Арії в соцмережах: «вони були такими обережними, наче йшли по кризі через потік»

Питання вкрай важливе, адже Інтернет є головним засобом формування постіндустріального суспільства. Якщо ж говорити про Україну, то йдеться про перетворення аморфного етносу добровольців і волонтерів (нового козацтва) на структуровану націю з власною передовою державою.   

Непридатність «фейсбуків» для націотворення має кілька причин – об’єктивних і суб’єктивних.

Лопата для забивання цвяхів

Весь устрій масових соцмереж призначений не для самоорганізації населення, а для продажу йому комерційної і політичної реклами. Завдання учасників не в тому, щоб думати, а навпаки – щоб поменше думати і побільше клацати на рекламу. Як лопата не підходить для забивання цвяхів, так «фейсбуки» не придатні для самоорганізації і вироблення колективних рішень.

Віртуальний натовп

Масові соцмережі – це ті ж самі натовпи, тільки у віртуальному просторі. Інтелектуальний рівень натовпів визначається рівнем найменш розумних його учасників. Тому, потрапляючи у черговий «фейсбук», людина неминуче тупішає. Тут уже не до стратегії. «Я не вірю в колективну мудрість невігласів» – якось сказав Томас Карлайл. 

Безвідповідальність і безкарність

Якщо в реалі людина образить іншу, то вона тут же ризикує наразитися на «активні методи виховання». А у віртуальному просторі виникає ілюзія, що можна сміло грубіянити і нічого за це не буде. У незрілих людей від таких шалених можливостей просто «зносить дах».   

Еволюційний сенс «фейсбуків»

Реалізовані люди (арії, шляхетні) спроможні поводитися гідно в будь-яких натовпах. Натомість гобіти (гомо сімплекс) і початкуючі (нереалізовані) люди легко впадають у спокусу. Тому масові соцмережі – це своєрідний тест на зрілість. Якщо хочете – це расовий тест.

Які потрібні соцмережі

Для структурування суспільства потрібні структуровані соцмережі. Про це вже говорили у статті Демоси Міжмор’я і масові соціальні мережі. Долучаючись до соцмережі, людина повинна не вливатися в натовп, а потрапляти у демос, тобто структуровану групу чисельністю від 5 до 20 осіб з власною системою управління. При цьому: 1) можна увійти в уже існуючий демос або створити новий; 2) можна увійти в будь-яку кількість демосів, звісно, якщо туди приймуть.  

Динамічні ієрархії

Розвиток масових соціальних мереж призвів до хибної думки, що на зміну вертикальним ієрархіям мають прийти неієрархічні горизонтальні мережі. Тобто «мережі – це заперечення ієрархій». Насправді горизонтальні мережі не спроможні до самоорганізації – вони завжди є маніпульованими натовпами.

Альтернативою статичним ієрархіям є динамічні ієрархії. «Динамічні» означає те, що люди в реальному часі входять і виходять з демосів, легко об’єднуються з іншими демосами, творячи рої, сотні, полки, коші, гетьманати.   

Потрапляючи у демос, людина автоматично починає поводитись відповідально, інакше негайно буде вилучена з групи. Це той випадок, коли тип організації формує певний тип поведінки. Але цього замало.

Етика віртуальних револьверів

Ми живемо в час, коли все, сказане в мережі, зберігається назавжди. Те, що людина «ляпнула» сьогодні, може бути використано проти неї через багато років. Цей факт вимагає великої обачності. Від людини, яку ти сьогодні легковажно образив, у майбутньому може залежати твоє життя і життя твоїх близьких.

Тому, коли спілкуєшся в Інтернеті, корисно уявляти, що твій співрозмовник стоїть перед тобою і тримає в руці револьвер зі зведеним курком. Якщо ти його роздратуєш, він в полемічному запалі просто всадить тобі кулю в лоба. Звісно, потім жалкуватиме, але це вже нічого не змінить. Ти можеш бути дуже хорошою людиною, проте лежатимеш у землі так само, начебто був не дуже хорошою людиною.

Це до того, що  в інформаційному суспільстві слова і навіть думки не менш важливі, ніж вчинки. Власне, висловлена думка – це вже вчинок.

Зв’язок між ввічливістю і озброєністю не випадковий. Як відомо, члени озброєних спільнот дуже ввічливі. Чому? Тому що неввічливих уже відстріляли.

Наче йшли по кризі через потік

Що вищий простір подій, то він пластичніший. Що вищий рівень розвитку людини, то вона обережніша у своїх думках, словах і діях. Ось як розповідає Дао Де Дзин (Книга шляху і шляхетності) про стародавніх даосів – «шляхетних», «тих, які дотримувалися Дао»:

Шлях Білого вепра

В арійській традиції нагадуванням про такого роду обережну і відповідальну поведінку був символічний образ Білого вепра. Тому  друїди називали себе вепрами, а гелленське слово «монос» означає «вепр», «самітник», «монах». Вепра обрали для нагадування про деякі особливості поведінки, корисні для брахманів:

1) вепр ніколи сам не нападає, по можливості уникає дрібних конфліктів;

2) вепр дуже озброєний і оснащений (ікла, лобова кістка, стартова швидкість);

3) якщо вепра серйозно зачепити (поранити), то він перетворюється на найнебезпечнішу тварину і намагається знищити агресора;

4) вепр рухається дуже легко, тихо і непомітно;

5) вепр самодостатній, він живе власною силою;

6) вепр ввічливий, він нікому не нав’язує свою присутність;

7) вепр довіряє не побаченому, а відчутому (наче бачить наскрізь внутрішнім зором), тому його важко обманути зовнішньою формою;

8) вепр плодючий.

Описаний архетип поведінки називаємо Шляхом Білого вепра.

Така поведінка корисна для стабільного перебування у вищих просторах подій.

Вона ефективна на етапі переходу до постіндустріального суспільства.

Вона необхідна для перетворення на боголюдину. 

Починаємо з соцмереж!     

Wardruna - Algir - Stien Klarnar