США–Китай – це вже не торгова війна, а цивілізаційне стримування

Наростаючий обмін обмежувальними тарифами і квотами між Вашингтоном і Пекіном вже міцно закріпився в світовій пресі як торгова війна. Однак мова, схоже, йде про щось набагато серйозніше. Хіба можна порівняти американський наступ на Китай з аналогічними ударами по Євросоюзу або Канаді, Мексиці або навіть Туреччині?

Швидше за все мова йде не тільки про торгівлю, а про наступ відразу на декількох фронтах з метою стримування Піднебесної. Перекриття доступу до передових технологій, відкрите заохочення сепаратистських настроїв на Тайвані, постійні «демонстрації прапора» в водах Південно-Китайського моря, створення нових військово-стратегічних об'єднань в Індо-Тихоокеанському регіоні - це найбільш очевидні прояви багатосторонньої, гібридної війни. До її наслідків можна додати відчутне падіння курсу юаня і фондового ринку, зростання цін.

Важливим і, можливо, навіть непередбаченим наслідком американського наступу стало зростання внутрішньополітичної напруги, особливо в китайських елітах. Перспектива скорочення ринків збуту продукції розвинених і багатих східних провінцій викликає там бродіння умів.

Перспектива санкційних обмежень проти особистих рахунків і власності за російським зразком всерйоз налякала частину суспільства, включаючи партійні та адміністративні кадри.

Ніколи не загасаюча, але малопомітна зовнішнім спостерігачам боротьба ліберальних і комуністичних ідей стала прориватися, і не лише охопила 800 млн користувачів китайської Мережі, але вийшла на сторінки друкованих видань.

З'явилися публікації з м'якою критикою нинішнього керівництва за відхід від норм колективного керівництва, заповіданих Ден Сяопіном, а також від його ж поради «не висовуватися і накопичувати сили» у зовнішній політиці, за «надмірну» допомогу країнам, що розвиваються в Африці і зоні Шовкового шляху ...

Ситуація розвивається з кожним днем. Але вже зараз ясно, що порівняно безпроблемний період нарощування потужності, що триває ось уже 40 років, добігає кінця. У Пекіні відбувається серйозний аналіз ситуації, можливе корегування темпів і напрямки руху до «великого відродження китайської нації».

Головним джерелом неприємностей стала Америка, чиї еліти остаточно зарахували Піднебесну поряд з РФ в основні противники. Виразником антикитайських настроїв став президент Дональд Трамп. Він розв'язав торгову війну, незважаючи на примирливі слова китайських керівників, активну роботу китайського лобі, несподівану поїздку Сі Цзіньпіна до Флориди і тріумфальний прийом самого Трампа в Пекіні, що супроводжувалося вигідними контрактами на сотні мільярдів.

Деякі експерти вважають, що причиною непримиренності Трампа стала навіть не стільки торгова статистика (за даними Мінторгу США, в 2017 році дефіцит з Китаєм склав 375,2 млрд дол.). Справді, не набагато менше нова «майстерня світу» заробляла і раніше. Сильне враження справила на господаря Білого дому програма «Зроблено в Китаї-2025». В рамках цієї програми держава всебічно підтримує високотехнологічні і капіталомісткі галузі - космічну і авіабудівну промисловість, суднобудування, сільськогосподарське машинобудування тощо. Заради виходу на найпередовіші у світі позиції.

Ця, як і інші плановані і вже здійснені програми «великого відродження Китаю», посилено вихвалялась китайськими ЗМІ в рамках виховання патріотичних почуттів. Матеріали про успіхи на всіх фронтах економіки і науки, про перевагу Китаю над США і іншими провідними державами світу не сходили зі шпальт газет і журналів, з екранів телевізорів.

Під впливом пропаганди не тільки зріс рівень патріотизму населення. Стала змінюватися поведінка молодих бізнесменів і співробітників державних компаній, дипломатів і журналістів, які стали відчувати себе «новими господарями світу». Забувши про традиційну китайську ввічливость і ділову етику, вони часом поводяться зухвало в спілкуванні і на переговорах, не дотримуються не тільки усних, але навіть підписаних угод.

Санкції США поки вплинули на ту частину суспільства, яка і без того була орієнтована на Захід, та пов'язана з ним явними і таємними нитками. Зате цей тиск може посилити і без того сильні націоналістичні почуття набагато більшого числа китайців, особливо армії і органів безпеки.

Взятий після XIX з'їзду курс на відродження соціалістичних цінностей може стати ще більш чітко вираженим. В області економіки можна очікувати не тільки прискорення структурних реформ, а й застосування перевірених методів стимулювання активності за рахунок великих інфраструктурних проектів. Можна очікувати заходів з нарощування купівельної спроможності населення, включаючи зниження податків, зростання зарплати бюджетників і зайнятих на державних підприємствах, а також підвищення пенсій та інших соціальних виплат.

У міжнародних справах Пекін може прискорити будівництво глобальної альтернативної фінансової системи, витісняти долар в розрахунках зі своїми партнерами. Відповіддю може стати і подальше зближення з Росією аж до створення військово-політичного союзу.

Пекін може стати ініціатором створення системи взаємодопомоги між постраждалими від американських санкцій державами світу.

Гібридна війна між Америкою і Китаєм тільки починається. Схоже, що, як і у випадку з Росією, мова зайшла вже не про тимчасові і секторальні протиріччя, а про боротьбу за цивілізаційний вибір.

Джерело