КОМІНТЕРН і РОЗВІДУПР під дахом Компартії США

Для організації світової революції Леніним, Троцьким і Зінов'євим був створений Штаб світової революції – Комуністичний Інтернаціонал, керівним органом якого був Виконавчий Комітет (ІККІ). У його складі функціонували такі підрозділи:

 Комісія по нелегальній роботі. Вона займалася питаннями переходу комуністичних партій на нелегальне становище і питаннями військово-бойової діяльності партій.

Інформаційний відділ займався аналізом буржуазної преси і вивчав доповіді представників ІККІ за кордоном.

Спеціальний відділ займався виявленням агентів спецслужб в рядах комуністичних партій.

Коли цей відділ об'єднали з Відділом кадрів, то там була виділена ділянка роботи, пов'язаної із захистом нелегальних партійних кадрів від провалів.

Відділ міжнародних зв'язків був за своєю суттю партійної спецслужбою. Цьому відділу підпорядковувалися всі секретні інформаційні служби Комінтерну, він підтримував стійкі зв'язки з радянськими органами державної безпеки і військовою розвідкою. Його співробітники самі активно займалися розвідувально-диверсійною діяльністю з метою створення сприятливих умов для підготовки державного перевороту в запланованій комуністичними стратегами країні. У його структурі існував спеціальний підрозділ, що відав виготовленням особистих та інших документів партійним функціонерам, розвідникам і бойовикам.

До таємної діяльності були причетні Інтернаціональна Контрольна Комісія та Секретаріат секретаря ІККІ О. П'ятницького.

***

У 1921 році в газеті «Нью-Йорк Таймс» з'явилася публікація про величезні кошти, які вкладали більшовики в розпалювання світової революції.

«Тільки за минулий рік (1920. - В.Ф.), як нам стало відомо, на рахунки більшовицьких лідерів надійшло: від Троцького 11 мільйонів доларів в один тільки банк США; 90 мільйонів швейцарських франків в Швейцарський банк. Від Зінов'єва 80 мільйонів швейцарських франків в Швейцарський банк. Від Урицького 85 мільйонів швейцарських франків в Швейцарський банк. Від Дзержинського 80 мільйонів швейцарських франків. Від Ганецького 60 мільйонів швейцарських франків і 10 мільйонів доларів. Від Леніна 75 мільйонів швейцарських франків».

Коли Леніну поклали на стіл газету з цією публікацією, він особисто зробив переклад і разом з припискою: «Це неподобство, а не робота! Так працювати не можна. Подивіться, що там пишуть. Негайно знайдіть, якщо буде потрібно з Наркомфіну витік [інформації]» направив керівникам ВЧК Дзержинському і Ягоді [1]!

***

Співробітниками ІККІ розроблялися Інструкції для регіональних комуністичних партій. Однією з таких типових інструкцій була «ПРАВИЛА ПОДПОЛЬНОЙ ПАРТИЙНОЙ РАБОТЫ», яка перекладалася на іноземні мови і передавалася компартіям для виконання.

У публікації наводиться архівний документ – інструкція для Компартії США.

ДОКУМЕНТЫ ИНТЕРНАЦИОНАЛЬНОГО КОММУНИСТИЧЕСКОГО ДВИЖЕНИЯ

ПРАВИЛА ПОДПОЛЬНОЙ ПАРТИЙНОЙ РАБОТЫ

Не выдавай деятельности партии и не предавай партийных работников ни при каких условиях.

2. Не носи с собой и не храни при себе имён и адресов, если они надёжно не зашифрованы.

3. Не храни открыто в своей комнате никаких уличающих документов и литературы.

4. Не подвергай себя ненужному риску при выполнении партийной работы.

5. Не отказывайся от партийной работы из-за связанной с ней риском.

6. Не хвастай тем, что ты сделаешь или сделал для партии.

7. Не открывай без нужды свою принадлежность к партии.

8. Наблюдай за тем, чтобы шпионы не следовали за тобой, когда ты отправляешься по партийному делу или на собрание.

9. Не теряйся в минуту опасности.

10. В случае ареста не отвечай ни на какие вопросы, задаваемые как на предварительном следствии, так и в суде.

***

Выдать деятельность партии или партийных работников – есть непростительный грех в партийной работе. Сообщить правительству сведения о работе партии и о её работниках – это значит бесстыдно предать их, - какие бы средства и пытки ни применялись по отношению к тебе в этом случае. Не будь предателем! Твёрдо помни это. Пусть эта решимость настолько проникнет в самую глубину твоего подсознательного «я», чтобы ты мог противостоять всякому влиянию, всякой пытке. Нет достаточных слов осуждения, нет достаточной кары для изменника.

2. Быть задержанным, имея при себе общепонятные записи и адреса товарищей или партийных работников и мест собраний – это почти то же самое, что предать их правительству; по крайней мере, результат будет тот же. Такие имена и адреса не следует записывать в общепонятном виде. Их, вообще, не следует писать полностью. Старайся как можно больше хранить в своей памяти, а записи должны служить только вспомогательными знаками. То же, что необходимо записать, записывай в хорошо зашифрованном виде.

Во всяком случае, однако, ты должен быть уверенным в том, что ты знаешь имеешь при себе точные адреса. Совершенно недопустимо справляться о таком-то партийном адресе у прохожих или же у дворника, швейцара или кого-либо из жителей того дома, который указан в адресе. Весьма вредно и опасно также ошибиться адресом при отправлении партийных посылок или корреспонденций: благодаря такой ошибке важные посылки или письма не только не могут пропасть, но могут попасть  в руки правительства; таким образом, могут быть раскрыты способы секретной передачи партийных пакетов; могут быть обнаружены правильные адреса; и – к довершению всего – такая ошибка может повести к арестам адресатов. Всегда, когда даёшь или получаешь партийный адрес, или же пользуешься им, проверяй его дважды, чтобы наверняка избежать какой-бы то ни было ошибки.

Чтобы записать то, что, всё же, необходимо записать, пользуйся хорошим шифром. Для цифр всегда очень легко пользоваться шифром. Возьми для этого слово, состоящее из десяти букв., или два слова по пяти букв каждое (но слова не должны иметь смысла, – иначе их легко расшифровать); возьми, например, слова «верго дзигу» – одна и та же буква не должна повторяться, – и запиши, заменяя цифру 1 буквой «в», и 2  – «е», 3 – «р», и так далее до 10 – «у).

Когда и где только возможно, для партийных корреспонденций и посылок следует пользоваться не прямыми, а косвенными [indirect] адресами.

Работник-организатор, из-за небрежности которого в руки правительства попадают партийные имена и адреса  – немногим лучше предателя.

3. Сохраняй всегда свою квартиру «чистой». Малейшая заботливость в этом отношении может оказаться для тебя спасительной при случайном аресте или же при обыске по подозрению. В особенности же наблюдай за тем, чтобы в комнатах не валялись в сколько-нибудь значительном количестве наши листки, газеты и, вообще, литература, на основании чего можно было бы заключить, что ты принимаешь участие в распространении. За одно чтение революционной литературы тебе не могут сделать ничего особенного, но за её распространение тебя, несомненно засадят. И, наконец, чего ради подвергаться опасности благодаря тому, что всякий случайный посетитель твоих комнат – неизвестный «друг», разносчик, сборщик и т. д. – будет знать, что ты коммунист?

4. Следует избегать всякого ненужного риска не только ради самого себя, но также и ради партии, дабы она могла сохранить тебя, как партийного работника. Будь чрезвычайно осторожен при раздаче нашей литературы и при ведении партийной агитации и пропаганде на заводах и в союзах.

Будь ещё более осторожным, если тебе доверено ответственное место в партийной организации.

Легко оценить тот вред, который принесёт нашей организационной работе арест районного организатора и, вообще, товарища-члена центрального органа нашей организации.  Со стороны таких товарищей было бы совершенно бессмысленно подвергать себя риску путём раздачи нашей литературы по домам и квартирам. Эти товарищи не должны были бы, собственно, даже присутствовать при публичных «выступлениях» партии. Им никогда не следует  показываться вдвоём или ещё в большем числе. Ибо если кого-либо из них подозревают в том, что он ответственный партийный работник, то с какой же стати дать шпионам повод перенести своё подозрение также и на других товарищей.

Чем ответственнее положение данного работника в партии, тем оно опаснее и тем он должен быть внимательнее и осторожнее.

5. Отнюдь нельзя назвать трусом того, кто, работая для партии, отличается крайней осторожностью. Испытание каждого работника заключается в самой его работе: в том, исполняет ли он её или нет; готов ли он подвергаться неизбежной опасности, связанной со всякой подпольной партийной работой, или же, под тем или иным предлогом, он старается избежать всякого риска лично для себя – устраняясь, ради этого, от всякой , вообще, партийной работы? Если товарищ выполняет свою долю партийной работы, то его надо считать лучшим работником, он делает своё дело с возможно наименьшим риском. Но если он не выполняет своей доли, то он трус и дезертир и должен быть признан таковым, несмотря ни на что, независимо от его громких слов и хвастовства в партии и тем самым подвергать как себя , так и партийную работу совершенно ненужной опасности. Того, что тебе известно, или того, что касается порученных тебе, как партийному работнику задач, не должен знать никто, кроме тех, кому об этом надлежит ведать для исполнения своих партийных обязанностей; никто  – не исключая даже своего лучшего товарища, жены или мужа, или подруги сердца.

Берегись также, чтобы тебя не подслушали посторонние, когда тебе, всё же, приходится говорить о партийных делах.

7. Занимаясь партийной работой, агитацией и пропагандой и даже производя сборы в пользу партии среди посторонних или вербуя новых членов партии – можно и должно скрывать свою принадлежность к партии. В некоторых случаях достаточно указывать лишь на то, что сочувствуешь партийной программе и поддерживаешь партию; в иных случаях – что имеешь связи с членами партии. Только тогда, когда тебе приходится уже ввести партийного кандидата в среду испытываемых членов, следует сказать ему, что ты сам принадлежишь к партии.

Не беда, если на заводе или в союзе, где ты работаешь, тебя будут считать красным, благодаря твоей деятельности – это слишком общая характеристика, чтобы она могла послужить основанием для судебного преследования и наказания; но никто не должен знать, что ты член коммунистической партии.

8. Всякий из нас знает, что во всех городах тысячи шпионов постоянно занимаются выслеживанием  наших членов, наших собраний и центров нашей деятельности. Но многие ли среди нас обращают на это должное внимание и думают о том, чтобы за ними никто не следил, когда они идут в условленное место, на собрание, или просто отправляются куда-нибудь на партийную работу? Особенно это должны иметь в виду  те из наших товарищей, которые находятся более или менее под подозрением или же состояли уже под надзором или были уже арестованы и принуждены к наказанию.

Известно ли тебе, что таких товарищей иногда нарочно выпускают на свободу, как приманку, для того, чтобы шпики могли следовать по их стопам и раскрывать таким образом наших партийных работников и наши адреса?

Конечно, это не значит, что такие товарищи должны бросить всякую партийную работу. Но это значит, что они должны быть особенно осторожны и внимательны.

***

Помни, что тебе грозит страшная опасность выдать своих товарищей и изменить Партии, –изменить, быть может бессознательно – вопреки своему желанию, – если ты будешь отвечать на какие-либо вопросы. Памятуя об этом, ты, в случае ареста, должен принять решение не отвечать на вопросы столь же твёрдо, как ты решил не быть предателем.

Центральный Исполнительный Комитет Американской Коммунистической Партии [2].

Компартія США і радянські спецслужби

Комуністична партія США (КП США, англ. The Communist Party of the United States of America, CP USA) – заснована 31 серпня 1919 року в результаті об'єднання комуністичних групп Чарльза Рутенберга та Джона Ріда. Активним організатором, об’єднавшим комуністичні групи в партію, був Голос Яків Наумович (справжнє прізвище Рейзен Якоб).

Агент радянської розвідки Яків Голос (агентурні псевдоніми «Звук», «Тимми», «Ум», «Джон»).

Яків Соломонович Голос народився 24 квітня 1889 року в Катеринославі (нині Дніпро, Україна), в заможній єврейській родині. Хоча сам Голос в російських документах вказував своє соціальне походження як «з робітників», його батько працював прикажчиком і сім'я, в якій, крім Якова, було ще п'ятеро дітей, не була бідною. Яків навчався в міському училищі, а з 13 років (з 1902 р.) одночасно працював в друкарні. Після закінчення училища, він самостійно підготувався до здачі іспитів екстерном за курс гімназії.

Яків Голос приєднався до російського соціал-демократичного руху ще будучи підлітком, і в 1904 році вступив в РСДРП.

Життя і Діяльність:

• 1905 р. – Учасник першої російської революції 1905 року і член Ради робітничих і солдатських депутатів в Катеринославі.
• 1906 р. – Організатор підпільної більшовицької друкарні, в якій він був заарештований в кінці того ж року за виготовлення і поширення більшовицьких прокламацій.
• 1907 р. – Засуджений військовим судом до 8 років каторжних робіт, але через неповноліття відправлений на довічне поселення на Крайню Північ, однак зумів осісти недалеко від залізничної станції Жигалово на р. Олені в Якутії.
• 1909 р. – Втеча із заслання в Японію, далі в Китай, звідки в тому ж році він прибув в Сан-Франциско (США), де влаштувався на роботу друкарем.
• 1910 - 1911 рр. – Типографський працівник в штаті Каліфорнія.
• 1912 р. – Яків Голос переїжджає в Нью-Йорк, куди в тому ж році перебралася його родина з Росії; працює в друкарні, стає членом різних російських клубів, а також є одним з організаторів допомоги політв'язням в Росії. Знайомиться з майбутніми засновниками АІК ​​«Кузбас» Біллом Хейвудом і Себальдом Рутгерсом.
• 1915 р. – Вступає в Соціалістичну партію, в якій він працює як активний член її лівого крила. У тому ж році він приймає американське громадянство.
• 1917 - 1919 рр. – Переїжджає в штат Каліфорнія, працює в різних фірмах зі збору та упаковки фруктів, а також є активним функціонером регіонального комітету Соціалістичної партії.
• 1919 р. – делегат (від Каліфорнії) установчого з'їзду, в результаті якого заснована Комуністична партія США, після чого знову працює друкарем і стає функціонером Компартії, займаючи посади в різних її органах, в тому числі в її Російської секції.
• 1921 - 1922  рр. – Голос працює в штаб-квартирі Компартії США в Чикаго в якості функціонера і організатора. (У 1921–1929 роках Компартія США мала назву «Workers Party of Amerika»).
• 1922 - 1923 рр. – Голос виконує ті ж функції в партійній організації штату Мічиган. В цей же час він остаточно вступає до кадрового складу партійним працівником.
• 1923 р. – за вказівкою Компартії США Голос повертається в Нью-Йорк, де стає організатором партійних осередків та місцевих відділень. У тому ж році партія призначає його Секретарем-головою Товариства технічної допомоги СРСР, яке на той час мало відділення в 58 містах США та кілька тисяч членів.
• 05.1926 - 12.1927 рр. – р. Щегловська (Кемерово). Керуючий справами Автономної індустріальної колонії «Кузбас» на запрошення директора Себальда Рутгерса.
• Червень 1926 р. – Я. Голос прийнятий в ВКП (б) шляхом переведення з КП США за рекомендацією лідера КПСША Чарльза Рутенберга і представника ІККІ в КП США Джона Пеппера. (Документ від імені Комінтерна підписаний Ріхардом Зорге).
• 1927 р. – м. Москва. Завідувач відділом техніки і раціоналізації газети «Moscow News»
• Січень 1929 р. – Голос відряджений в м. Нью-Йорк на прохання Генерального секретаря Компартії США Джея Лавстона. Голос продовжує роботу в Російській Секції КП США і стає керуючим видаваного нею журналу «Новий світ».
• 1930 р. – Навесні цього року до партійних обов'язків Голоса додається робота в новоствореному партійному апараті з розслідувань положення в ряді лівих профспілок і організацій. В кінці того ж року Голос також став членом так званого Антимілітаристського Комітету партії. У тому ж році, згідно з наявними відомостями, ім'я Голоса вперше з'являється в оперативних документах Іноземного Відділу ОДПУ, очевидно після того, як в Нью-Йорку з ним встановив зв'язок нелегал Іноземного відділу ОДПУ «Тарас» (оперативний псевдонім Абрама Йосиповича Ейнгорна) – по «матеріальному паролю», встановленому з Голосом в Москві.
• 1932 р. – Голос стає на чолі створеного на кошти Компартії США туристичного агентства Уорлд Турістс, Інк., яке займалося відправкою груп та індивідуальних туристів в СРСР. У тій же якості Голос починає щорічно відвідувати СРСР, приїжджаючи на святкування річниці Жовтневої революції 1917 р. Під керівництвом Голоса це агентство стає прибутковим підприємством, що постачало Компартію засобами, а також надійними американськими паспортами, які давали її функціонерам свободу пересування по світу.
• 1933 р. – Документальне оформлення оперативних відносин з ІНО ОДПУ.
• Кінець 1934 р. – Голоса приймає на зв'язок оперативний співробітник ІНО ОДПУ – радянський медичний працівник Григорій Львович Рабинович (відомий в США як «Доктор Грегорі Рабинович»), спрямований в США в якості представника Радянського Червоного Хреста (оперативний псевдонім «Луч», а з 1937 р. – «Гаррі»).
• Літо 1936 р. – Голос привозить до Москви дружину Сілію і сина Мілтона, щоб хлопчик отримав «радянську освіту»; в наступному році вони візьмуть радянське громадянство.
• Листопад 1937 р. – Голос в черговий раз приїжджає в Москву на святкування річниці революції, де його запрошують до начальника ІНО А. А. Слуцького, за рекомендацією керівника резидентури ІНО в США П. Д. Гутцайта, для обговорення оперативної обстановки в США і подальших перспектив.
• 1938 р. – у Голоса з'являється помічниця і коханка – молода комуністка Елізабет Бентлі (оперативний псевдонім «Умница»). (Інтимним зв'язком з Бентлі Голос порушив правила конспірації. Вони жили в одній квартирі і  Елізабет, яка виконувала функції зв'язкової, дізналася багато, чого вона знати не повинна була.) У тому ж році Голос стає фактично заступником резидента ІНО Г. Б. Овакимяна і активно займається пошуком джерел науково-технічної та політичної інформації серед американських комуністів і їм співчуваючих. Більшість джерел Голоси залишаються в невіданні щодо кінцевого призначення їхньої інформації, вважаючи, що вони надають її Компартії США і / або Комінтерну.
• Будучи членом Комітету допомоги Іспанії Голос, займався відправкою до Іспанії добровольців, через що звернув на себе увагу ФБР. У жовтні 1939 року ФБР провело обшук в офісі компанії «Уорлд Турістс» (англ. World Tourists). Приводом послужило порушення закону «Про реєстрацію іноземних агентів»: турагентство Голоса отримувало від «Інтурист» гроші на рекламу туризму в СРСР. Голос мав постати перед Великим журі (Федеральним судом). Побоюючись за агента, резидентура поставила перед Москвою питання про вивезення «Звуку» з США. Однак їхати в Радянський Союз Голос відмовився. Центр також не наполягав на його від'їзді. На суді (у березні 1940 р.) Голос визнав себе винним і був засуджений до позбавлення волі на термін до 12 місяців умовно і штрафу в розмірі 1000 доларів.

***

З шифровки, відправленої в Центр в жовтні 1939 року ясно видно масштаб одного з напрямків роботи Голоса: «В останній період через «Звук» видобуто 10 підписаних чистих бланків з печаткою мерії Нью-Йорка (з яких змогли виготовити американські цивільні паспорти), 70 посвідчень (з яких виготовили документи про підданство для людей різної національності), а також 27 свідоцтв про народження з печаткою і підписом, з яких також можна виготовити паспорти... ».

***

• 1940 р. – керівництво Компартії США передає Голосу на зв'язок невелику групу молодих працівників ряду урядових установ, які з 1941 року почнуть через Голоса і його зв'язкову Бентлі постачати радянську зовнішню розвідку цінною інформацією.
• 24 листопада 1943 року Яків Голос був представлений до ордена Червоної Зірки.
• 25 листопада 1943 року Голос раптово помер від інфаркту на квартирі Елізабет Бентлі в Нью-Йорку.

Елізабет Бентлі вважала Голоса героєм і вирішила, що повинна зайняти його місце і очолити агентурну мережу, якою він керував. Але Москва вважала інакше.

З блокнотів Олександра Васільєва, співавтора книги «Шпионы: взлет и падение КГБ в Америке» (Джон Хейнс, Харві Клер и Олександр Васільєв):

«Народному комиссару госбезопасности СССР
комиссару ГБ 1 ранга т. Меркулову В.Н.

Докладная записка <резидента Василия Зарубина>

Прибыл 4 янв. 42 г. и выехал 24 авг. 44 г.

<…> Смерть «Звука» (Голоса. – В. А.) значительно задержала реорганизацию. Потребовалось время разобраться, кого и как знает связистка – «Умница» (Бентли. – В. А.). Как явствует из заявлений «Умницы» «Мэру» (Исхак Ахмеров, руководитель нелегальной резидентуры. – В. А.), она не была только технической работницей и связисткой, как ее представлял нам «Звук». Она была посвящена во все дела «Звука» и после его смерти стала считать себя хозяином всей его группы» [3].

Восени 1944 року Зарубіна змінив Анатолій Громов. Після зустрічі з Бентлі він прийняв рішення відсторонити її від роботи з агентурою.

Емоційний стан Бентлі погіршувався. У червні 1945 року Громов писав в донесенні:

«Мирна» (другий псевдонім Бентлі) заявила нам, что американские земляки (активісти Компартії) – это продажная шпана и всех их, начиная с «Рулевого» (Эрл Браудер, генеральний секретар Компартії США) можно купить и продать за пару центов… Потом М. извинялась за эти выражения под тем предлогом, что сказала их, не подумав, под влиянием вина (трезвенницей ее вообще назвать нельзя). В общем и целом, М. является здесь для нас на сегодня серьезной и опасной обузой. Ее следовало бы забрать домой, но как это сделать, я, честно говоря, не знаю, т.к. нелегально она не поедет» [4].

Елізабет впала в депресію, стала все частіше прикладатися до пляшки. На зустріч з Громовим, траплялося, приходила в п'яному вигляді. Загрожувала дати свідчення сенатській комісії з антиамериканської діяльності. Переляканий Громов доповідав Центру в кінці вересня: «Учитывая то, что М. добровольно никуда не поедет, а здесь может очень серьезно нам навредить, остается только одно самое радикальное средство, чтобы избавиться от нее» [5].

Центр з пропозицією не погодився: враховуючи її багаторічну віддану працю, там вважали малоймовірною зраду Бентлі. Громову було наказано виявити «тактовність» в контактах з нею і надати їй матеріальну підтримку (до 3000 доларів).

***
В серпні 1945 року Елізабет Бентлі увійшла в офіс ФБР у Нью-Хейвені, штат Коннектикут, і сказала, що хоче бачити чергового. Черговий вислухав її, все записав і доповів куди слід.

Елізабет Бентлі з охоронцями ФБР

17 жовтня Бентлі запросили в нью-йоркське відділення ФБР, де вона розкрила американській контррозвідці імена близько 80 джерел і зв'язків Голоса.

 Про те, що вона дала свідчення про свою роботу на радянську розвідку, Москва дізналася три дні потому з донесення співробітника лондонської резидентури Бориса Кротова.

З блокнотів Олександра Васільєва, співавтора книги «Шпионы: взлет и падение КГБ в Америке» (Джон Хейнс, Харві Клер и Олександр Васільєв):

«Вадим – Центру
27 ноября 1945

Единственная мера в отношении М. – ее физическая ликвидация… Предлагается использовать яд, который действует по истечении 10-20 часов и не оставляет следов. Пропитать подушку или носовой платок, либо пищу, каковую доставить в номер М. и там оставить… Автомобильную катастрофу или столкнуть под колеса поезда – ненадежно.

Кто может привести приговор в исполнение? «Икс». М. не откажется пойти к нему на встречу. Угостить вином и подсыпать яд. На всякий случай иметь пудреницу, смазанную в необходимых местах ядом. Подарок – обычное дело. М. может открыть пудреницу и поцарапать руку.

Другой вариант: «Икс» при помощи подобранного ключа (он мастер на такие дела) заранее забирается в комнату М. Холодное оружие или инсценирует самоубийство. Ненадежно, т.к. М. очень сильная, высокая и здоровая женщина, а Икс в посл. время плохо себя чувствует.

Резолюция: Никаких мер в отн-и М. не предпринимать. Об этом договорено с тов. Берия.
Меркулов. 27/XI – 45 г.» [6].

8 листопада 1945 року Елізабет Бентлі приходить в ФБР і розкриває американській контррозвідці імена близько 80 джерел і зв'язків Голоса.

***

Протягом десяти років (з 1930 по 1943 роки), Яків Голос (агентурні псевдоніми «Голос», «Ум», «Джон», «Звук», «Тимми») створив найбільшу розвідувальну мережу ОГПУ-НКВД-НКГБ в США.

Для прикриття він очолював туристичне агентство «Уорлд Турістс, Інк.» (Англ. World Tourists, Inc.) в Нью-Йорку, через яке займався постачанням радянській зовнішній розвідці, нелегалам ІНО і Комінтерну справжніх американських документів і паспортів різних країн, переправленням потрібних людей в СРСР.

Джерела Голоса працювали в апараті президента Франкліна Рузвельта, в Білому Домі, в Казначействі, в Департаменті військової промисловості, в Управлінні стратегічних служб (попередник ЦРУ) і в інших державних установах, великих промислових компаніях. Серед джерел Голоса було багато журналістів, співробітників іноземних організацій, що діяли в США, а також американських інженерів різного профілю, які постачали високоякісну науково-технічну і військово-технічну інформацію.

Посилання:

[1]. Бунич И. Л. Золото партии. – М., 1999. – С. 141.; Сидак В. С. Козенюк В. А. Революцию назначить…: Экспорт революции в операциях советских спецслужб. – К.: Генеза, 2004. – С. 50.

[2]. Цитується по: Сидак В. С. Козенюк В. А. Революцию назначить…: Экспорт революции в операциях советских спецслужб. – К.: Генеза, 2004. – С. 218-219.

[3]. Владимир Абаринов. Взлет и падение КГБ в Америке. 1 Августа 2009 // http://www.sovsekretno.ru/articles/id/2277

[4] - [6]. Там само.

Джерела:

Владимир Абаринов. Взлет и падение КГБ в Америке. 1 Августа 2009 // http://www.sovsekretno.ru/articles/id/2277

Бунич И. Л. Золото партии. – М., 1999.

Гладков Т. К. Наш человек в Нью-Йорке: Судьба резидента. М., «Яуза»/«Эксмо», 2007.

Олег Капчинский. «Командарм нелегальной армии» – Независимое военное обозрение, 15 февраля 2002.

Юлий Николаевич Кобяков. «Яков Голос» – Очерки истории Российской внешней разведки, том 3, 1933–1941, стр. 180–190. Москва: «Международные отношения», 2003.

Сидак В. С. Козенюк В. А. Революцию назначить…: Экспорт революции в операциях советских спецслужб. – К.: Генеза, 2004.