Найголовніша духовна практика точно описана в Добрій Новині (+аудіо)

Аудіоверсія Найголовніша духовна практика точно описана в Добрій Новині

Релігія (від «релига, де «ре» – відновлення, «лига» – зв’язок) – це теорія і практика відновлення зв’язку людини зі своєю божественною сутністю – своїм внутрішнім богом. Аріянство є релігією.

Світоглядні системи, які не визнають людину втіленою божественною сутністю, не є релігіями, тому їх називаємо віровченнями (не-релігіями, псевдорелігіями). До найвідоміших віровчень  належать християнство (іудохристиянство), іслам, буддизм, даосизм, синтоїзм, іудаїзм (про це у статті Вертикальна типологія релігій: у що вірять люди і у що не вірять гобіти).

Відновлення зв’язку особистості з її внутрішнім богом перетворює смертну людину на безсмертну боголюдину (спаса, сина божого). А все тому, що завдяки зв’язку зі своїм богом людина отримує доступ до безмежних (за людськими мірками) сили, мудрості, любові – трійці якостей, яка робить людину трісмегістом, тобто тричі могутньою.

Для того, щоб з чимось об’єднатися, його треба любити, адже любов – це і є прагнення до єдності. Тому практика відновлення зв’язку зі своїм богом полягає в любові до нього. Якою має бути ця любов? Про це й говорить найголовніша заповідь аріянства, викладена в «Добрій новині Ісуса Хреста, сина божого»:

«Люби господа, бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю,  всією силою твоєю і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: люби ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді нема» – так казав Ісус Хрестос, безсмертний син божий, спас, мамай.

«Всім серцем» – всією духовною сутністю (розумом і почуттями), адже духовна оболонка найближча  до божественного ядра.

«Всією душею» – всією психікою, тобто логічним і образно-емоційним інтелектом.

«Всією силою» – якомога інтенсивніше.

«Всією думкою» – якомога більшу кількість часу.

Про це ми вже говорили у статтях:

Заповідь людині любити бога – це релігійна вимога ставати боголюдиною

Що означає любити Бога твого всім серцем, всією душею, всією силою і всією думкою

Це теорія, яка дає уявлення про приховані можливості людини.  Практика полягає в тому, щоб завжди пам’ятати, що всередині тебе живе безмежно сильна, мудра і любляча божественна сутність – твоє істинне Я. І що б ти не робив, з ким би не спілкувався – завжди думай про те, як би в тій чи інший ситуації діяла ця божественна сутність.

Якщо вона безмежно сильна, то чи буде вона чогось боятися?

Якщо вона безмежно мудра, то чи є для неї недосяжні таємниці?

Якщо вона безмежно любляча, то чи буде вона когось ненавидіти, заздрити, зневажати?    

Пам’ятай про це – і сама ця пам’ять проламуватиме бар’єри і розчинятиме деформації, які тимчасово відділяють нас від нашої божественної величі.

Тому «люби господа, бога твого» – це найбільша, найважливіша, найефективніша практика.

Проте це тільки її внутрішня половинка. Вона має обов’язкове зовнішнє доповнення – «люби ближнього твого, як себе самого». Що вона означає, ця друга половинка?

Підказка у фразі «друга подібна до неї». Найбільша любов до ближнього полягає у тому, щоб спрямувати його до любові свого внутрішнього бога. Люди, спрямовані до спільної божественної мети, є істинно ближніми, вони стають духовними братами і сестрами. Відтак любов між ними є справою самозрозумілою і природною.

Сучасне церковне християнство (тобто суперечлива суміш іудохристиянства, залишків аріянства, народних звичаїв і забобонів)  неспроможне цього осягнути, тому що під впливом іудохристиянства не визнає внутрішнього бога. Для християнства існує тільки зовнішній бог з якостями іудейського Ієгови, натомість поняття «образ і подоба божа» є чимось далеким, туманним, абстрактним. Тому головна заповідь Ісуса Хреста незрозуміла для християн, відтак недоступна.           

Якщо заповідь «люби господа, бога твого» спонукає людину до внутрішньої роботи, то заповідь «люби ближнього твого» заохочує до соціальної активності. Будь серед людей, спрямовуй їх і організовуй! Тоді твоя внутрішня робота, розгортаючись з любов’ю назовні, дасть видимі добрі плоди, а твоя зовнішня активність вдячним відлунням повернеться до тебе і допоможе відновленню зв’язку з твоїм внутрішнім богом.

Оклик – відгук, відгук – оклик.

Так працює любов і вдячність.

Так відбувається спасіння.

Так досягається щастя.

Продовження: Звідки походять дві найголовніші заповіді аріянства і що вони означають