Як учителю намалювати свою розповідь

Як діє «ефект переваги образу»

У дорослих зазвичай нереалістичні уявлення про те, як довго дитина може концентрувати увагу на одному завданні чи темі лекції. Але сучасні вчителі знають: підліток здатен це робити не більше 20 хвилин. Про першачків годі й казати: 10 хвилин — це максимум.

Щоб підтримувати цікавість, варто змінювати форму подачі: послухали, подивилися, почитали і навіть помацали в ідеалі. Причому те, що дитина бачила, хоча б недовго, вона запам’ятовує в середньому в сім разів краще, ніж почуте, як доводять численні дослідження. Цей феномен має назву «ефект переваги образу». Виходить, діти навчалися б значно краще, якби вчитель будь-якого предмета малював, а не розповідав.

Приблизно це і пропонує один з методів візуалізації — скрайбінг (від англ. scribe — накидати ескізи). Це — не різновид малювання, не мистецтво, адже головне — не зображення, а та інформація, яку вчитель хоче донести до учня. Тож свою розповідь він швидко, «на льоту» ілюструє позначками, коміксовими картинками, малюнками, часто кумедними, щоб вони врізалися дітям у пам’ять. До того ж вони майже одночасно чують і бачать приблизно однакову інформацію, що підсилює швидкість засвоєння.

Чим корисні «наскельні малюнки»

Саме ці особливості роблять скрайбінг одним з методів, який допомагає доступно та легко пояснювати складний матеріал. Вчителі жартують, що саме методом скрайбінгу користувалися доісторичні люди, адже ще до появи мови вони спілкувалися за допомогою малюнків.

Крім того, скрайбінг суттєво економить час. Адже те, що довелося б записати на 3-4 сторінках, завдяки умовним позначкам та малюнкам можна згрупувати на одній. Це дуже зручно і для вчителя, і для дитини. Наприклад, наприкінці вивчення теми можна роздати школярам роздруківки з візуальним викладом матеріалу. Така опора дасть змогу ефективніше, ніж на традиційних уроках, повторити вивчене.

Основні правила скрайбінгу:

1. З геометричних форм можна створити схематичне зображення будь-чого, і цього досить для візуалізації.

2. Зображення має містити тільки основні риси, без зайвих деталей.

3. Два-три кольори — цілком достатньо, зловживання кольорами втомлює і заважає сприйняттю.

4. Інформацію краще подавати 50 на 50: половина — текст, половина — візуальний супровід.

Три способи скрайбінгу

Існує три основні способи скрайбінгу: «живе» малювання, «аплікації» та відео. Є ще й найновіша розробка: застосування 3D-ручок, які створюють об’ємні образи. З ними учень може гратися, відчувати на дотик, тож задіяний ще один канал сприйняття інформації.

«Живе» малювання (під час розповіді крейдою на дошці, фломастером на папері, маркером на фліпчарті). Не потребує від вчителя майстерності чи схильності до живопису. Необхідне лише вміння розподіляти увагу, щоб вільно продовжувати розповідь і при цьому робити позначки. Навряд чи це буде проблемою, адже кожен вчитель час від часу говорить та пише на дошці чи в ноутбуці.

До візуальних нотаток ті самі вимоги, що й до текстових: має бути розбірливо, тому варто прослідкувати, щоб між малюнками було достатньо місця. Готуючись до уроку, вчитель, який віддає перевагу саме цьому способу, продумує заздалегідь, що «скрайбуватиме», а про що лише розповість. Тоді на занятті буде значно легше.

«Аплікації». Робити такі аплікації, як у дитсадку, не доведеться. Але малюнки, які ви регулярно застосовуєте (або готували саме до сьогоднішнього уроку), треба вирізати та знайти спосіб прикріпити під час розповіді. Можна затиснути їх магнітиками, зробити кріплення з фланелі, підвісити на скріпках чи прищіпках, розмістити на дошці для презентацій, приклеїти тощо.

Якщо для пояснення необхідно три-чотири елементи, не розташовуйте їх одночасно, викладайте по одному, зосередивши увагу учнів на кожному. Можна розробити просто «плакати» із символами, які показувати в потрібні моменти (наприклад, зображення вуха для вправ на аудіювання чи руки для проектних досліджень).

Відеоскрайбінг. Три-п’ять років тому користувався величезним попитом, особливо в рекламі. Ролики, де було продемонстровано, як олівцем чи пензликом поетапно малюють відеоряд, привертали увагу, немов малювання піском (до речі, і такі елементи вводили у відео). Вчителю можуть стати в пригоді такі програми, як: VideoScribe, PowToon, Sparcol Videoscribe.

Що зручного? Програми мають готові бібліотеки символів, які можна застосовувати (є можливість малювати за бажанням), а також таймери, за допомогою яких виставляють час для появи кожного з елементів. Створене один раз відео можна демонструвати багато разів (хоча це й знижує відчуття, що вчитель імпровізує).

Техніки малювання людини:

1. Метод Грея дозволяє зобразити чоловічка в русі. Намалюйте тіло: прямокутник для статичної пози, нахилений — для зображення руху. Голова хоч і схематична (коло с крапками та рисками), це не заважатиме передавати емоції (на кшталт смайликів). Руки, ноги, шию замінять рисочки. Кінцівки малюють зігнутими, щоб створити відчуття руху. Тепер можна додати деталі: аксесуари, дії, почуття.

2. Метод «Зірочка» підійде для малювання фігури. Коло та чотири риски, що йдуть із центру, нагадують морську зірку. Проте вони добре демонструють силует. Спочатку доведеться намалювати зірку. Потім замість верхнього промінця малюємо коло — голову. Зауважте, що лінію для рук слід проводити не посередині, а якомога вище.

Способи структурування зображень:

1. Малюнки, поєднані стрілочками, передають найпростіші логічні зв’язки.

2. Алгоритм. Коли є причинно-наслідковий зв’язок, краще використовувати систему алгоритмів. Підходить для пояснення теми, коли з одного позначення витікає інше. Годиться для великого обсягу інформації. Можна застосовувати наприкінці викладу нової теми для ефективнішого засвоєння матеріалу. А також продемонструвати зв’язки між різними темами.

3. Блок-схема. Описує алгоритми, при цьому кожен крок зображується у вигляді блоків різної форми. Лінії вказують напрям послідовності. Зручно передавати теми, пов’язані з перебігом у часі (наприклад, біографії, процеси, що мають початок та кінець, події).

4. «Попкорн». «Віконця» нагадують шматочки попкорну або хмари. Також подібні до елементів коміксів, що передають мову героїв. Такі елементи не мають підпорядкування, вони — рівноцінні. Наприклад: правила поведінки, синоніми, функції.

5. «Павучок», «сонце», «інтелект-карта». У центрі — тема, а лінії-промінці позначають її складові або пов’язані з темою асоціації.

Як створити візуальну бібліотеку

Кожному педагогу, який застосовує скрайбінг, краще мати свою візуальну бібліотеку. Варто орієнтуватися на специфіку шкільної дисципліни, яку вчитель викладає, потреби учнів, вікові можливості. Тому бібліотека символів вчителя початкових класів відрізнятиметься від бібліотеки, наприклад, викладача біології чи літератури.

Не потрібно кожного уроку вигадувати нові символи. До слова, їх має бути кілька десятків, не більше, щоб діти могли легко запам’ятати.

Краще заздалегідь продумати та підготувати свою бібліотеку. Це можуть бути картки, якщо ви віддаєте перевагу «аплікації», або просто система символів у вас у голові. Вводити варто найбільш вживані поняття, предмети та явища, які найчастіше спливають у процесі навчання, те, що можна спростити до позначки. Така собі витяжка інформації для учнів.

Якщо ж діти захочуть додати символи в бібліотеку вчителя, така діяльність ще збільшить їхню мотивацію запам’ятовувати матеріал.