Інститути Конфуція, шпигунство і промивання мізків: інтерв’ю режисерки Доріс Лю польській IPPTV

IPP (Idź Pod Prąd – Йди проти течії) Польський телевізійний канал, м. Люблін.

Доріс Лю – канадська журналістка китайського походження, режисерка фільму «В ім’я Конфуція» (“In The Name of Confucius”) дала інтерв’ю польській медійній компанії 9 червня 2018 року в Лондоні після перегляду фільму. Є відео цього інтерв’ю англійською мовою з польськими субтитрами.

- Дякую за те, що пані погодилася порозмовляти з нами і за чудову презентацію. Питання, яке з цього випливає таке: для чого китайська журналістка займається темою Інститутів Конфуція?

- Для мене Інститути Конфуція пов’язані з освітою, мовою, наукою, з поширенням китайської мови і культури в інших країнах. Це стосується також відносин Китаю з Канадою, чи Китаю з іншими країнами. Я вже була канадійкою китайського походження, коли почула про те, що закривають Інститути Конфуція у Канаді. Було це кілька років тому. Це питання мене сильно зачепило. Перед приїздом до Канади я була викладачем в університеті. Мої батьки були вчителями. Освіта є важливою часткою нашого життя. І я приїхала до Канади у пошуках свободи, демократії, усіх тих важливих цінностей, яких бракує у Китаї. Ми, китайці, знаємо, що ці цінності не задурно. І часом треба боронити ті цінності навіть покладаючи власне життя. Коли довідалася про скриті мотиви Інститутів Конфуція, відчула, що за мною слідкують звідти, з Китаю, тут, у Канаді. Та й в інших країнах. Не хочемо ми того. Просто, - не хочемо. Ми, китайці, що живемо за межами Китаю, не хочемо того.

 - Дійсно! Бо ж не втікають з Китаю, щоби знову там опинитися.

 - Звичайно.

 - … в комуністичному Китаї.

 - Так!

 - Сполучені Штати хочуть змінити підхід до Інститутів Конфуція і юридично визнати їх за іноземних агентів. Що пані думає про цей поступ?

 - Думаю, що це перший крок у доброму напрямку. Це покаже справжній сенс Інститутів Конфуція, те що це є частина апарату китайської влади, а не частина американських університетів. Китайський уряд так сформував Інститути, аби вони здавалися частиною американських університетів. Вони хочуть влитися у західні університети. Це дуже відрізняється від інших інституцій, що поширюють мову і культуру других країн, наприклад Британська Рада (British Council), Альянс Франсез (Alliance Française), чи Інститут Ґьоте (Goethe Institute). Вони всі мають власні напрацювання, не вмішуються в університети, ані в школи. Інакше діють Інститути Конфуція, спеціально обираючи такі методи. Інститути Конфуція керуються та фінансуються китайським урядом, котрий не є демократичним урядом. Вони не шанують прав людини. Вони дуже відрізняються від західних університетів.

 - Отже, вже є покращення. Усе йде у доброму напрямку, чи не так?

 - Думаю, що так. Якщо цей законопроект буде переданий до Палати представників, то такі іноземні інституції, як Інститут Конфуція, будуть зареєстровані у Департаменті юстиції як іноземні розвідки. Тоді всі довідаються, що Інститути Конфуція – організація китайського уряду і не є частиною Америки. Думаю все-таки, що це рухається у доброму напрямку. Це, звичайно, не показує, що Америка прокинулася, але це дуже позитивний перший крок. Є надія, що щоразу більше людей дізнаватимуться правду про Інститути Конфуція. Через Америку довідаються інші демократичні країни, наприклад Великобританія, Австралія, Японія, Корея. Ці країни знаходяться під сильним впливом китайського уряду. Можливо, ці країни придивляться уважніше до Інститутів Конфуція і почнуть діяти.

 - Надіюся на це. У Польщі є вже п’ять Інститутів Конфуція. Діють в університетах, коледжах. Створюються нові конфуціанські класи. Китайські комуністи стараються, щоб Китай став модним у Польщі. Підкуповують чиновників, щоб популяризувати у Польщі Китайську Народну Республіку. Як ми можемо протистояти цій політиці?

 - Кожна справа починається з усвідомлення. Люди, найперше, повинні взнати правду у даній справі, щоб могти діяти, або щоб народ міг тиснути на своїх політичних представників, котрі можуть оприлюднити ті справи. Саме те, що IPP робить у Польщі, висвітлює мої фільми вже досить регулярно, і дуже мені приємно, бо чудово виконує роботу з усвідомлення правди у вашій країні. Щоразу більше людей взнає правду про Інститути Конфуція. Можуть самі починати діяти. Можуть організовувати протести, кампанії, писати листи і телефонувати послам, консулам та представникам локальних влад, розмовляти з ними. Вони часто не задумуються над тим, чим являються Інститути Конфуція, яку загрозу несуть. Якщо орієнтуєшся і достатньо цікавишся цією темою, можеш доводити до відома, вчити і надихати інших.

 - Треба нести ці відомості, чи не так?

 - Саме так.

 - Польське національне телебачення і радіо хочуть підписати контракти з китайським національним телебаченням. Що пані про це думає?

 - Думаю, що не є це чимсь нетиповим. Китайський уряд сильно бажає розширити свої культурні впливи. І по цілому світі, не тільки в Польщі. ЗМІ є одним з найважливіших інструментів китайського уряду, їхньою ціллю є нав’язування поглядів і перспектив китайського уряду. Багато людей називає це промиванням мізків. Китайський уряд досягнув великих успіхів у промиванні мізків китайцям. Хоче використати це також в інших країнах, де живуть китайці, але й іноземці. Китай хоче використати ЗМІ, щоб впливати на тебе.

 - Особливо, як пані згадувала…

 - Я думаю, що польські ЗМІ чи уряди, або якийсь наглядовий за ЗМІ орган повинен тримати руку на пульсі, довготривало мислити. Що буде для вашої країни і народу краще у кінцевому рахунку?

 - Пані згадувала під час сесії Питання і Відповідь (Q&A), що одним з інструментів, який використовувала китайська влада є цензура. Проблемою насправді є не так ЗМІ, а ЗМІ, котрі просувають лише одну думку, одну точку зору. Чи це так?

 - У Китаї це власне так і виглядає. Існують урядові ЗМІ. Коли відбувається щось важливе, ці урядові ЗМІ роблять записи на цю тему і розсилають іншим медійним структурам, національним чи локальним. І вони не можуть відходити від поставленої точки зору. Існує тільки один голос.

 - Ясно. Ваш голос є абсолютно інакший і дякую пані за це. Останнє запитання щодо вашого фільму. Чи важко було його запустити? Якщо так, то чому?

 - Будь-кому важко зробити фільм. Особливо мені, бо це мій перший фільм.

 - Справді!?

 - Раніше не мала досвіду. Але незважаючи, що бюджет був зовсім невеликий, найбільшим випробовуванням для мене було переконати висловитися людей, які підтримують Інститути Конфуція. Якщо питати тих людей про добрі речі, світлі сторони, то відповідають охоче. Але якщо питати їх: Як би ви відповіли на важке питання, на ті слова критики? Вони часто встають і покидають інтерв’ю. Тиснула на них, щоб відповідали, щоб висловилися на рахунок негативних думок. Та вони взагалі не хотіли про це розмовляти. Мої пропозиції інтерв’ю були дуже часто відхилені. Та в кінці кінців змогла доступитися лише до двох інститутів. То було найважче. І це показало мені, що коли хочеш щось приховати, і не хочеш споглянути на це чесно, то значить справді маєш що приховувати.

 - Ви показали, що ці люди дотримуються автоцензури. Знають, що не повинні порушувати певних тем, бо у противному випадку будуть переслідувані китайським урядом.

 - Ви говорите про працівників Інститутів Конфуція?

 - Так, але також про тих, котрі підтримують Інститути. Здається ніби вони вважають себе китайськими патріотами. Не здають собі справи з того, що китайський уряд використовує їх, як маріонеток. Але, як пані згадувала, також є люди, котрі оплачуються китайським урядом і, власне, через те вони його так сильно боронять.

 - Думаю, що існують два типи прихильників Інститутів Конфуція. Одні щиро їх підтримують. Вірять, що Інститути справді поширюють китайську мову. І вони пишаються цим. Не мають щодо цього жодних сумнівів. І я це розумію і з цим погоджуюся. Але правда така, що Інститути не поширюють китайську культуру. Поширюють культуру китайського уряду, культуру комуністичної партії, яка знищила традиційну китайську культуру і критикувала Конфуція під час культурної революції. Отож, ці люди з першої групи не знають про те, що були ошукані китайським урядом. Друга група людей, що підтримують інститути, то люди, котрі знають чого чекає від них китайський уряд і стають на його бік. Багато з них це лідери китайської спільноти, котрі живуть у Канаді або Китаї. Вони мають у Китаї щось, що їх тримає: мають сім’ю, родичів, займаються бізнесом. Вони не можуть ображати китайський уряд. Від співпраці з урядом мають велику користь: політичну і економічну, стають відомими.

 - Хотів би задати найважче питання. Більш особисте. Чи маєте ви якусь мрію пов’язану з тим, що відбувається у фільмі? Якусь, пов’язану з тим, що живе пані за межами Китаю?

 - Хотілося б колись повернутися до Китаю вільно. На сьогодні в Китаї я в чорному списку і не могла повернутися, провідати маму, коли помер тато. Не могла бути з ним, коли помирав. За цим найбільше шкодую. Не хотіла виїжджати з Китаю. Якби Китай був демократичною країною, шанував права людини і свободу, то жила би там і не хотіла б виїжджати. То моя найбільша мрія. Але так не буде, допоки комуністична партія Китаю…

 - Не піде геть…

 - Не зникне.

 - З політичної арени і з сердець китайців.

 - Так. Це правда. Вірю в те, що комунізм вводить в оману не тільки китайців, але й людей у Великобританії, Австралії…

 - Чи у Польщі.

 - У Польщі теж. Багато, хто того не усвідомлює. Працюють для китайського уряду і не знають про це. Зауважила, що мислення деяких людей на Заході було спотворене. Це не є нормально. Думаю, що це речі, над якими ми повинні попрацювати.

 - Що можу сказати… Можу тільки обіцяти вам, що як християнин буду молитися за те, щоб ваші мрії збулися. Для мене, для всіх тих, хто подивився ваш фільм, познайомився з вами, ви є справжньою китайською патріоткою. Дуже вам дякую.

 - Так само дякую. Дякую за побажання.