Легалізація вогнепальної зброї як альтернатива ядерній

Мільйони озброєних громадян – потенційних партизан - потужна зброя стримування, - щось на зразок альтернативи ядерному статусу країни. Звичайно, в тому разі, якщо ці громадяни не лише матимуть право на зброю, а й обов'язок бути частиною дисциплінованої армійської машини з єдиним командуванням.

Така дисциплінована і несамодіяльна машина могла би стати складовою оборонної доктрини. За прикладом країн, які опинялися зі схожими геополітичними викликами.

Невелика 8-ми мільйонна Швейцарія, де кожен чоловік майже щороку проходить вишкіл та зобов'язаний тримати вдома карабін, за 48 годин може мобілізувати до 1,7 мільйона армійського резерву. Для порівняння – офіційно регулярні ЗС Росії складають 800 тисяч особового складу – разом з усією обслугою.

Резервісти, звичайно, не конкуренція регулярній армії у відкритому бою, але гарантовано є загрозою масштабної партизанської війни. А така війна – вагомий стримуючий фактор для будь-якої регулярної армії.І для цього насправді не потрібні мільйони, бо відомо, що невеличкий партизанський загін може тримати в напрузі цілі полки.

Це саме те, що потрібно Україні. Загальна військова підготовка з обов'язковою дисципліною та наявність легальної зброї - раз і назавжди закриє тему можливого масштабного наступу Путіна, дамоклів меч якого постійно нависає над Україною.

Але, звичайно, легалізація зброї має означати й відповідальність. Очевидно, що насамперед зброя має стати привілеєм тих, хто кожного року без жодних заперечень проходить військову перепідготовку та готовий за першим покликом знову йти у армію, зорганізовану за ієрархічним принципом. Потрібною буде і загальна політична освіта резервістів. Зайве говорити, що легальна зброя не має бути у руках людей, котрі мали проблеми зі законом.

Якби в Україні запрацював якийсь аналог швейцарської моделі підготовки резервістів, ми вже за кілька років змогли б отримати щонайменше 10 мільйонів вишколеного і озброєного резерву, наявність якого відлякувала б російського агресора не гірше ядерної зброї.

Різні джерела з Москви кажуть, що у 2014 році від прямої агресії кадрової русоармії утримували не стільки перспектива війни з українською армією, якої тоді, як вважали в Кремлі, у нас просто не було, а скільки перспектива стикнутися з самоорганізованими загонами самооборони – відданими партизанами. Тоді таких громадян, самоорганізованих у патріотичні загони було кілька тисяч. І тоді вони ще не мали чіткої дисциплінованої структури.

А уявляєте, якщо їх буде кілька організованих мільйонів?