Чому в США легалізовано націонал-соціалізм і символіку Третього Райху

Комітет Генасамблеї ООН з соціальних, гуманітарних і культурних питань у черговий раз прийняв Резолюцію про боротьбу з героїзацією нацизму, неонацизмом і іншими видами практик, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов'язаної з ними нетерпимості. «За» проголосували 131 держава. Утрималися 48, включно з країнами Євросоюзу. Проти виступили США, Україна і Палау, крихітна острівна держава в Тихому океані.

Подібна резолюція з ініціативи Росії вноситься щорічно. Результат завжди однаковий: Євросоюз утримується, США голосують проти, але за рахунок думки більшості членів ООН документ приймається. Через американське вето він необов’язковий до виконання, носить лише рекомендаційний характер.

Резолюція різко засуджує будь-яку героїзацію нацистів і неонацистів, в тому числі колишніх членів Ваффен СС. До героїзації відноситься зведення пам’ятників і проведення публічних заходів в ім’я прославлення «нацистського минулого». Окремо засуджується проголошення бійців СС, колаборантів і всіх, хто воював проти антигітлерівської коаліції, «учасниками національно-визвольних рухів». Підкреслюється, що феномен неонацизму, неофашизму, агресивного націоналізму не може бути виправданий ні в якому разі і ні за яких обставин. У резолюції наводиться рекомендація спеціального доповідача ООН з сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і нетерпимості забороняти на державному рівні офіційні і неофіційні пам'ятні акції, що вихваляють нацистський режим і його союзників.

Противники резолюції стверджують, що вони і так адекватно борються з ксенофобією і нетерпимістю, відповідно, додаткові документи не потрібні.

Крім того, резолюцію називають політизованою. «Нас продовжує турбувати, що Росія використовує резолюцію для політичних нападок на своїх сусідів», – пояснила свій голос «проти» заступник представника США в Економічній і соціальній раді ООН Стефані Амадео. Тому з усіх форм нетерпимості свідомо робиться великий акцент на подіях Другої світової війни, впевнені американці. Аналогічно раніше обґрунтовували свої голоси представники Канади, які називали резолюцію «контрпродуктивною». Канада після війни стала притулком для багатьох українських повстанців, в 2014-2015 роках приєднувалася до США, виступаючи проти резолюції, але в цей раз вирішила утриматися.

Поряд з підтримкою своїх союзників – країн Балтії та України, США торпедують резолюцію, виходячи з власного історичного досвіду (багато в чому унікального) і власного трактування свободи слова. Американський представник пояснила, що заборона героїзації нацизму накладає «неприпустимі обмеження» на фундаментальну свободу вираження думок. Це, в свою чергу, призводить до порушення гарантованої Першою поправкою до Конституції США свободи слова, зібрань та асоціацій.

Ставлення до неонацистів з боку влади добре ілюструє фільм «Абсолютна влада». Послідовники Гітлера абсолютно відкрито марширують по вулицях зі свастикою, несуть портрети фюрера, вигукують: «Зіг хайль!» – і салютують в нацистському вітанні під охороною поліції. Паралельно на ультраправих радіопередачах транслюються лекції про необхідність захисту білої раси.

Спецслужби пильно стежать за цими організаціями, періодично впроваджують в них своїх агентів, але втручаються тільки при безпосередній загрозі вчинення злочинів. Вважається, що в здоровому, демократичному суспільстві маргінальні течії можна перемогти пропагандою і просвітою, а не заборонами. Якими б жахливими не були ідеї, заборонні заходи сприймаються як більше зло. Цими аргументами керувався Верховний суд в 1990 році («Сполучені Штати проти Ейкман»), коли дозволив спалення американського прапора навпроти Капітолію. Судді дійшли висновку, що свобода слова важливіше поваги до державних символів.

У 1977 році мерія Чикаго заборонила марш Націонал-соціалістичної партії Америки через свастику. В знак протесту партія вирішила поборотися за право промарширувати вулицями містечка Скоки, населеного переважно євреями. Примітно, що захищати нацистів взявся Американський союз захисту громадянських свобод (ACLU), організація, зазвичай вступають за чорних і «кольорових» в боротьбі проти дискримінації. Директор ACLU єврей Ар’є Нейера, чия сім'я втекла з нацистської Німеччини, говорив, що Америка відрізняється від диктатури тим, що повинна дозволяти будь-які думки, якими б огидними вони не були. Суд став на його бік. «Справа Скоки» стало хрестоматійним зразком захисту Першої поправки і згодом було екранізовано.

Групи на кшталт Ку-клукс-клану і Американської нацистської партії діють відкрито, мають інтернет-портали, видають газети, проводять масові акції і маніфестації. Найбільша неонацистська організація Націонал-соціалістичний рух (NSM) має 61 відділення в 35 штатах. На останньому мітингу NSM в столиці Пенсільванії Гаррісберг 4 листопада відомий неонацист Артур Джонс проголосив: «Америка була створена білими християнами для білих християн!» Такі висловлювання не вважаються екстремістськими. Ще в 1969 році Верховний суд, розбираючи мови на мітингах ККК в справі «Бранденбург проти Огайо», постановив, що провокаційні і «розпалюючі» висловлювання допустимі, якщо вони не містять конкретних закликів до насильства – вбивств, погромів. Просте виправдання насильства при цьому дозволяється. Тому запропонований Росією метод боротьби з героїзацією нацизму в корені суперечить американській правовій доктрині.

Євросоюз, чиї закони проти неонацистів і радикалів набагато суворіші американських, вважає за краще відмовчуватися. Європейські делегації в ООН утримуються не тільки при голосуванні за резолюцію, а й від розгорнутих коментарів з цього приводу. У 2014 році консолідовану позицію ЄС озвучувала Литва. На думку литовських делегатів, пропозиція колективно засудити героїзацію ветеранів Ваффен СС – історична маніпуляція. Росію звинуватили в проштовхуванні «односторонньої інтерпретації історії» з метою виправдання пакту Молотова – Ріббентропа 23 серпня 1939 року й секретного протоколу до нього про розподіл Східної Європи на сфери впливу між Третім Райхом і СРСР. Крім того, ЄС запідозрив Росію у використанні боротьби з нацизмом для виправдання своїх дій в Україні. Литва відзначила, що позиція Європи спростовує «міф так званого звільнення Європи після Другої світової війни».

Джерело