Олександр Щерба вважає тему «Україна та націоналізм» важкою. Під його записом - активне обговорення.
Проблема і автора запису, і коментаторів у тому, що всі вони виходять з уявлень про ідеологію українського націоналізму, як її теорія і практика склалися десятки років тому в умовах тоталітаризму та в яке річище спрямували діяльність українських націоналістів вороги України.
Відтак український націоналізм проявляється в суспільному житті як ліворадикальний рух, на якому буквально зациклені громадсько-політичні організації, що користуються націоналістичною риторикою.
Справжній український націоналізм мав би ґрунтуватися на національних традиціях і звичаях, завдяки яким його ідеологія була б ідеологією справді правого (а не лівого й радикального) толку і була б пов‘язана з консерватизмом та традиціоналізмом (але аж ніяк не з соціалізмом).
За таких умов український націоналізм мав би консервативне праве крило (звичаєве), помірковане (центр - традиціоналістське) й соціально орієнтоване ліве крило (анархічне - у висхідному розумінні цього поняття).
На жаль, нинішні громадсько-політичні організації та їхні лідери, які ідентифікують себе як націоналістичні, нічого не роблять у царині наукового випрацювання теорії й методології націоналізму як ідеології, у розвитку націоналізму як наукової дисципліни.
Цьому є просте пояснення: вони не зацікавленні в цьому саме тому, що і організації, і особистості є позірними націоналістами, для яких важлива лише націоналістична риторика. А для цього достатньо старого історичного вантажу.
Упродовж тривалого часу я закликаю до наукового осмислення українського націоналізму - вивчення його історичного досвіду й актуальних проблем, випрацювання його теоретико-методологічних засад на основі сучасних досягнень науки, визначення перспектив і шляхів його розвитку.
Я певний того, що запропонувавши науково виважені підходи до українського націоналізму як ідеології, ми об‘єктивно переосмислимо наш історичний досвід і виправимо власні помилки та завдану нам шкоду, а відтак запропонуємо Європі і світові якісно нове бачення справжнього націоналізму як любові до своєї культури, як вірності своїм національним традиціям і звичаям.
Запрошую зацікавлених осіб та організації до обговорення наших пропозицій та до співпраці над уже започаткованим науково-дослідним проектом Українського Університету.
Володимир Іваненко,
президент і засновник Українського Університету (США)
Виробити сучасну теорію українського націоналізму.
Нарешті знайшовся сміливий і чесний науковець, який висловив те, про що інші знали, але не наважувалися сказати.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Коментарі
Нарешті знайшовся сміливий і чесний науковець, який висловив те, про що інші знали, але не наважувалися сказати.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Я спілкувався з професором, коли він викладав в Університеті ім. Т.Г. Шевченка. Ми обговорювали тему Голодомору і допомоги з боку Третього Райху німецьким колоністам, що проживали на теренах УРСР.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Замість слова радикальний (докорінний, глибинний - від лат. radix - коріння) краще вживати термін екстремістський (від лат. extremus — крайній).
У ліваків нема коріння, вони поверхові й примітивні.
Тому правильно говорити про лівоекстремістський, а не ліворадикальний рух.
Конструкція ліворадикальний - це взагалі нонсенс: ліваки не бувають радикальними - вони просто нарвані.
Все, що робиться з власної волі, – добро!