Референдум у Каталонії: одна подія, різні погляди

Зараз дуже багато експертних оцінок і аналітики навколо подій в Іспанії, зокрема в Каталонії. Мені дуже сподобалась стаття Володимира Щербини.

Проживаючи тут, спробував вивчити людей, історію країни, її політичних рухів, їх розвиток і занепади.

Мій погляд на ці події достатньо суб'єктивний і тому не претендую на оцінку позитивну.

Передумови мого погляду на референдум в Каталонії ніяк не пов'язані:

1. з подіями в Україні 2013 року та референдумами в Криму та на Донбасі;

2. не маю звички брати вузький часовий зріз подій;

3. навчений співставляти більш як 50 інформаційних потоків у побудову матриці єдиного поля подій на певній території.

Всі мої зустрічі з іспанцями - розмова про їх історію і їх відношення до минулих особистостей і подій. Відповідно, ніхто не оминає політику і владу.

Сьогоднішня влада в Іспанії належить Королю (звичайно ж - монархія) і РР ( Partido Popular - так звана Народна Партія). Основні деталі про партію можете прочитати в інтернеті в Вікіпедії та іншиї джерелах. Коротко можна сказати про історію партії так - практично вона є правонаступницею єдиної партії диктатора Франко, який підтримував фашизм та Гітлера і помер своєю смертю 20.11.1975. Так, скоро 42 річниця з дня смерті диктатора!

В той же час Франко припинив громадянську війну, яку 80 років тому затіяли комуністи Каталонії. Треба нагадати, що так звані республіканці - комуністи Каталонії 80 років тому так само на хвилі бажання незалежності вирізали всіх священників Барселони, знищили всі церкви (крім двох), перебили всіх чиновників і купу народу, хто висловив незгоду.

Саме тому період Франко згадують іспанці по-різному, більшість погано, але найбільше мені сподобався вислів одного з моїх сьогоднішніх знайомих, що "помер Франко, але його прихильники залишилися живими і їх послідовники прийшли до влади".

Можна спробувати заперечувати це твердження і говорити про те, що влада Іспанії підтримує демократію і євпропейські цінності, але РР прийшли до влади лише у 2011 році (і невідомо, де була б Іспанія, якби вони прийшли до об'єднання з ЄС)!!! Якраз у розгар світової кризи. Називаючи себе консерваторами, почали, як і всі хто біля влади, контролювати потоки. Тому треба співати ту "пісню", яка дає рейтинги і довготривалість перебування біля бюджету. Грамотно маніпулюючи емоціями та технологіями, на сьогодні це найсильніша партія в королівстві.

Я стараюсь не використовувати в аналітиці емоційні складові понять "націоналізму", "патріотизму" та інших "...-ізмів". Найбільш ідейні лідери, які дійсно відстоювали реальні ідеї, згнили у тюрмах або у повних злиднях. Всі інші використовували ідеї та маніпулювання масами заради власних амбіцій (найбільше - прихованих комплексів), влади та грошей. Останнє - ключове, жадібність.

Тому не дивно, що на фоні кризи, яка розвивалася в Європі, прийшли з одного боку послідовники Франко, а в Каталонії "прийшов" бувший таксист та допоміг згадати каталонцям про свій вроджений патріотизм, та про те, що "Каталонія годує Мадрид". За всім цим процесом "нових біля ...влади" йшов звичайний природній перерозподіл потоків. У Мадриді росла корупція, а у Барселони "душила жаба", бо в них віджимали від "газової труби" (нижче зрозуміте чому). Все це оформлялося красивими лозунгами та маніпуляціями, які населення завжди з задоволенням ідентифікує як самоствердження. Зараз багато хто пробує маніпулювати порівнянням Іспанії з СССР, а Каталонії з Україною. Повна нісенітниця. Іспанія - децентралізоване королівство з великою автономією і найбагатше населення живе у Каталонії.

Так продовжувалося на екранах, хоча за лаштунками всі про все знали і домовлялись. Паралельно правлячі РР пробували загравати зі всіма і триматися наче осторонь загальносвітових тенденцій: загравання з Меркель - будь ласка, з Путіним - а чому б ні. У всіх на пам'яті російський авіаносець, який ніде не міг заправитись, але Іспанія дала добро на заправку і тільки втручання вищого керівництва НАТО, членом якого вони є, не дозволили підіграти Путіну. Багато компаній успішно торгує з РФ і не звертає увагу на війну Росії з Україною. В барі ви можете випадково пити з особою, яка з натхненням вам буде розказувати, як його друг воює в ДНР проти фашистів з Києва...

Якщо у пересічного іспанця запитати: фашизм це погано? всі однозначно скажуть "так", але якщо запитати: "комунізм це погано?", то більшість не дасть однозначної відповіді і не хоче прирівнювати ці дві ідеології.

Подвійні стандарти були у всьому як у правлячого Мадриду, так і у Барселони, а за лаштунками:

1. Після Греції - це друга країна в Європі по ситуації з економічними показниками. 200 млпд євро проблемних кредитів банківської системи, борги Європі треба віддавати (як правило - це Франції і Німеччині).

2. 17% безробіття, після Греції найбільше у ЄС, зростає.

3. Падіння усіх офіційних економічних показників на фоні росту галузі туризму (у 2017 році Іспанію відвідало більш як 80 млн іноземців, що на 10% більше, ніж у 2016) та с/г галузі, так як Іспанія має значні квоти на овочі і фрукти на європейский ринок. Росте експорт у іспаномовні країни, для яких Мадрид остався основою імперії. Питання просте - куди йдуть прибутки?

Каталонці використали затасканий лозунг "хватить годувати Мадрид". Дійсно, якщо не вдаватися у деталі, то близько 30% усього, що надходить у бюджет - це з Каталонії, але:

- половина цього "всього" - це газова компанія Fenosa, яка займається дистрибуцією газу по всій Іспанії. 

- туризм - 20% від всієї кількості. 

- найвища середня заробітна плата в Іспанії.

Також треба врахувати і інші "досягнення" Барселони:

- найвищий показник криміналу;

- найвищий показник корупції;

- відтік бізнесу найвищий з причини корупції;

- з останніх - кожній компаії починають пропонувати відверто "кришу, щоб спокійно працювати" .

З одного боку виглядає дивним розбрат між Мадридом, який закриває очі на те, що іспанські компанії в обхід санкцій торгують з РФ, в країні діє більш як 40 ЗМІ з РФ з відвертою пропагандою у стилі "лайфньюз" - і Барселоною, де практично всюди російська мова і російські ЗМІ підтримуть референдум. 

Практично в обох сторін більше спільного ніж різного, перерозподіл нелегальних доходів та впливу на фін. потоки. Ще більше дивне те, що проблема, яку так роздували в Барселоні, вже розкручується більше як 6 років і нікому у Мадриді до неї не було діла.

Точкою "ч" стало оголошення у серпні 2017 року урядом Каталонії про проведення референдуму, але знову особливих рухів не відбулось. Лише за тиждень-два до події почалися якісь обшуки, вилучення, закриття сайтів, наведення статистики про борги Каталонії всім підряд і інше. Практично, коли все вже було зроблено владою Каталонії для відділення і народ розігрітий до кондиції, а дії Мадриду були заздалегідь передбачувані навіть недолугим, почалося стурбування усіх. Таке враження, що гра у піддавки була. 

1.10.17 так званий референдум, голосують на колінах без реєстрації, як небуть. Народ розігрітий, провокація досить показушного побиття, як для картинки, яку саме чекали. Барселона обурена, Мадрид у вигляді М. Рахой робить вигляд розгніваного, тупає ногою, готовий до діалогу. Карлес Пучдемон робить ображений вигляд і як хлопчик з пісочниці тоненьким голоском: ага, ти мене побив, тоді я йду від тебе у односторонньому порядку. Публіка аплодує і це все виглядає якось занадто мультяшно, щоб повірити у щирість обох сторін. 

З боку це виглядає так, що між двома (може більше) хлопцями була розмова і уклалася угода по типу: у Греції получилось нічого не віддавати і ще викачати грошенят з ЄС, то чому у нас не вийде? Давай цирк влаштуємо, поб'ємо горшки на публіку, все розвалимо і скажем, що нема кому борги віддавати, а щоб було кому, дайте ще грошенят і посадіть нас за стіл переговорів, а не то до Путіна звернемось. А може ще цікавіше - ідеї диктатора Франка живуть і хочуть реваншу, у 1937 році трактористи з СССР на танках вже спробували помогти  прийти до влади комуністам Каталонії. Всі ж ЗМІ Росії, які тут практикуються вже не один рік, успішно підтримали "волевиявлення" нації каталонців.

А далі? Далі по Конституції Королівства, згідно ст 155, у випадку спроби відділення, має бути припинений статус автономії і введене пряме правління уряду Мадриду і Короля. Мабуть ті, хто цей цирк з референдумом і побиттям затіяв, добре усвідомлював, яку підставу готовив монарху, Іспанії, Європі, у світі...

Звичайно, можна заперечити мені, що люди свідомо хочуть незалежності і голосували на референдумах. Безумовно, що всі і все роблять свідомо: якщо режисер геній, добре написаний сценарій і відпрацьована технологія - всі у залі плачуть. Аналізувати ніхто не хоче і без емоцій дивитись на те, що відбувається за лаштунками, теж. От стати у чергу у прірву всі йдуть "свідомо", правда у тій черзі "лідерів", які закликали, не видно... Але гра закінчиться, в кулуарах почнуться торги і все стане на свої місця, крім розчарування у пересічних....