Ральф Емерсон: Героїзм. Настанови для правильного життя (+аудіо)

"Сійте думку, і пожнете дію, сійте дію, і пожнете звичку, сійте звичку, і пожнете характер, сійте характер, і пожнете долю", – Ральф Емерсон

Аудіоверсія: Ральф Емерсон: Героїзм. Настанови для правильного життя

Не вдаючись до розбору дуже нечисленних прикладів героїзму, представлених поетами і прозаїками, згадаємо тільки про Плутарха, цього викладача і літописця героїзму.

Він зобразив нам Бразіда, Діона, Епамінонда, Сципіона і інших велетнів часів минулих, чиє життя служить спростуванням боягузтва і безнадійності політичних і релігійних теорій новітніх часів.

Відважна мужність, бадьора твердість, що не навіяні тієї чи іншою школою, а почерпнуті в самій крові, так і дихають в кожній історії про них, а тому і принесли «Життєпису» Плутарха величезну популярність.

Такі книги, які пробуджують в нас здорові, життєві сили, значно більше потрібні для нас усіх трактатів про політичну або домашню економію.

За освітою стоїть обов'язок забезпечувати людину зброєю проти зла. Вона повинна завчасно навчити її, що вона народжена в епоху, коли світ стоїть на військовому положенні, що суспільство і власне його добробут вимагають, щоб людина не перебувала в застої миролюбності, але, розумна і спокійна, не викликала і не боялася бурі. Що життя і добре ім'я знаходяться в повному розпорядженні людини і що з бездоганною чистотою дій, з неухильною правдою на устах і з дотриманням найкращих статутів пристойності їй нічого боятися черні і її суджень.

Що таке героїзм? Ось що: людина вирішує в своєму серці стати всупереч зовнішніх напастей і засвідчує себе, що, незважаючи на свою самотність, вона в змозі зійтися з незліченною кількістю своїх ворогів. Цю-то бадьору поставу душі називаємо ми героїзмом.

Перший до нього щабель: нехтування привільним життям. Потім слідує довіра до себе і переконання, що в дійсній енергії є досить могутності, щоб виправляти все, що трапляється з людиною лихе і відмести дрібні розрахунки розсудливості.

Герой аж ніяк не думає, ніби природа уклала з ним договір, в силу якого він ніколи не опиниться ні смішним, ні дивним, ні у невигідному становищі. Але справжня велич виробляється звичайно з громадською думкою і анітрохи не думає показувати перед нею то свої милостині, то свої заслуги, щоб принести собі виправдання і здобути його похвалу.

У доблесної душі рівновагу так встановлено, що зовнішні бурхливі сум'яття не можуть коливати її волю, і під звуки своєї внутрішньої гармонії герой весело пробирається крізь страх і крізь тремтіння, точно так, як і крізь шалений розгул всесвітньої розпусти.

Героїзм є вищий прояв природи індивідуума; героїзм слідує почуттю, а не розуму, і тому він прямий в усіх своїх діях.

Сутність його - довіра до себе; засоби - презирство до брехні, до несправедливості, і сила переносити все, що старається накликати на нього зло. Героїзм відвертий і правосудний, великодушний, гостинний, стриманий; він гребує дріб'язковими розрахунками і нехтує зневагою. Дріб’язковість повсякденного життя і помилкова розсудливість тих, хто тремтить перед багатством і здоров'ям, служать предметом його добродушних насмішок.

Герой може деякий час бути в розладі з цілим родом людським, не виключаючи людей великих і мудрих; але він не сумує, а підкоряється своєму вродженому, внутрішньому покликанню.

І хто ж в змозі побачити всю розумну причину такої-то дії, як не той, хто здійснює її, ясно розуміючи, в чому вона полягає!

Ось чому навіть в людях мудрих і справедливих закрадалась тимчасова недовіра до того часу, як вони переконаються, що подібні дії цілком відповідають їх власним поглядам. Зі свого боку, люди розсудливі поглядають скоса на такий вчинок за його досконале протиріччя їх чуттєвим поняттям про благополуччя. Це тому що всякий героїчний вчинок вимірюється своїм презирством благ зовнішніх. Коли ж, наостанок, і зовнішні блага не обходять героя, тоді і обережні люди починають величати і вихваляти його до небес.

Якщо наш дух не володар світу, то він робиться його іграшкою.

Добрі люди, що живуть за законами арифметики, помічають, наскільки невигідна гостинність і ведуть низький розрахунок витрат часу, і непередбачених витрат, яких їм вартує гість. І навпаки, висока душа жене в пекло землі всякий непристойний, недостойний розрахунок і каже: «Я виконаю веління Господа, в його помислах вогонь і жертва!»

За величчю своїх якостей така душа знає, що, пропонуючи свій будинок, свій час, свої гроші не з марнославства, а з доброчинності, ніби на самого Бога покладаєш борг надати і їй, в разі потреби, така ж соціальна виплата буде, тому що закон відплати виповнюється досконало по цілому світові. Тягар, що вважається втраченим, винагороджується; турботи, прийняті нами про інших, самі собою несуть благословення.

Великодушні істоти розвівають по всій землі полум'я любові до людини і підносять над усім людським родом прапор громадських чеснот.

Поставивши себе вище «вартості харчів і цінності прикрас», велика душа, надаючи гостинність, як послугу і як ласку, пропонує вам все, що вона в змозі запропонувати. Повірте, що такий шматок хліба, такий стакан води солодший і смачніший за розкішні бенкети всіх столиць у світі.

Стриманість героя виникає не з одної поваги до своєї людської гідності. Ні, він любить помірність за її витонченість, а не за вузькість. Сутність величі полягає саме в переконанні, що чеснота задовольняє сама себе, що їй не потрібні багатства; при їх втраті вона зуміє обійтися і без них.

З усіх якостей людей-героїв найбільше приваблює мою уяву їх незворушна добродушна веселість. Урочисто страждати, урочисто наважитися і зробити щось ще можна і при виконанні звичайного обов’язку. Але великі душі так мало дорожать успіхом, думкою, життям, що не мають і в помислах схиляти ворогів проханнями або виставляти напоказ свої прикрощі: вони завжди просто величні.

Не залишимо без уваги важливий факт: нашу любов до героя. Хто з нас не забувався, читаючи розповіді про високі історичні особистості.

Всі піднесені якості і пишномовні доблесті належать вже нам. Якщо наше серце переповнюється захопленням, слухаючи розповіді про твердість душі такого-то грека, про велич такого-то римлянина, то це знак, що подібні почуття вже стали доступні нам.

Часи героїзму звичайно бувають часами жахливих переворотів; але чи є такий час, в який ця стихія людської душі могла б не знайти себе. Говорячи історично про таку-то епоху, про таку-то країну, зважайте, що обставини, в яких тепер живе людина, можуть бути краще минулих.

Говорити правду, навіть з деякою строгістю, вести спосіб життя помірний, але разом з тим благородно-щедрий – ось що нам здається духовним подвигом.

Джерело: The Conduct of Life, 1860