А доказів змови Трампа з Росією так і нема – Forbes

Газета The Wall Street Journal, яку ніяк не можна зарахувати до фанатів Трампа, називає інструкції Міністерства юстиції спеціальному прокурору Роберту Мюллеру (Robert Mueller) розпливчастими, розлогими і непридатними.

У цих інструкціях не наводяться ніякі норми федерального законодавства,  вони закликають до підбору компрометуючих матеріалів з банальних питань.

Журналісти, що висвітлюють цю тему, сперечаються між собою про те, що повинен робити Мюллер: керувати розслідуванням зв'язків між штабом президента Трампа і російськими представниками, чи розслідувати можливу координацію дій між оточенням Трампа і офіційними особами з Росії?

Маніакальна політична істерія сьогодні народила наступні факти по «Рашагейту»:

1. У пов'язаних зі штабом Трампа осіб були контакти з росіянами, частково - непорядні.
2. Компанії Трампа, як і інші будівельники шикарною нерухомості, укладали угоди й вели справи з багатими російськими покупцями.
3. Трамп не засудив Путіна під час своєї кампанії та висловив надію (що розділяється багатьма людьми всього політичного спектру) на поліпшення відносин.

Але ці факти не проливають практично ніякого світла на змову між штабом республіканців і російською державою з метою забезпечити перемогу Трампу. Свідчення цього - оглушливе мовчання супротивників Трампа.

Ось що пише в National Review Джим Гераті (Jim Geraghty):

«Треба думати, що контррозвідники з ФБР уважно стежать за російськими агентами на нашій землі. Можна собі уявити, що АНБ в змозі відстежити всю електронну переписку і спілкування між російськими і людьми зі штабу Трампа.

Якби там було щось зловісне і незаконне ... у американського уряду були б всі спонукальні мотиви для того, щоб якомога швидше викрити це».

Багато діячів і видань сходяться на думці, що в ланцюзі подій, пов'язаних з «можливою змовою між Росією і штабом Трампа», нема ніяких доказів змови.

Демократ Максін Уотерс (Maxine Waters) з палати представників визнає відсутність доказів змови, як і сенатор від Демократичної партії Дайан Файнстайн (Dianne Feinstein).

Не бачить їх і заклятий ворог Трампа республіканець Ліндсі Грем (Lindsey Graham). Політичний аналітик Fox Брит Х'юм (Brit Hume) заявив у неділю, що він ніколи за всю свою довгу кар'єру не бачив, щоб звинувачення настільки випереджали наявні докази.

Оглядач лівих поглядів Метт Тайббі (Matt Taibbi) з Rolling Stone, який називає Трампа «божевільним клоуном-президентом», зазначає: «Не дивлячись на мало не щоденні витоки інформації, що організовуються анонімними джерелами, ми не знаємо, чи була змова між штабом Трампа і російською державою».

Диму без вогню не буває, так що йдіть за димом, а не за четвертою поправкою

The New York Times у своїй редакційній статті спростовує заяви про відсутність доказів наступним чином: «Відомі факти говорять про наявність надзвичайно великої мережі відносин з великою зарубіжною державою».

У чому логіка газети? У тому, що контакти оточуючих Трампа людей з росіянами - це цілком достатня підстава для початку розслідування.

Де є дим, там може бути вогонь. Тому розслідуйте, розслідуйте і розслідуйте, поки що-небудь не знайдете.

Аргумент про те, що «дим виправдовує розслідування», суперечить багатовіковій практиці загального права і вимогу четвертої поправки про «достатність підстави, підтвердженої присягою або урочистою заявою». 

Усвідомлюючи таку невідповідність нормам права, заступник генерального прокурора Розенстейн послався на «унікальні обставини» і на «суспільний інтерес», щоб виправдати своє призначення спеціальним уповноваженим у цій справі. 

Тайббі в припливі відвертості не погоджується з ним: «Ліберальні мислителі здавна відчувають відразу до таємних судів, до таємного стеження і до таємних доказів, і закликають засоби масової інформації утримуватися від публікації неперевірених і не підданих перевірці звинувачень, що виходять з таких таємних джерел. Але оскільки мова йде про Дональда Трампа, всім начебто все одно».

Якщо на Трампа можна почати необмежене за часом і коштами полювання зі збором всякого компромату, то хто буде наступним?

Що якби республіканці свого часу домоглися проведення аналогічного розслідування зв'язків Барака Обами з ворожими по відношенню до американської системи особистостями, такими як Білл Айерс (Bill Ayers), преподобний Райт, Едді Уайетт (Addie Wyatt) і Френк Маршалл Девіс (Frank Marshall Davis)?

Великих відмінностей я тут не бачу, хіба що ЗМІ були б на боці Обами, та Демократична партія закликала б до єдності попри все.

Яка така «велика мережа зв'язків» Трампа?

Інвентарний опис «диму», що йде від Трампа і Росії, полягає ось у чому. Якийсь далекий однодумець Трампа нібито спілкувався з хакером (або з хакерською групою) Guccifer 2.0. (Як він це робив, я не знаю.) Максін Уотерс висловлює припущення, що російські пропагандисти навчали Трампа.

Інші говорять про 18 контактів між штабом Трампа і Росії за останні сім місяців кампанії (розвідка назвала ці контакти нешкідливими).

На чолі «димового» списку стоїть оплачена промова радника Трампа Майкла Флінна (43 тисячі доларів), який не повідомив про свою абсолютно законну бесіду з російським послом.

Останній клуб диму - це колишній керівник передвиборного штабу Трампа Пол Манафорт, який працював консультантом у неприємних українських / російських політиків і олігархів.

Три контакти в місяць якось не тягнуть на «надзвичайно велику мережу».

Зауважимо, що у штабі Хілларі Клінтон під час кампанії було «безліч зустрічей» з російськими офіційними особами, в тому числі, з послом Кисляком.

Білл Клінтон у 2010 році виголосив промову перед російськими олігархами за 500 тисяч доларів. Потужна лобістська організація демократів Podesta Group в 2016 році взяла із пов'язаного з Кремлем банку 170 тисяч доларів за свою лобістську діяльність на користь скасування санкцій. А в 2015 році вона взяла з компанії Uranium One 60 тисяч доларів за лобіювання великої уранової операції в інтересах Росії.

Манафорт направляв своїх заможних українських / російських клієнтів в Podesta Group, яка за свою лобістську роботу взяла з них понад мільйон доларів. Важкоатлет з Демократичної партії Ленні Девіс (Lanny Davis) представляв інтереси олігарха, який також був клієнтом Манафорта.

Так так, вашингтонське політичне болото воістину бездонне, і міжпартійний інцест там - звичайна справа.

У Трампа були угоди з росіянами з продажу нерухомості. Ну і що?

Говорячи про порочний ланцюжок Росія-Трамп, The New York Times вказує пальцем на його «великі комерційні та особисті зв'язки з близькими до політики російськими бізнесменами» з питань розкішної нерухомості в Нью-Йорку і Маямі.

Згадувані ділові зв'язки Трампа з Росією відносяться в основному до досанкційного періоду «перезавантаження», авторами якого були Обама і Клінтон. Обмеження на бізнес з Росією були введені в квітні 2014 року і діють до цього дня. Поширюються вони тільки на фірми і людей, які зазнали санкцій.

The New York Times чомусь не інформує нас про те, що в міжнародній торгівлі шикарною нерухомістю переважають заможні росіяни, китайці та араби з країн Перської затоки.

Звідти родом більше третини всіх мільярдерів світу. Тому не повинно бути ніякого шоку і невдоволення в зв'язку з тим, що компанії Трампа ще задовго до появи у нього президентських амбіцій продали 63 власникам російських паспортів і адрес трампівську нерухомість у Флориді майже на 100 мільйонів доларів.

Якщо The New York Times хоче звинуватити Трампа в зв'язках з тіньовими олігархами, їй слід точно так же зробити догану торговцям нерухомістю в лондонській Белгравії, на французькій Рив'єрі, в Швейцарії і Дубаї.

Політичний і медійний істеблішмент з невдоволенням і відразою дивиться на грубу боротьбу міжнародного бізнесу. Але він закрив очі, коли Ел Гор (Al Gore) продав свій природоохоронний телеканал компанії Al Jazeera за 70 мільйонів доларів, коли фонд Клінтонів отримав 100 мільйонів доларів від пов'язаного з Росією уранового магната, коли штаб Білла Клінтона отримав майже 400 тисяч доларів від китайців, або коли кар'єрні політики після відходу у відставку працюють в лобістських фірмах Вашингтона, отримуючи мільйони.

А як щодо російської хакерської атаки проти Національного комітету Демократичної партії?

Стандартний аргумент ворогів Трампа, що мелють дурниці про його зв'язки з Росією, полягає в наступному.

17 відомств національної безпеки єдині в думці, що це російське керівництво наказало здійснити хакерські зломи і опублікувати переписку комітету через WikiLeaks, щоб допомогти Трампу перемогти Гілларі Клінтон.

Цілком ймовірно, що російські хакери (ФСБ, співробітники зовнішньої розвідки або наймані кіберзлочинці) зламали комп'ютери Національного комітету Демократичної партії.

Але таємничий світ російських кібероперацій зриває всі спроби кіберекспертів по Росії знайти винних. А ще важче проникнути в мозок до Путіна.

Будь-який розвідник, який робить вигляд, що розуміє Путіна, помиляється. Ми можемо оцінювати тільки російські державні ЗМІ, які на початку кампанії поширювали історії про те, що обрання Гілларі Клінтон буде означати третю світову війну.

 А коли Клінтон вирвалася вперед, і її перемога початку здаватися неминучою, російські репортажі стали нейтральними і навіть прихильними до Клінтон. Російські аналітики і вчені мужі називали Клінтон відомою величиною, в перемозі якої для Москви мало плюсів.

З іншого боку, непередбачуваність і недосвідченість Трампа, а також його висловлювання на користь нарощування військових витрат викликали тривогу у деяких російських аналітиків.

Для Путіна витокb в WikiLeaks були божою благодаттю, хто б не став переможцем. WikiLeaks розкрила вади американської демократії, які можна було експлуатувати.

Результат американських виборів вирішують обрані і посвячені, виконуючи замовлення Сороса, Goldman Sachs і Саудівської Аравії.

Істеблішмент влаштовує підтасування на виборах, діючи проти «народних» кандидатів, таких як Берні Сандерс. Якщо критики починають говорити про те, як збагачується путінське оточення, йому досить згадати витівки Фонду Клінтонів.

У чому суть змови?

Ті, хто вірить у змову і взаємодію за принципом «ти - мені, я - тобі», повинні пояснити, яким чином все це працює. Відомий політолог Брюс Буено Де Мескіта (Bruce Bueno De Mesquita) роз'яснив, чому дуже важко організувати і успішно реалізувати змову між партіями з різними цілями. Змова Трампа-Путіна була б особливо неймовірною.

Будь-яка домовленість про взаємодію напевно розвалилася б ще до того, як почала діяти.

Трамп хоч і новачок в політиці, але він розумів, що Путін не в змозі вплинути на американські вибори за участю 538 виборників, в яких у вигляді пожертвувань вкладено майже два мільярди доларів.

Трамп прекрасно усвідомлював, що працюючі за кордоном путінські новинні ЗМІ мають крихітну аудиторію в США, а негативний імідж Росії буде коштувати йому чималої кількості голосів.

Хоча Клінтон отримала більше коштів на проведення своєї кампанії, Трамп знайшов способи для проведення безкоштовного мовлення і президентських дебатів, і вміло цим скористався.

Коротше кажучи, Путін міг запропонувати йому дуже небагато. А в разі перемоги Трамп цілком міг відмовитися від передвиборчих обіцянок.

У перші місяці роботи адміністрації Трампа стало ясно, що він діє аж ніяк не в путінських інтересах.

1. Він призначив на ключові посади в зовнішньополітичному відомстві жорстких супротивників Путіна.
2. Він зняв обмеження на бурові роботи, введені Обамою (Клінтон напевно б їх зберегла).
3. Нема ніяких ознак того, що антиросійські санкції будуть зняті.

Якщо Путін щосили допомагав Трампу перемогти, то виходить, що Трамп, ставши президентом, відрікся від нього, а тому російський лідер повинен йому мстити.

Як вам не соромно!

Адвокат Джозеф Уелч (Joseph Welch) під час слухань у справі Маккарті і армії поклала кінець епосі маккартизму, запитавши Маккарті, який безпричинно погубив репутацію свого молодого колеги: «Невже в вас нема ні краплі порядності, сер?»

Ми сьогодні бачимо, як використовується ця практика винуватості за асоціацією. Минулого тижня ЗМІ знайшли «зацікавлену людину» всередині адміністрації Трампа.

У неділю вони назвали його ім'я: Майкл Капуто (Michael Caputo). Він працював в штабі Трампа і мав зв'язки з Росією. Невже засоби масової інформації ведуть полювання на відьом проти будь-кого, хто хоч якось пов'язаний з Росією і з Трампом?

У такому випадку, я теж під підозрою.

• Я 45 років займаюся дослідженнями радянської і російської економіки, і у мене широкі зв'язки з Росією.
• Я брав участь в роботі конгресу з огляду провалів радянської розвідки.
• У Гуверівському інституті я пов'язаний з людьми, які працювали в перехідній команді Трампа.
• Я знайомий з його важливим призначенцем.
• А ще я короткий час працював радником з питань зовнішньої політики в іншого призначенця Трампа, що займає високий пост в кабінеті.
• Я опублікував кілька статей з критикою Клінтон і іноді маю нахабство вставати на захист Трампа.

Що, я наступний?

Пол Грегорі (Paul R. Gregory)