Міхаель Лайтман: Трамп без ілюзій

Якщо людина викликає запеклий системний опір, це ще не означає, що вона не має рації. Можливо, вона прийшла з іншої системи.

Нонсенс: він навіть не намагається подобатися публіці. Саме його присутність на політичній арені ламає стереотипи і правила гри. Гуде гонг, гримлять прокляття, а він сидить у своєму кутку і постить твіти. У всякому разі так це виглядає в кривому дзеркалі ЗМІ.

А насправді він зовсім не відчуває себе на арені. Йому нема діла до гавкоту і клацання фотокамер преси. Він в робочому кабінеті. У нього новий бізнес, який треба поставити на ноги. Та такий бізнес, що аж подих зводить. Бізнес усього життя. Ви коли-небудь відчували щось подібне?

Політика – царствена особа

Трампа не можна розглядати просто як людину. Він – щось більше. Він – явище. Багатьом здається, ніби він переміг одноосібно, переміг випадково. Але ні, таке неможливо. Трамп переміг тому, що за ним стоїть цілий світ, якого сучасні західні політики не сприймають. Адже вони виросли на іншому ґрунті, виховані на інших «цінностях».

Політика, якою ми її знаємо, почалася з царського оточення, з палацових інтриг і пліток, з боротьби наближених за місце під сонцем. Її зачинали при дворах, її вигодовували в перших, «іграшкових» парламентах, її вирощували на обтісуванні мас, коли стало мало одних лише наказів володаря.

Мова політики вигадана для того, щоб брехня звучала правдиво, вбивство виглядало респектабельно, а марнослів'я здавалося сповненим сенсу. Джордж Оруелл.

Ось уже двісті років, а то і більше, нами править це породження старих часів, що запанувало замість владик, яке відмінно пускає пил в очі, але на ділі вони гадають тільки про себе. Турбота про державу – доля королів, а придворні завжди дбали за свої інтереси. Для царя держава була дітищем, сферою відповідальності. Для наближених – засобом піднесення і збагачення.

Так, я багато в чому спрощую картину, але не спотворюю її суті. Політика – це фальсифікація гідної влади, підкріплена засобами масової інформації. Вона покликана служити буфером, «двостороннім адаптером» між елітами і народом.

Довгий час ідея держави відповідала поставленому завданню. В наші дні західні політики навмисно руйнують державність, щоб передати владу неолібералізму. І ось тут-то, «на перевалі», «на переправі», на переході до нового рівня фальші, стався системний збій по імені Трамп.

Іноходець

В душі він не політик. Він бізнесмен і на життя дивиться зовсім інакше. Це у нього в крові, йому від цього нікуди не дітися, себе не зміниш. Для нього все вимірюється простим мірилом – грошима, вигодою.

Політики оцінюють себе та інших з гри на публіку, по можливості розштовхати суперників на кар'єрних сходах, по вмінню «ходити по головах».

Трамп практичний і прагматичний, він мислить іншими категоріями, іншими поняттями. Ось чому він, подібно Алісі, оголив нікчемність «країни чудес», легко вибрався з пут політкоректності, переріс, здавалося б, найпотужніші ЗМІ, піднявся над усім цим театром абсурду, де від справжньої демократії залишилася тільки назва.

За Трампом стоїть діловий світ, який не «провернеш» догмами і мантрами. Він бачить в політиці служницю держави, а не його володарку. Цьому світу не потрібні інтриги і красиві слова, що прикривають закулісний обман. Цей світ побудований на досить надійному фундаменті – на капіталі.

Трамп

Гроші споконвіку служили людству опорою і шкалою для оцінки. Нічого кращого сучасні «демократи» не придумали. Вони лише підмінили гроші ідеалами, які до пори до часу дозволяють їм зберігати свою систему.

В результаті влади добивається не ті, хто вміє господарювати, а ті, хто вміє говорити. Вони і зараз звинувачують Трампа в нехтуванні своїми цінностями, хоча цінності ці, подібно долару, позбавлені «золотого забезпечення» – відірвані від людської природи, від життя, насаджені в умах, а не серцях. І тому гріш їм ціна.

Мірятися неоліберальними фантазіями? Стригти всіх під одну пропагандистську гребінку збочених «свобод»? Ні, це не призведе ні до чого хорошого. Здоровій державі потрібна здорова основа – її-то і представляє Трамп.

Гроші – справжні, а не «легкі», – показують, чого ти вартий, чого ти хочеш, які твої можливості. Так, гроші не пахнуть, але вони і не брешуть. Вони дозволяють вибудовувати взаємовигідні відносини, вести справи. Вони навіть дозволяють процвітати, при дотриманні певних умов – якщо керувати державою не як ресурсом для одномоментного самоствердження, а як бізнесом, серйозним, масштабним, довгостроковим і збалансованим.

Саме так Трамп відноситься до справи, і цього «ліберали і Кo» не можуть йому пробачити.

Бізнес?

Всі ми різні. Серед нас є вчені, актори, філософи, вчителі, діти, в кінці кінців. Не всі підпорядковуються законам комерції.

Вірно. Однак навіть міцна, дружна сім'я повинна дотримуватися рамок бюджету і відповідально розподіляти кошти – так, щоб нікого не залишити в біді. Чим більше егоїзму, висмоктаних з пальця повчань і внутрішніх чвар, тим гірше для сім'ї. Адже все це коштує грошей. І чим далі, тим більше. Хороший бізнес так не робиться. Хороший бізнес – це чітко вибудувані відносини, вивірений баланс стимулів і зобов'язань.

Більшість з нас вважає, що мільярдери насолоджуються кількістю знаків на банківських рахунках: «П'ять років тому у мене було три мільярди, а зараз – тридцять. Ось це успіх!»

Насправді з таким підходом вони не втрималися б «в темі». Адже ми говоримо не про біржових гравців, а про найбільших виробників товарів і послуг. На цьому рівні людина отримує задоволення вже не від самих грошей, а від творення. Він не просто працює і заробляє – він, по-своєму, творить.

Така людина вкладається в свій бізнес не тільки грошима – і тому віддачу обчислює не тільки в доларах. І якщо бізнес приймає форму держави, то для нього це не просто ресурси, а нове поле докладання зусиль, величезний комплекс людських відносин, який він приводить в рух, в який вдихає життя.

Ми називаємо це «бізнесом», а він бачить в цьому саме свою справу – і робить її на совість.

Ось такі люди потрібні сьогодні біля керма. Ті, що не поклоняються Голлівуду; ті, що не бояться CNN; ті, що не одурманені новоязами; ті, що не йдуть на поводу у старої системи, яка поступово впадає в маразм. Нам потрібні Трампи.

Без ілюзій

Ні, я не славлю золотого тільця. Зрозуміло, чистий бізнес – це теж егоїзм. Але хоча б здоровий.

Так, Трамп НЕ янголятко. До того ж, він розворушив осине гніздо і пожинає гіркі плоди. Але він з тих, завдяки кому Америка стала великою. І навіть якщо він зазнає невдачі, стара політична гвардія сама приведе свою систему до краху. Гроші при всьому бажанні не уживуться з нежиттєздатною ідеологією і з безмірно роздутою фінансовою пірамідою, яка вже відірвалася від реальної економіки.

А коли ілюзії розвіються, на сцену вийдуть підприємці типу Трампа, які вміють керувати і домагатися результатів.

Я зовсім не обманююся на їх рахунок. Але так вийшло, що, завдяки здоровому підходу, вони можуть полегшити нам «переправу». Адже ми переходимо до нової ступені людського розвитку, до нових сенсів, до нової мети. Вона ще не ясна, але ми вже бачимо, як колишні орієнтири гаснуть, перестають вабити. Колись королям знадобилася політика, а тепер вона сама потрапила в подібну ситуацію.

Трамп – наче перша ластівка, приземлена, егоїстична, але яка зуміла злетіти і показати, що так, як жили, далі жити не можна. У сенсі не вийде, при всьому бажанні.

А там, за Трампом, вже маячить невиразний образ – новий лідер, справжній, який розуміє закони Природи і вміє вести справи в гармонії з нею. Лідер, який вище бізнесу, вище політики і в той же час твердо стоїть на землі. Лідер, відповідний новій епосі.

Він буде вибудовувати відносини на зв'язку, а не на ворожнечі. Замість сентиментальних ілюзій в головах, він укоренить в серцях загальні інтереси, необхідність взаємної турботи. Об'єднає людей не проти один одного, допоможе їм піднятися над цією нескінченною гризнею. Адже наступний наш щабель – взаємозв'язок, взаємовигоди, взаємовіддача. Бачачи це, він поведе всіх до нового світогляду, до усвідомлення єдності світу, природи, людей, до суспільства, яке вміє зводити бюджет – економічний, соціальний, моральний.

Жоден сучасний неоліберальний лідер не може зважитися на таке. Це все одно що відірватися від звичного берега і піти в незвідані води, переправитися через океан.

Потрібен час. Спершу нам треба дозріти, розібратися в собі, розплести тугий клубок правди і брехні, навчитися судити не за словами, а за справами і за вмінням робити справу. Така вона, нова епоха.

Трамп її сповістив, і в цьому його заслуга. Але переправа ще тільки починається.

Про автора:

Міхаель Лайтман – ізраїльський каббаліст, засновник і керівник міжнародної академії каббали «Бней Барух» і інституту дослідження каббали ім. Й. Ашлага, член «Всесвітньої ради мудреців». Учень кабаліста Баруха Ашлага. Кандидат філософських наук.

Джерело:

Архів Військово-історичного товариства «СПАДЩИНА».