Знайти себе: самоактуалізація і самореалізація як вищий прояв духовного розвитку

Рано чи пізно людина мисляча задає собі запитання – навіщо Я з’явився на світ!? Питання це може заскочити людину як на вершині успіху, так і в критичній ситуації, коли людина сильно страждає, її життєві сили майже вичерпані і сенс подальшого життя ставиться під глибокий сумнів.

Людина атеїстичного мислення має дві відповіді на це запитання. Одна з них – мої батьки хотіли мати дитину і, таким чином, народився Я. Другий варіант – мої батьки не вбереглися під час сексу, мати завагітніла і, таким чином, народився Я.

Людина віруюча, розуміючи що без Волі Господньої нічого в світі не відбувається, вважає, що її поява на світ є частиною Плану Бога. Спираючись на таке пояснення, людина логічно приходить до наступного питання: А в чому ж полягає моЯ місія на Землі!?

Щоб дати відповідь на це питання людина перш за все повинна з’ясувати: Хто Я!?

Складність відповіді полягає в тому, що людина схильна применшувати свої недоліки і перебільшувати та прикрашати свої чесноти і гарні якості. А від правильної самооцінки залежить вибір шляху і подальший розвиток.

На мій погляд, найкращим інструментом для самооцінки, самоактуалізації і самореалізації є «піраміда Маслоу» - ієрархія людських потреб і їх задоволення.

Згідно А. Маслоу, "людські потреби розташовуються у вигляді ієрархії. Іншими словами, появі однієї потреби звичайно передує задоволення іншої, більш нагальної. Людина – це тварина, що постійно відчуває ті чи інші бажання" (Maslow A., 1943). Маслоу визначає п'ять наборів цілей, які він називає базовими потребами. До них він відносить: фізіологічні потреби, потреба в безпеці, потреба в любові, потреба в задоволенні почуття власної гідності і, нарешті, потреба в самоактуалізації (потреба особистого вдосконалення). Ієрархічна природа цих потреб або цілей означає, що "домінантна мета монополізує свідомість і певним чином стимулює і організує різні здатності організму, потрібні для її досягнення. Менш насущні потреби мінімізуються або навіть забуваються і заперечуються " (Maslow A., 1943).

В той же час, Маслоу допускав, що можуть бути винятки з цього ієрархічного розташування мотивів. Він визнавав, що певні творчі люди можуть розвивати і виражати свій талант, не дивлячись на серйозні труднощі і соціальні проблеми.

Абрахам Маслоу також припускав [і життя довело правильність його припущень. - В. Ф.], що деякі сильні особистості можуть створювати власну ієрархію потреб завдяки особливостям своєї біографії. Наприклад, люди можуть віддавати більший пріоритет потребам поваги, а не потребам любові і приналежності. Таких людей більше цікавить престиж і просування по службі, а не інтимні стосунки або сім'я.

Ключовим моментом в концепції ієрархії потреб А. Маслоу є те, що потреби ніколи не бувають задоволені за принципом "все або нічого". Потреби частково збігаються, і людина одночасно може бути мотивована на двох і більше рівнях. Вчений зробив припущення, що середня людина задовольняє свої потреби приблизно в наступній ступені: на 85% – фізіологічні, на 70% – безпеки і захисту, на 50% – в любові і приналежності, на 40% – самоповаги і на 10% – самоактуалізації (Maslow A., 1970).

Грунтуючись на теорії Маслоу, я, наприклад, вважаю, що у людини мислячої більш високий пріоритет завжди повинні мати потреби духовні, незважаючи на те, повністю задоволені її фізіологічні потреби чи частково. Тільки пріоритет духовного над біологічним дає можливість людині самоактуалізуватися, самореалізуватися і, таким чином, виконати місію, яку на неї поклав Господь!

***

Не викликає сумніву, що на основі «піраміди Маслоу» кожен індивідуум може побудувати більш деталізовану ієрархію власних потреб, визначати наскільки вони задоволені і планувати свій подальший розвиток.