Важіль нової освіти

Освіта – це та сфера, що закладає тенденції майбутнього. Однак, на жаль, в більшості країн програми освіти неефективні, оскільки вони створювались ще в попередню індустріальну епоху, і не все з тих знань, що вони надають, є актуальним для епохи постіндустріальної.

Можна одинадцять років вчити дітей каліграфічно писати в зошитах в косу чи пряму лінійку або знаходити потрібне слово у величезному словнику і бути свято переконаним у тому, що освіта, яку ми даємо своїм дітям, є найкращою з усіх можливих.

Але це далеко не так. Наші школи і університети не готують дітей до майбутнього, не даючи їм навичок, що будуть найнеобхіднішими саме в той час, в який вони житимуть. І тут ми маємо розуміти, що майбутнє – це не «побудувати комунізм до 1980 року», не те, що буде через двадцять, десять чи навіть п’ять років. Майбутнє починається сьогодні.

Глобальна криза освіти

І сучасний світ стоїть перед новим викликом – глобальною кризою освіти. Ця глобальна криза освіти має два найважливіші аспекти.

По-перше, відбувається знецінення формальних дипломів про освіту. Хорошим прикладом цього процесу є США. В 30-40 роки отримати загальну середню освіту в цій країні вважалося достатнім для нормального хорошого стабільного заробітку.

Якщо брати 80-і-90-і роки, то вже без диплому коледжу перспективи на високі стандарти життя в США виглядали для молоді малоймовірними. А зараз навіть наявність вищої освіти не гарантує працевлаштування.

Хоча, парадоксальним чином, саме за останні п’ятдесят років відбулось безпрецедентне розширення освітньої системи, однак її екстенсивний розвиток більше не є здатним виконувати покладені на неї завдання – вирівнювати шанси молодих дівчат і хлопців з різних суспільних прошарків на нормальне майбутнє.

Нашій освітній системі сьогодні як ніколи потрібна зміна принципів, на яких вона базується

Іншим аспектом кризи є втрата зв'язку між університетами та ринком праці. Знову ж таки парадоксальна ситуація: існує багато працедавців, яким потрібні працівники, і водночас багато випускників, які не можуть знайти роботу.

І тут проблема виникає не в кількості випускників, а в їх якості, адже освіта банально не дає потрібних навичок. Особливо «soft skills» - комунікації, управлінських здібностей,  здатності динамічного вирішення проблем. І це зовсім не випадково.

Основний акцент традиційної освіти, крізь вогонь та воду якої більшість з нас пройшли, – добре розв’язувати тести. Тобто ставити галочку напроти правильної відповіді в абстрактних відірваних від життя питаннях, і на наступний же день після тесту успішно забувати більшість інформації.

В нас є такий хороший приклад подібної системи як зовнішнє незалежне оцінювання. Це направду дуже хороший механізм подолання корупції під час вступу до вищих навчальних закладів, однак чи має і надалі наша, в цьому випадку, шкільна освіта  по суті бути лише підготовкою до цього тестування? Чи не виникає тут ситуація, що, концентруючись на поточних завданнях, освітня система в Україні випускає зі свого контролю щось набагато фундаментальніше?

Ідеальний випускник майбутнього

Яким же має бути випускник, омріяний роботодавцями ХХІ ст..? Він, безумовно, має володіти належними комунікаційним навичками, вміти працювати в команді, бути ініціативним та допитливим, а також здатним приймати важливі рішення.

В сучасному світі об’єми можливої інформації навіть у вузьких сферах набагато перевищують об’єктивні можливості людської свідомості  їх запам’ятати.  До того ж, багато інформації має поточний статус: через стрімкий прогрес суспільства її актуальність є дуже обмеженою в часі. Якщо раніше знання було чимось майже сакральним, то зараз здатність до навчання та систематизації нової інформації в будь-якому віці виходить на перший план.

У цьому і полягає головна причина сучасної кризи освіти: теперішня система освіти створена як процес надання та отримування знань замість того, щоб функціонувати як тренінг для набування навичок.

Як же тоді виглядає така нова модель освіти?

Тести заміняє проектно-орієнтоване навчання. Відповідно до нього, базовою формою освіти є не пасивне сприйняття учням чи студентами інформації з подальшою перевіркою її засвоєння через систему тестів, а групова робота над виконанням об’ємних завдань.

Ці проекти, як правило містять в собі дослідницьку чи креативну складові і переважно спрямовані на відтворення  можливих завдань у реальному житті.

Як має виглядає «Освіта 2.0»?

В Ізраїлі вирішили, що така освіта має базуватись на двох основних засадах.

По-перше, оцінюється не кожен індивідуально, а клас загалом. Це стимулює розвивання навичок роботи в команді.

По-друге,  кожний учень має можливість протягом певного часу самому побути в ролі вчителя.

Відображенням цієї ідеї є нині популярна модель «світлофор», яку почали застосовувати в школах Ізраїлю. Відповідно до неї, кожному учневі роздають три картки: зелену, жовту і червону. Зелений колір означає, що учень опанував матеріал і може пояснити його своєму товаришеві; жовтий – зрозумів, але пояснити не може;  червоний – нічого не зрозумів.

Після пояснення нового матеріалу, учитель просить кожного підняття карточку, яка б відображала рівень його засвоєння матеріалу. Після цього дітей розділяють на групи таким чином, щоб ті, хто зрозуміли, пояснювали матеріал тим, хто не зрозумів. Це, по-перше, розвиває в них навички пояснення і таким чином сприяє остаточному засвоєнню матеріалу ними самими («так пояснював, що аж сам зрозумів»), і по-друге, посилює навички групової взаємодії.

Цікава річ, яка свого часу дуже сильно здивувала розробників сайту Coursera – найбільшого в світі сайту освітніх курсів. Вони зауважили, що 95% учасників із Ізраїлю, де активно використовують модель «Світлофор», їх успішно завершують, хоча середній показник в загальному по світі становить лише 5 %. Саме подібні моделі освіти і є ключем до успіху в самоосвіті, адже напрацьовують навчальні навички як такі.

Зміна принципів

Нашій освітній системі сьогодні як ніколи потрібна зміна принципів, на яких вона базується.

Ми не можемо підготувати для своїх дітей ідеальне майбутнє, бо світ є занадто непередбачуваним для цього.

Однак ми можемо завдяки освіті підготувати наших дітей до того, щоб вони це своє ідеальне майбутнє створили самостійно. Навички відповідальності, лідерства, ефективної  комунікації та емпатії один до одного є не менш важливими, ніж знання про світ чи вміння писати і рахувати, тому їх плекання має стати пріоритетним для вітчизняної освітньої системи.