Міжмор'я: Нема вільної Польщі без вільної України

Історія показує, що коли Україна була частиною І Речі Посполитої, вона була найміцнішим бастіоном Європи на кордоні із варварським світом. На той час Росія була слаборозвинутим краєм на периферіях Европи. Та коли під кінець XVIII століття остаточно заволоділа територією нинішньої України, стала потужною імперією, впливаючи на долі Європи та світу. Після втрати України занепала колись потужна Річ Посполита, а тінь варварської Москви нависла над Європою. Протягом 200 років Росія панувала у Центральній та Східній Європі за принципом «розділяй і владарюй». Основним її інструментом було підбурювання до етнічної ненависті. Так було після розділення Польщі, так було після поразки наполеонівської Франції, так було під час Другої світової війни і пізніше.

Долі поляків і українців тісно пов’язані. Втрата волі Україною в середньостроковій перспективі веде до занепаду польської держави. Ці особливості геополітичного значення добре розумів Юзеф Пілсудський, котрий борючись за воскресіння незалежної української держави, в першу чергу думав про безпеку польського народу.

Юзеф Пілсудський усвідомлював, що без вільної України не буде вільної Польщі, тому боротьба за здобуття української незалежності стала пріоритетом його зовнішньої політики. Великий Вождь мріяв про федерацію держав від Балтики до Чорного моря і був непохитним у прагненні реалізувати цей проект.  22 квітня 1920 року дійшло до підписання польсько-української угоди, так званої варшавської угоди, що передбачала спільну боротьбу із більшовиками.

За нашу і вашу свободу! Під цим гаслом 25 квітня 1920 року об’єднане польсько-українське військо під проводом Маршалка Юзефа Пілсудського атакувало більшовиків по всьому українському фронту.

На жаль, у 1920 році у Києві, на відміну від Варшави, чуда не сталося. Наслідки тієї невдачі для Польщі та України виявилися у недовгому часі трагічними. Через 13 років мільйони жителів України загинули внаслідок Голодомору, вчиненого сталіністами. 11 серпня 1937 року шеф НКВД Ніколай Єжов підписав наказ про початок польської операції, ціллю якої було знищення поляків, котрі проживали у Радянському Союзі. В ході цієї операції було знищено близько 111 тисяч поляків.

Ще через кілька років, у 1939 році, більшовики з гітлерівцями здійснили четверте розділення Польщі. У 1940 році в Катині пострілами у потилицю сталіністи знищили еліту польської держави. На жаль, побоювання Пілсудського, що без вільної України не буде вільної Польщі, справдилися. Похмурі десятиліття неволі тривали до початку 90-х років ХХ століття.

«Забути минуле означає погодитися з його поверненням» - сказав колись Уїнстон Чарчіль. Відомий американський історик Тімоті Снайдер у книзі «Скривавлені землі. Європа між Гітлером і Сталіним» описав терени, на котрих у першій половині минулого століття були вчинені найстрашніші вбивства народів Европи. Науковець звертає увагу на той факт, що «територія скривавлених земель в цілому збігається з територією давньої Речі Посполитої». Причиною тієї трагедії була відмова здійснити стратегії Юзефа Пілсудського, котрому не вдалося створити сильного геополітичного союзу в регіоні Балтійсько-Чорноморського Міжмор’я, що в кінці спричинило чергове розділення Польщі перед Другою світовою війною. Наш обов’язок – унеможливити повторення цього трагічного сценарію. Ми не можемо повторювати помилок наших предків.

Перед лицем сьогоднішніх загроз, країни Балтійсько-Чорноморсько-Адріатичного Міжмор’я повинні задуматися над створенням основ сильного реґіонального геополітичного союзу. Жодна з країн Центрально-Східної Європи не може сама протиставитися ворожій діяльності Москви. Треба об’єднати зусилля. Польща, Литва і Україна можуть виступити з ініціативою утворення реґіональної унії, на зразок історичної спадщини І Речі Посполитої. Міжмор’я, як міцний союз держав Центрально-Східної Європи, може стати щитом європейської цивілізації.