Республіка в республіці приваблює туристів

Щоб познайомитися з сучасним життям столиці Литовської республіки , з його культурною складовою, потрібно відвідати район Ужупіс - так звану республіку художників. Його часто порівнюють з паризьким Монмартром. У крихітній «республіці», яка була «проголошена»           1 квітня 1997 року, населення 7 тис. жителів і площа 60 гектарів. Є навіть свій президент (режисер Ромас Лілейкіс), чотири міністри і консули. Консульства Ужупіса можна відшукати в галереях 320 міст світу. Район знаходиться майже в центрі столиці недалеко від Старого міста, на невеликому півострові. Таке географічне положення відображено в першій статті «Конституції Ужупіса»: «Людина має право жити поруч з рікою Вільна, а Вільна - текти поруч з людиною».  

Фільм “Ужупіс - територія свободи” про те, як вільні громадяни люблять і облаштовують місце, в якому живуть ..

Так, в 1997 році, район Ужупіс, що перекладається як Заріччя, було оголошено віртуальним і мистецьким втіленням мікро держави. Проект був спрямований на залучення туристів, не ніс ніякої небезпеки суверенітету Литви, а тому був з задоволенням підтриманий владою міста. Адже все, що відбувається - формально і не впливає на геополітичну ситуацію. Зате туристів привернуло мільйони.        

Для підтримки репутації, Ужупіс знайшов майже всі атрибути, якими має володіти суверенна держава (звичайно - теоретично, адже в світі зустрічаються країни без офіційної столиці або герба). Так, республіка має: гімн, прапор, герб, територію, митницю, постійне населення, вибори, уряд і навіть своя армію в 12 чоловік, а також «флот» - зроблені дітьми кораблики, які пускають по Вільно 1 квітня.

Колись, давним-давно, коли Вільнюс тільки почав рости, немов на дріжджах, невеликий район на іншому березі Вільняле стали обживати бідняки. Воно і зрозуміло - кому захочеться там жити? Як бачимо, цей маленький півострів був абсолютно відрізаний від міста. З одного боку - річка, а з іншого - пагорби, на яких височіють млини.

Йшли часи, місто росло. Але Ужупіс залишався занедбаним районом. Слабка інфраструктура, розруха. Так було і до входження до складу СРСР, і під час нього. І могло тривати ще дуже довго, якби після набуття Литвою незалежності, місцеві жителі, які все більше «розбавляли» різними «креативними особистостями» (художниками, поетами, музикантами) не вирішили допомогти району. Хоча, ніде правди діти, селилися вони тут в основному тому, що район користувався вельми поганою славою, сюди мало хто ходив. А місцеві валили якомога швидше, кидаючи будинки порожніми, що так сподобалося новим жителям.

За якихось кілька років квартал був перетворений до невпізнання. Так, всередині все ті ж застарілі двори, хоча центральна вулиця і намагається здаватися доглянутою. Але все це прикрасили купою галерей, виставок, малюнків, графіті і скульптур. Він був вже не настільки запущеним, люди намагалися надати йому якусь родзинку, щоб було приємно жити і творити тут.

Трохи вище, якщо пройти прямо, можна вийти на головну площу з монументом. Раніше тут височіла величезне яйце, але в 2001 році замість нього був встановлений бронзовий ангел.  Якщо, не знаєте, чим зайнятися в Вільнюсі - йдіть сюди. Ужупіс - це єдина країна в світі, в чиїй Конституції записано, що кожна людина має право лінуватися і нічого не робити.

Документ цікаво читати. Наведу кілька статей конституції:

- Кожен має право бути щасливим;

- Кожен має право любити;

- Кожен має право лінуватися або нічого не робити;

- Кожен має право любити і опікати кішку;

- Кішка не зобов'язана любити свого господаря, але в скрутну хвилину зобов'язана прийти йому на допомогу;

- Собака має право бути собакою;

- Кожен має право забувати, чи є у нього обов'язки;

- Кожен має право святкувати чи не святкувати свій день народження;

- Кожен може бути вільним.

  Конституція була зачитана одним з авторів з трибуни на першій річниці Незалежності Ужупіса. Конституція легітимна, але юристи запитують, де гарантії, що людині гарантується щастя чи нещастя…

На сьогоднішній день Ужупіс має 400 послів і 100 консулів в усьому світі. Його ім’ям названі три театри в інших країнах (В Атланті, США, в Англії і в Італії) і три театри в Литві, рок-гурт у Франції, бібліотека в Україні (в Чернігові) і в Норвегії, декілька фестивалів, правозахисні рухи у Гонконгу і Тібеті.

 Але найбільше надихає українців рядки з конституції записані на спеціальній дошці нашою рідною мовою :Людина може бути вільною.  Людина є відповідальною за власну свободу.

Анна та Петро Олар ( Вільнюс)