Чи може національний солідаризм бути цікавим проектом для народних мас

Людей найбільше приваблює щось особливе, оригінальне, «ненормальне» – тобто таке, що виходить за межі усталеної норми. Це стосується всіх аспектів життя, в тому числі й ідеологій.

Почнімо з того, що існує тільки три ідеології: солідаризм, етатизм і лібералізм, усе інше – це «варіації на тему», тобто різновиди цих трьох ідеологій в конкретних історичних ситуаціях.

Солідаризм – це шлях підтримання рівноваги і слідування природним законам. З політичної точки зору солідаризм – це влада громад, спільна справа, республіка. Він прямо веде до розвитку і процвітання, тому це правильний, правдивий, правий шлях.

Відхиленнями «наліво» від правого шляху є два збочення – етатизм (соціалізм, комунізм) і лібералізм (анархізм). Тому ці ідеології називаються лівими.

Етатизм передбачає руйнування природної структури суспільства і зосередження влади в руках державної бюрократії. Реалізацією цієї лівої ідеології є прихована або відверта диктатура, яка веде до закостеніння і вмирання.

Лібералізм передбачає скасування держави і передачу функції управління «невидимій руці» ринкової економіки. Реалізацією цієї лівої ідеології є розгул дикого капіталізму, який завершується або розпадом державності, або зрощенням олігархату з державною бюрократією.

– Що для людей привабливіше: «нормальний», збалансований солідаризм чи «ненормальні» етатизм, соціалізм, комунізм, лібералізм, анархізм?

Ліві ідеології захоплюють тому, що вони пропонують спокусу легких шляхів. «Відібрати майно у багатих і поділити між бідними» – закликають комуністи та соціалісти. «Скасувати всі податки та обмеження» – волають ліберали та анархісти. Такого штибу лівацькі заклики викликають радісне збудження у людей, не спроможних до критичного мислення і не знайомих з історією.  

– А чи може викликати всенародний ентузіазм права ідеологія – нормальний, здоровий, гармонійний солідаризм?

Може. Найяскравішим історичним прикладом є національний солідаризм Третього Райху, відомий під назвою «націонал-соціалізм» (термін «соціалізм» тут застосовано у його первинному значенні – солідаризм).

За словами англійського дослідника націонал-соціалістичної революції Яна Кершоу, «Укріпившись при владі, нацизм відзначався динамізмом, який помітно відрізняв його від інших існуючих правих авторитарних режимів – фашистських чи напівфашистських. Невгамовна енергія, прискорення подій, кумулятивний радикалізм гітлерівського правління не йшли ні в яке порівняння з режимом, наприклад, Муссоліні в Італії, не говорячи вже про авторитарну владу Франко у профашистській Іспанії. На жодному з етапів держава Гітлера не втрачала рушійної сили» (Кершоу Ян. Гітлер. – Київ: Мегатайп, 2000).

Попри пресинг «політкоректності» і табуйованість цієї теми, феномен німецького солідаризму викликає масове зацікавлення з самого моменту його виникнення і до сьогодення, причому зі сторони як прихильників, так і противників. Йому присвячена неймовірна кількість літератури та кінофільмів – у сотні раз більше, ніж усім іншим ідеологіям разом узятим. Наберіть у будь-якому пошуковику слово «націонал-соціалізм» або «нацизм» (скорочено від «національний соціалізм») – ви отримаєте мільйони посилань усіма мовами світу.

Показово, що навіть у СРСР найпопулярніший телесеріал був присвячений історії нацизму. Йдеться про славетні «Сімнадцять миттєвостей весни» (1973). Його донині регулярно повторюють на різних телеканалах. Найпопулярнішим персонажем серіалу був не радянський розвідник Штірліц, а шеф Гестапо Мюллер.

«Теоретики та практики націонал-соціалізму опинилися в колі тих “грішних янголів”, яких непристойно визнавати публічно, але ідеї яких мають своє інтенсивне неофіційне побутування і практичне застосування в істотно видозміненому вигляді. Те, що ідеї німецького фашизму використовуються західними політиками й досьогодні, свідчить, що він слушно відбив певні тенденції цивілізаційного поступу» (стаття Німецький експеримент).

Стилістика нацизму породила масу наслідувань, субкультур, аніме, мотиваторів і мемів.

Інтенсивне і безпрецедентно тривале зацікавлення феноменом націонал-соціалізму спростовує хибну думку, що людей найбільше цікавлять ненормальність і всілякі збочення. Насправді людей найбільше цікавить сила, краса, гармонія, героїзм, романтика. Особливо у наш час, коли нормальність у вигляді щирості, правдомовності, ідеалізму, здорового способу життя чи навіть невживання алкоголю сприймається як небезпечний екстремізм.       

Національний солідаризм – це єдино можливий засіб переходу від олігархічно-бюрократичної диктатури до демократичної республіки. 

Rammstain. Ich will - Я хочу

Матір Марія з маленьким Ісусом (Адольф Гітлер, 1913 рік).

Додатково:

• Постіндустріальна держава громад та її вороги
• Постіндустріальний солідаризм – ідеологія творення цивілізації Міжмор’я
• Мудрість, сила і багатство в солідаризмі, соціалізмі та лібералізмі – критерії ідентифікації
• Національний солідаризм, або Коли бик Дгарма стоїть на чотирьох ногах