Як зберегти приватність в рамках подружнього життя

Ми постійно читаємо в Інеті скарги на порушення приватності з боку Windows, смартфонів, операторів мобільного зв’язку, соціальних мереж і т.д. і т.п.

А як у нас з приватністю життя всередині сім’ї?

Чи мають право на приватність чоловік, дружина, донька, син?

Спогад з дитинства:

Повертаючись з роботи, мама завжди купувала і привозила мені щось смачненьке – яблуко чи грушу, пиріжок, булочку, цукерку або маленьку шоколадку. По приходу додому мама цікавилася у бабусі, як я себе поводив і в залежності від відповіді вручала мені смакоту. Одного разу, хоча я поводився добре і бабуся це підтвердила, мама надовго відволіклася на телефонну розмову… Я не втерпів, заліз у мамину сумку, витягнув шоколадку і почав їсти. Мама закінчила розмову по телефону і провела зі мною виховну бесіду!

• Ти вже великий хлопчик, – сказала вона, – і давай домовимося, що ти ніколи не будеш заглядати в мої сумки, кишені, читати мої листи і записи. Я буду так само вести себе по відношенню до тебе.

Це стало правилом на все життя!

Мої кишені, портфель, ящики письмового столу мали пожиттєвий імунітет. Аналогічно поступав і я.

***

Коли я вирішив вступити в шлюб, то на цю тему поговорив з нареченою. Ми домовилися, що у кожного з нас є приватність – подруги і товариші, листування, записники,–  яку порушувати не можна! Можу сказати, що за 44 роки подружнього життя жодного порушення цього правила не було! Мій записник лежав біля телефону і я знав, що дружина його не відкриє. Аналогічно я поступав і щодо записника дружини. Листи чекали адресата.

Проблема була з батьками дружини (ми жили разом). Одного разу дружина поїхала на тиждень у службове відрядження. Десь через день, приїхавши ввечері з роботи, я побачив на столі у нашій кімнаті відкритий лист на ім’я дружини. На моє запитання теща сказала, що це вона відкрила лист і прочитала! Мотивація була проста: дружина приїде тільки через тиждень… Я довго пояснював тещі, що вона не має ніякого права читати листи моєї дружини і т.п. У відповідь я почув, що вона звикла робити так з дитинства. Правда не уточнила: з свого дитинства чи з дитинства доньки (моєї дружини). Оскільки виховна бесіда не вплинула (наступного разу я побачив в руках у тещі записник дружини), то я пішов на демонстрацію – повісив на двері нашої кімнати великий замок. Оскільки я їхав на роботу трохи пізніше дружини, то спеціально замикав замок з голосним клацанням. Через пару тижнів теща попросила зняти замок, бо «перед подругами соромно», і пообіцяла більше не втручатися в наше життя.

З нашою донькою, коли вона підросла, ми теж встановили такі ж правила, які діяли до її заміжжя і переїзду до чоловіка.

Коли в наше життя увійшов мобільний зв’язок, то на телефони автоматично розповсюдилося правило приватності. Ніхто з нас не відповідає по телефону іншого! Якщо я або дружина у ванні і дзвонить телефон, то слухавка відноситься власнику.

З розмов з приятелями і приятельками знаю, що в багатьох сім’ях дружини безцеремонно перевіряють кишені і сумки/портфелі/дипломати чоловіків, передивляються контакти в телефонах, відповідають по чужому мобільнику, читають листи і записники. Аналогічно поступають і чоловіки. Ну, а контроль за дітьми, як кажуть, то свята справа.

А як ви вважаєте, чи має член сім’ї право на приватність!?