Німеччина перетворилась на головний розсадник європейської корупції

Справа в тому, що ці європейські красені відкриті для сіренького, сірого, дуже сірого і навіть чорного бабла, незалежно від його походження. А раз так, то можна купити їхні голоси, думку і реакцію. Отже, невелика замальовка, зібрана не нами, але яка відображена в солідній доповіді Єврокомісії, опублікованій ще в лютому 2014 року. Бажаючі можуть самостійно вивчити весь текст цього документа, ми ж звернемо свою увагу тільки на кілька епізодів, які проливають світло на ту незрозумілу реакцію Європи і керівництва її окремих країн.

Міністр закордонних справ Німеччини Карл Більд потрапив в центр корупційного скандалу, коли журналісти шведської газети нарили незаконну винагороду в три мільйони доларів.

Екс-президент Німеччини Крістіан Вульф був викритий в 28 випадках одержання неправомірної вигоди. Судової перспективи нема, як нема її по Герхарду Шрьодеру і масі інших чиновників і екс-чиновників першої величини. Справу спустили на гальма, корупції у вищих ешелонах влади в Німеччині - нема. Німеччина передає естафету Франції.

У 2011 році екс-президент Франції Жак Ширак був засуджений на 2 роки умовно за нецільове використання бюджетних коштів, ще на посаді мера Парижа. Тут проявилося ментальна спорідненість з росіянами.

Дідуся Жака викрили у використанні «мертвих душ», а вірніше - «мертвих посад». Він заснував посади, яких не було в природі, та й не потрібні вони були, туди призначив потрібних людей і їм списувалися суми у вигляді зарплати за роботу, яку вони не виконували і якої просто не існувало. Загалом, відбувся легким переляком.

Там же, у Франції, в 2013 році стало відомо, що Жером Кьюзак - міністр фінансів Франції, «юзає» в Швейцарії таємний банківський рахунок, який допомагає йому боротися з податками, які міністр фінансів не хотів платити категорично.

Але найвідоміший французький небожитель, який вляпався у фінансові махінації, з прибутком для власної кишені, звичайно ж - Ніколя Саркозі.

Будучи міністром внутрішніх справ, він розвинув бурхливу діяльність по підготовці власної передвиборчої кампанії в президенти. Тоді він виявився в дуже близьких відносинах з Муамаром Каддафі, знаючи, скільки старий Муамар має грошей від торгівлі нафтою.

Муамар дав розпорядження своєму міністру нафти, щоб той передав потрібну кількість мільйонів для Ніколя. Міністр взяв під козирок і списав потрібну суму для передачі Саркозі через начальника військової розвідки.

Як відомо, борги треба віддавати і оскільки Каддафі гроші були не потрібні, він віддав їх просто за майбутню послугу, яку Ніколя пообіцяв неодмінно виконати, якщо стане президентом. І він таки став ним.

Через деякий час Муамар нагадав про борг і сформулював те, що повинен зробити Ніколя як обіцяну послугу. Невідомо, про що там йшла мова, але Саркозі ніяк не міг виконати обіцянку, а у Муамара всі ходи були записані і він пригрозив другові, що здасть його з тельбухами. Вони посварилися і ось Муамара вже нема, але розписки спливли і тепер є дуже тягомотне слідство, бо якщо все підтвердиться і буде оголошено в суді як доведений факт, то засоси Ніколя з Путіним стануть не найеротичнішою його витівкою.

 У 2013 році на двадцятирічний тюремний термін загримів міністр оборони Греції Акіс Цохатзопулос. Крім солідного тюремного терміну, йому навантажили півмільйона євро штрафу. Що саме пікантне, склад злочину базувався на особистому інтересі міністра при укладанні угод на закупівлю німецьких підводних човнів і російських комплексів ППО.

Ну і на завершення цього короткого огляду не можна не згадати видатного, в усіх відношеннях, особистого друга Путіна - екс-прем'єра Італії Сільвіо Берлусконі.

Його звинувачували в корупції і нецільовому використання бюджетних коштів стільки разів, що вже ніхто і не зважає. Зрештою, йому довелося усамітнитися в окремому казенному номері.

Що звертає на себе увагу, так це робота запобіжних структур європейських держав. У деяких країнах високих чиновників реально садять в тюрму, публічно і надовго.

В інших, як у Франції, з одного боку щось роблять, але в режимі півзаходів, без публічних скандалів і термінів, що вимірюються десятиліттями. Тому й останній корупційний скандал з главою ПАРЄ Аграмунтом теж виявився блідим і непоказним, бо основні європейські структури знаходяться у Франції, де таке ось ставлення до фактів корупції у верхніх владних ешелонах.

Але є ще один варіант ставлення до таких речей - німецький. Як ми бачимо, там взагалі всі подібні скандали заминаються на стадії розслідування. По суті, Німеччина стає одним з головних розсадників корупції, що вже нікого не дивує.

З цього випливає висновок, що якщо є ті, хто звик торгувати своєю посадою і за гроші відпрацьовувати чужі інтереси, то питання лише в тому, хто зробить їм «занос». За реакцією Німеччини видно, що Москва занесла і заносить стільки, що там усе аж димить.

А тепер по слідах, прокладеним хлопцями з Кремля, рушили представники аятолли. У них теж є нафта і вони можуть акуратно перекидати важкі упаковки готівки.

З цієї причини слід чітко розуміти, що коли мова заходить про інтереси ЄС або, не дай боже, Німеччини, то на першому місці стоять корупційні інтереси.

Якщо зробити правильну поправку на те, що тут викладено, то дивуватися на незвичну реакцію щодо дій Москви або Тегерана вже буде просто смішно.

Джерело