати чобіт, найспритніший отримував приз — пару чобіт для майбутньої тещі.
Всі обрядові дійства супроводжувалися піснями та хороводами, пригощанням один одного млинцями, закликаючи весну:
Ой, весна, весна, ой, весна-красна,
Що ж ти нам, весно, принесла!
Принесла я вам ясне Сонечко,
Ясне Сонечко у віконечко!
Традиційним завершенням гулянь є спалення величезного опудала Масляної (Мари, Зими), яке символізує проводи холодів і народження Весни та нового життя.
Наші інтереси:
Знати народні традиції та відновлювати українські звичаї.
Слухаємо нове озвучення про те, що мовою ефективного спілкування з ангелами буде окультурена українська мова на основі Гіперборійського Сенсара. Її ядро вже формується у вигляді спеціалізованої мови...
Починається Масляний тиждень. Неодруженим парубкам час вибирати наречених
Світ:
Масляна отримала таку назву тому, що основною обрядовою стравою протягом всього тижня були вареники з сиром, які споживалися з маслом чи сметаною. Готували також гречані млинці, смажені на маслі або на смальці. Досить популярними серед селян була маслянка (сколотини від масла). Тому ще казали: "Нехай буде й маслянка — аби щоранку!"
17022001.jpg
Як пише у своїй книзі “Звичаї нашого народу” Олекса Воропай, Масляна складалася з трьох частин: зустріч у понеділок, кульмінаційна точка – у четвер і “прощальна неділя”.
У прощальну або Прощену неділю, кожен мав забути про кривди та попросити пробачення у всіх, кого образив. Раніше ходили до рідних і знайомих “прощатися” – просити прощення за кривди і гріхи. Інколи навіть відвідували цвинтар, щоб померлі родичі простили їм.
На масляному тижні не вживали м’яса, а виключно молочні продукти. З давніх давен в цей період зазвичай вшановували худобу. У храмі освячували продукти тваринного походження, зокрема масло, молоко, сир
Масляна раніше також називалася Колодій і тривала цілий тиждень. Це був останній тиждень перед Великим постом. Парубки вибирали собі наречених, а неодруженим молодим чоловікам прив'язували колодку. На масляному тижні жінки не шили і не пряли, а переважно розважалися.
Заміжні жінки в понеділок зранку збиралися в корчмі "колодкувати". Вони знаходили невелику колоду, по черзі вповивали її шматками полотна і залишали в шинку до наступного дня. Так, у понеділок «колодка народилась».
У вівторок колодка «охрестилась» – жінки знову збиралися в шинку: їли, пили і співали:
Масляна, воротися!
До Великодня простягнися,
Від Великодня до Петра,
А від Петра та до тепла...
У неділю відбувалось завершення «життя» колодки – жінки «волочили колодку», тобто прив’язували неодруженим парубкам, іноді і дівчатам.
Починаючи з понеділка, жінки ходили по домах, де є дорослі неодружені хлопці і дівчата, і прив’язували колодку матерям до ноги - за те, що вони не оженили сина або дочку впродовж останніх м’ясниць.
В п’ятницю було частування тещі.
Колись в Україні був звичай двічі на рік частувати тещу – "щоб горло не пересихало".
Хто оженився восени, віз тещу до себе в гості на другий день Різдвяних Свят (або на третій день, якщо теща зла). Хто ж оженився в післяріздвяні м’ясниці, той віз тещу до себе в Масляну П’ятницю. Разом з тещею запрошували й інших родичів.
Наприкінці тижня проводилися масові гуляння на майдані. Парубоча Громада встановлювала гладенький високий стовп — Колодку, який до того ж часто намащували салом (або іншим жиром), а на верх підвішували чобіт.
Парубоцтво змагалося за право дістати чобіт, найспритніший отримував приз — пару чобіт для майбутньої тещі.
Всі обрядові дійства супроводжувалися піснями та хороводами, пригощанням один одного млинцями, закликаючи весну:
Ой, весна, весна, ой, весна-красна,
Що ж ти нам, весно, принесла!
Принесла я вам ясне Сонечко,
Ясне Сонечко у віконечко!
Традиційним завершенням гулянь є спалення величезного опудала Масляної (Мари, Зими), яке символізує проводи холодів і народження Весни та нового життя.
Знати народні традиції та відновлювати українські звичаї.
Зверніть увагу
Архангел Гіперборії, чат-боти і чат-боги, або Як працювати з духовно-інформаційними роботами (+аудіо)