Демократія чи керівництво Лідером ?!

Демократія чи керівництво Лідером (фюрер-принцип) ?!

(Націонал-соціалістична критика демократії; Hansjoerg Maennel’s Politische Fibel, 16th edition, 1940)

Демократія є вчення про рівність всіх людей і здатність всіх людей управляти самими собою. (Демократія, грецький = правління народу, правління маси.)

Відправна точка демократичної концепції є: «Всі люди рівні»; «Все, що несе в собі людське обличчя є рівним». Мало того, що не тільки народи рівні між собою (ця точка зору призводить до інтернаціоналізму), але що навіть люди всередині народу рівні. Отже, всі мають рівні права, навіть рівні права брати участь в управлінні державою. «Влада держави виходить від народу» (Веймарська конституція, стаття 1.) Так як пряме правління народу непрацездатне, вибирається представницька демократія чи парламентський уряд.

Парламентаризм є принципом голосування представників, які приймають рішення через правління більшості. (Парламентаризм, від лат. Parlare = говорити.)

Критика парламентської демократії:

1. Це не правда, що всі люди рівні. Людські істоти відрізняються. Демократичний принцип «Кожному однаково» веде прямо до комунізму, до експропріації власності обдарованого, працьовитого і бережливого громадянина (прецедент: Росія). Демократія в сучасному світі почалася з Французької революції (1789). «Свобода, Рівність, Братерство» («Gleichheit, Freiheit, Brüderlichkeit») були ключовими слівцями, які правили все XIX століття. Демократичний принцип рівності завжди є інструментом по ліквідації кращих расових сил. Коли всі мають рівні права (das gleiche Recht), здатні і розумні, таким чином, змушені перебувати на тому ж рівні, що корумповані і нерозумні.
2. Це не правда, що найкращі і найбільш здатні люди обираються голосуванням. Зазвичай обираються найбільші крикуни і найбільш безвідповідальні особи. Той, хто обіцяє більше всіх, має найбільшу перспективу потрапити в парламент. Депутати демократичної системи жодним чином не є еліта нації. Принцип голосування народних представників неминуче веде до створення економічних, політичних або релігійних спеціальних інтересів сторін. Депутати не представляють народну громаду, але, в основному, представляють конкретний клас або групу. Таким чином було досягнуто унітарне, цілеспрямоване керівництво державою. Буржуазні партії і марксистські партії з іншого боку поборювали один одного. Сила нації дорівнювала нулю і не могла ефективно і послідовно (geschlossen) використовуватися за кордоном.
3. Це неправда, що рішення більшості завжди правильне і корисне для людей. Навпаки, аж ніяк 51 голос проти 49 голосів є обов'язково правильним. «Що таке більшість? Більшість нонсенс. Розуміння завжди тільки було серед небагатьох. Потрібно оцінювати якість голосів, а не рахувати їх» (Шиллер, Димитрій.) Індивідуальний парламентарій ховається за анонімною більшістю. Декларується, що він «підкоряється тільки своїй совісті». В основному проте «представники народу» не мають ніякої совісті. Парламентська демократія безвідповідально зводиться в принцип правління. Це призводить до ліквідації всієї влади, і, таким чином, в кінцевому рахунку, до повної загибелі народу і держави.

Адольф Гітлер: «Єврейська демократія правління більшості завжди була лише засобом для знищення існуючого арійського лідера».

Націонал-Соціалізм є запеклим ворогом парламентської демократії. В опозиції до цього, він виступає за фюрер-принцип (Fuehrertum). Фюрер-принцип є напрямком керівництва однією видатною людиною. Фюрер-принцип заснований на концепції людської нерівності. Є люди розумні і є дурні, працьовиті і ледачі, гарні і погані. Конкретні народи і раси різні, а тому і окремі людські істоти в межах народу теж різні. Кожен народний товариш оцінюється в залежності від його праці для народу. Оцінка відповідно до продуктивності. Стандарт оцінки повинен бути однаковим для кожного народного товариша. Ми, Націонал-Соціалісти, відкидаємо преференційний режим для одного класу.

Немає привілеїв для будь-якого спеціального класу; всі народні товариші оцінюються однаково (Програма НСДАП, пункт 9). Проте результати рівної оцінки окремої людини не однакові, оскільки головний принцип: «Кожному своє» (Jedem das Seine), а не «Кожному однаково» як в демократії. Той, хто жертвує і досягає набагато більших результатів повинен стояти вище, ніж той, хто досягає мало і нічого не жертвує. Націонал-Соціалістична ідея керівництва (Fuehrergedanke) заснована на навмисному відборі за ознакою раси (генетична цінність), характеру і здібностей. Таким чином вибудовується і розвивається ієрархія. Весь народ органічно виглядає як піраміда. Найбільш здібний і обдарований член народу, який має надзвичайно високі досягнення, стоїть на чолі народу: він є Лідером.

В демократії «влада в державі» походить від народу. Вона полягає в пануванні маси. Повноваження (влада віддавати накази) йде від низу до верху, а з іншого боку, відповідальність йде зверху вниз. Однак це нездійсненно на практиці. Ніхто не може командувати вгору і призначити підзвітність вниз. Таким чином, демократія веде безпосередньо до анархії і безвідповідальності. Навпаки здійснюється при фюрер-принципі: влада зверху вниз, відповідальність знизу вгору. Лідер призначає своїх помічників – унтерфюрерів (Unterfuehrer), він дає їм накази і директиви, і за їх виконання та успіх вони несуть відповідальність перед Вождем.

Націонал-Соціалістичний рух є прикладом справжнього фюрер-принципу. Якщо політичний Вождь або SA-фюрер дає наказ, то це повинно бути виконано. Кожен послідовник Руху (Gefolgsmann) може бути притягнутий до відповідальності його керівниками. Тому що Адольф Гітлер суворим чином створював НСДАП (NSDAP) згідно з фюрером-принципом, Рух неминуче переважав проти марксистських і буржуазних партій. Точно так само німецька держава за допомогою суворого дотримання фюрер-принципу переважає проти сусідніх демократичних держав. Проти демократичної ідеї маси ми, Націонал-Соціалісти, висунули ідею особистості. Усе велике в цьому світі, всі винаходи і всі культурні досягнення створюються особистостями. Наш Фюрер сформував німецький народ під час розпаду маси. Демократія є симптомом занепаду вмираючих народів (наприклад, Греція, Рим і т. д.) У всіх висхідних народів, навпаки, завжди на чолі значні особистості. Демократична пропаганда лестить масі. Усі вважають за краще командувати, ніж підкорятися. Отже, демократія була улюбленою і ідея лідерського керівництва часто була непопулярною.

Помилково вважати, що «народна влада» це добре для людей. Навпаки! Досвід показав, що парламентська демократія веде до загибелі людей. А люди можуть тільки тоді відчувати прогрес (Aufstieg), коли Лідер (Фюрер) стоїть на чолі Руху.
Герої роблять історію!

Істинний лідер відчуває, що він несе відповідальність перед своїм народом. Тут Адольф Гітлер є яскравим прикладом. Цей принцип відповідальності лідера за націю позначається як «німецька демократія». Із західною парламентською демократією, яку ми відкидаємо, німецька демократія не має нічого спільного.

Фюрер-принцип має сенс тільки в служінні всій нації. Бути лідером – це значить нести зобов'язання перед нацією. Лідер є лідером не тому, що він носить особливі відзнаки, а тому, що він несе велику відповідальність. Лідерство це не привілей, а високий обов’язок. Бути лідером – бути прикладом!

Адольф Гітлер є ідеальним Лідером: цілеспрямований і невблаганний, але в той же час тактично проникливий; працьовитий, що ніколи не відпочиває; більш розумний і далекоглядний; гордий і праведний, але також і скромний та невибагливий; енергійний і строгий, але сповнений теплої любові до свого народу. Від самого початку наш Фюрер невпинно працював, долаючи найскладніші перешкоди, щоб стати найбільшим державним діячем в історії Німеччини. Ми, Націонал-Соціалісти, пишаються тим, що ми маємо честь слідувати за людиною, такою як наш Лідер. Він є прикладом для нас. Ми наслідуємо його усіма нашими силами.

(Переклад з англійської мови ВІТ «СПАДЩИНА»)

Джерела:

• The National-Socialist Critique of Democracy: Democracy or Leadership  / Translated by Hadding Scott from the 16th (1940) edition of Hansjoerg Maennel’s Politische Fibel / https://national-socialist-worldview.blogspot.nl/2010/01/national-socialist-critique-of.html
• The National-Socialist Critique of Democracy: Democracy or Leadership  / Translated by Hadding Scott from the 16th (1940) edition of Hansjoerg Maennel’s Politische Fibel / https://nseuropa.wordpress.com/category/national-socialism/