На службі Рейху

     У часи другої світової війни з 73 млн. мешканців СРСР, що опинились під німецькою окупацією, українці склали 30 млн. осіб, росіяни – 20 млн. осіб, естонці, латиші і литовці – 5 млн. осіб, поляки – 1.5 млн. осіб, молдавани і румуни – 3 млн. осіб., євреї – 2 млн. осіб, ... . 

      З українців було сформовано у складі німецької армії:

-         дивізій - 1 з приблизно 40 – 2.5%;

-         бригад - 3 з приблизно 60 – 5%;

-         полків – 20 з приблизно 250 – 8%;

-         батальйонів – 120 з приблизно 100 – 11%.

Точну кількість формувань важко навести, оскільки формування гинули і переформовувались. Відповідно до Ялтинської угоди 1943 року, громадянство воюючих країн визначалось по стану на початок 2-ої світової війни, тобто на 01.09.1939 року. Таким чином, мешканці Литви, Латвії, Естонії, Західної Білорусії і Західної України  громадянами СРСР не вважались і їх перебування у складі німецької армії, відповідно до цієї угоди, не розглядалось як зрада. Зазначимо, що єдина українська дивізія у складі німецької армії була сформована з мешканці Західної України. На запитання, чому такий малий відсоток українців, здавалося б попри всі криваві репресії радянської влади в Україні в передвоєнні роки, воював на боці німців, у мене немає простої відповіді.

      Загалом у німецький полон потрапило 5.74 млн. громадян СРСР. У полоні у 1941 році опинився практично весь кадрової склад радянської армії, з яким вона починала цю війну. 318 тисяч    військовослужбовців у 1941 році були відпущені з полону за місцем проживання під підписку про невиїзд. З них 41 тисяча – це німці, прибалти, білоруси, 277761 – українці. У 1942-1944 роках звільнено з полону 505 тисяч осіб але тепер вже у зв’язку з їх переходом на німецьку військову службу. Серед них 160-170  тисяч представників народів Кавказу, Поволжя і Середньої Азії, 60-70 тисяч українців і 260 – 280 тисяч росіян включно з козаками. Для порівняння. З 232000 полонених англійців, ірландців,    американців, канадців, ново-зеландців перейшли на німецьку службу 300 осів (250 фольксдойче, 35 ірландців і 15 англосаксів). У часи першої світової війни з 4 млн. військовополонених російської армії на німецьку службу перейшли лише декілька тисяч осіб. В німецькій армії служили близько 200  російських генералів: 50 – колишні радянські громадяни, 150 – російські еміграти. Служили також 5 українських генералів з емігрантів, 1 білоруський, 1 естонський, 3 латишські, 1 армянський, 1 грузинський, 2 генерали – вихідці з Північного Кавказу.

     Під час війни до складу німецької протиповітряної оброни були мобілізовані приблизно 35 тисяч юнаків і дівчат віком 14 – 17 років на термін 2 роки з наступним їх переведенням у частини СС. З них: 14 тисяч росіян, 10 тисяч українців, 3200 білорусів. В Рейхскомісаріатах “Москва” і “Кавказ” були в порядку експерименту створені самоврядні автономні території. Це Лепельський округ Брянської області: 8 районів – 518 тисяч мешканців і показовий Уманський відділ Кубанського казачого війська: 6 районів – 160 тисяч мешканців. Вони були прообразом майбутніх маріонеткових держав “Московія” і “Казакія”. Казаків у ті часи німці вважались зрусифікованими нащадками ост готів-арійців. На території Лепельського округу була створена Російська визвольна народна армія у складі 1 бригади, 5 полків, 18 батальйонів. Разом з 8 районними управами міліції вона налічувала біля 20 тисяч осіб. На території Уманського відділу було створене казаче ополчення у 3300 осіб. В Україні було створено 442 єврейських гетто. В них діяла Єврейська допоміжна служба правопорядку. Найчисельнішою вона була у Львові – 750 осіб. Українська поліція Львову налічувала 425 осіб. Взагалі, у Західній Україні Українська допоміжна поліція 1941 році налічувала 6 тисяч осіб. Після переходу української поліції у 1943 році в УПА (Українська повстанська армія) німці призвали на службу 16 тисяч осіб з членів колишньої польської поліції. Німецьке військове керівництво, по можливості, приховувало від Гітлера і керівництва партії масштаби використання ненімецьких національних формувань. Діяла заборона Гітлера на формування східних військових частин більших за батальйон. Німці вдавались до заміни німецького персоналу східними добровольцями без зміни статусу і назви військових частин. Це дало можливість забезпечити особовим складом батальйони охорони концтаборів, артилерію берегової охорони, частини протиповітряних сил, важку артилерію, де на 1 німця припадало 4-5 східних солдат.

      З 06.10.1941 року німецьке командування дозволило набір в німецькі частини “Добровільних помічників”  (ХІВІ) з числа місцевих мешканців. Кращі ХІВІ за 2-4 місяці підписували контракт добровольців і переводились у бойові військові частини. В ХІВІ німецьких частин Вермахту дозволялось брати лише росіян і українців за виключенням бандерівців, членів ВКП(б) і злочинців. Максимальна чисельність ХІВІ становила 800-900 тисяч осіб. За національним складом, за російським джерелами, 72% становили росіяни і 28% українці. 6-а армія Вермахту, що наступала на Сталінград, мала у своєму складі 51 тисячу ХІВІ з 200 тисяч солдат. 11-а армія, що воювала в Криму, мала у своєму складі 47 тисяч ХІВІ з 130 тисяч солдат. Значним за кількістю учасників формуванням була місцева поліція і сили самооборони. У 1943 році ці сили налічували 238 тисяч осіб. Сюди слід додати і сотні тисяч громадян Радянського Союзу, що працювали на різних посадах у німецькій окупаційній адміністрації. В якості першого висновку зазначу, що на жодному театрі військових дій у 20 сторіччі не було прикладів такої масової співпраці з окупантами як на території колишнього Радянського Союзу під час Другої світової війни. Головна причина, з моєї точки зору, може бути лише одна – антисоціальна, антинаціональна, антилюдська внутрішня політика більшовицького керівництва Радянського Союзу. Немає простого пояснення, чому відносно малий відсоток українців співпрацював з німцями. Це – другий висновок.

      На завершення, наведу список більшості військових формувань дивізійного рівня, утворених з представників народів, що проживали на теренах колишнього Радянського Союзу.

Українські дивізії:

1.14-а Гренадерська дивізія військ СС “Галичина” ФХА – СС.

Білоруські дивізії:

1.30-а Гренадерська дивізія військ СС “Рутенія” ФХА – СС.

Російські дивізії СС:

1.29-а Гренадерська дивізія військ СС “РОНА”;

2.30-а Гренадерська дивізія війсь СС ФХА-СС;

3.1-а Донська казача кавалерійська дивізія;

4.2-а Кавказська кавалерійська дивізія;

5.3-а Пластунська казача дивізія;

6.1-а Казача російська кавалерійська дивізія військ СС ФХА_СС;

7.1-а Донська казача піша дивізія Казачого корпусу;

8.2-а Кавказька казача піша дивізія Казачого корпусу.

Російські дивізії Вермахту:

9.Російська піхотна дивізія “Фон Штумпфельд”;

10.Збірна казача кавалерійська охоронна дивізія польової поліції “Фон Шуленберг”;

11.136-а Східна дивізія особливого призначення;

12.140-а Дивізія особливого призначення Вермахту (німецько-російська);

13.442-а Дивізія особливого призначення Тилового району групи армій “Центр” Вермахту;

14.210-а Стаціонарна піхотна дивізія особливого призначення берегової охорони;

15.454-а Охоронна дивізія групи армій “А”;

16.201-а Охоронна дивізія групи армій “Центр”;

17.1-а Дивізія РВА КОНР (600-а танково-гренадерська дивізія Вермахту);

18.2-а Дивізія РВА КОНР (650-а танково-гренадерська дивізія Вермахту);

19.3-а Дивізія РВА КОНР (700-а танково-гренадерська дивізія Вермахту);

20.4-а Дивізія РВА КОНР;

21.353-а Піхотна дивізія (німецько-російська);

22.134-а Піхотна дивізія (німецько-російська);

23.71-а Піхотна дивізія (німецько-російська);

24.76-а Піхотна дивізія (німецько-російська);

25.297-а Піхотна дивізія (німецько-російська);

26.Особлива дивізія “Росія” (сформована з колишніх білогвардійців і емігрантів):

27.1-а Російська національна дивізія.

Прибалтійські дивізії:

1.15-а Добровольча дивізія 6 польового корпусу військ СС (латишська);

2.19-а Добровольча дивізія 6 польового корпусу військ СС (латишська);

3.Латишська дивізійна бойова група “Єкельн”;

4.Латишська дивізійна бойова група “Бах-Зелевські”;

5.20-а Добровольча дивізій військ СС (естонська);

6.300-а естонська дивізій особливого призначення.

Кавказсько-мусульманські дивізії:

1.219-а піхотна дивізія (кавказсько-німецька);

2.162-а Тюркська піхотна дивізія;

3.242-а Стаціонарна піхотна дивізія (німці, кавказці, росіяни).

4.81-а Східна кадрова дивізія Вермахту;

5.709-а Піхотна дивізія (німці, росіяни, грузини);

Детальнішу інформацію за темою статті можна знайти, наприклад, у довіднику: Вадим 

Махно: “Справочник. Полный перечень объединений и соединений 3-го Рейха из граждан 

СССР и эмигрантов, а также жителей Прибалтики, Западной Белоруссии и Украины”, 2010 рік, 

156 с.