Від Юлі... до Юлі... бігає електорат у пошуках "манни небесної"

Президентські вибори 2004 року застали мене на посаді менеджера в одному з підрозділів ГК «Фокстрот», де я працював вже еNNий рік.  

Колектив у нас був дружній і вранці було приємно іти на роботу, приємно було працювати цілий день.

Влітку 2003-го керівництво вирішило відзначити 9-ту річницю заснування підрозділу «Юг-Контракт» корпоративом на природі. Арендований дебаркадер доставив нас на острів, де вже все було готово для свята…

А коли вже вечоріло, то небо над островом запалало сотнями ракет – святковий салют!

За святом наступили робочі будні. По п’ятницям у нашому відділі була традиція – посидіти в кафе, обговорити робочий тиждень, що минув, і побажати один одному гарних вихідних.

І ось надійшли президентські вибори-2004!

Симпатії керівництва компанії були на боці Віктора Ющенко. Але мене це обходило, оскільки я весь вільний від основної роботи час працював у команді Юрія Збітнєва, лідера партії «Нова Сила», який теж балотувався  на пост президента України.

На роботі переважна частина співробітників офісу ходила перев’язана померанчевими стрічками з написами «Так!», з померанчевими платочками та шарфами на шиях, значками та іншою померанчевою символікою. Померанчевими стрічками і прапорцями були прикрашені і комп’ютери прихильників Ющенко – Тимошенко.  

Значно менша частина співробітників носила сіро-синю символіку.

Я ходив у чорній сорочці а-ля Муссоліні із сваргою «Переходу-IV» на лівому рукаві і тримав нейтралітет.

Як я вже казав, керівництво ГК «Фокстрот» підтримувало Ющенко. Як це проходило таємно фантазувати не буду, щоб не викликати нездорові запитання. А зовнішньо це виглядало так:

• Щодня на майдан відряджалися «групи підтримки» з числа співробітників, які бажали постояти на майдані і покричати «Ющенко!», «Юля!» «Разом нас багато!» і все таке інше. Згідно заведеного порядку бажаючий взяти участь у дійстві повинен був записатися у спеціальний список. Потім автобус відвозив «групу підтримки» на майдан і десь там паркувався. В автобусі чергував юрист компанії на випадок якихось ексцесів щодо співробітників кампанії.
• Оголошувався збір теплої одежі для майдану. Співробітники зносили стару одежу. Її централізовано обробляли в хімчистці і відвозили.
• У вестибюлі офісу поставили куб з прозорого пластику для збору пожертв від співробітників на майдан. Я жодного разу не бачив, щоб хтось кидав туди гроші, але наприкінці робочого дня там збиралася велика купа купюр різного номіналу.

А наш дружній колектив розколовся на два табори! Почалося з того, що один співробітник (в минулому полковник Аеро-Космічних Сил Росії) почав агітувати за Януковича… У відповідь інший працівник, обізвав Янека грабіжником, і почав агітувати за Ющенко. При цьому також в парі з Ющенко агітував і за Тимошенко. Буквально за півгодини градус дискусії зашкалив, і донедавна товариші і інтелігентні люди, опустилися до крутої матєрщини! Шеф наказав усім замовкнути! Так закінчився день! Здається це було у вівторок чи в середу…

Наступного дня обидва угрупування прийшли у бойовому окрасі: одні обвішані померанчевою символікою, другі – сіро-синьою. Аналогічно «розфарбовані» були і робочі місця! Шеф категорично наказав прибрати з комп’ютерів «все зайве»! Оскільки комп’ютери і меблі були власністю компанії, то з робочих місць символіку прибрали, залишивши її на одежі.

У п’ятницю, один поміркований товариш, висловив тезу, що поза офісом ми можемо залишити політичні пристрасті і, як завжди, посмакувати гарячими сардельками з пивом у нашому улюбленому пабі на вул. Пугачова. Я цю ідею підтримав. Оскільки я був нейтральним і працював у команді Збітнєва, то мене запросили повечеряти з ними обидва табори. Але при цьому вони були категорично проти участі у вечері іншої групи. Закінчилося це тим, що ми всі пішли в кафе, як завжди зсунули докупи три столика, і розсілися по групам. Я сидів поміж ними. Кожна група замовила собі окремо сардельки, пиво і горілку. Я свій внесок розділив на дві частини і вручив кожній групі. Мені по черзі наливали то з однієї пляшки, то з іншої.

Ми сиділи нібито разом, пили-їли, але чорна кішка розбрату вже пробігла між співробітниками!

Щоденний перегляд судового процесу, який транслювався по телевізору, ще більше підігрів пристрасті!

Майдан відшумів… Колектив розколовся назавжди!

Вітя і Юля ніяк не могли поділити владу, а займаючись власними розборками вони ще й зрадили народ; народ образився, і зрадивши Вітю і Юлю, обрав вчорашнього ворога – Хама Віктора!

Це і не дивно, оскільки електорат, що не доріс до нації, не має ідеалів, а має тільки власно-шкурні інтереси! Не отримавши «манни небесної» від Віті і Юлі, електорат побіг в її пошуках до Хама! Хам теж не дав «манни небесної» і народ скинув Хама, випустив Юлю з колонії, але Президентом України обрав Порошенко.

Сьогодні електорат, який кричав «Юля! Юля! Юля!», який зрадив Юлю двічі, знову слухає солодкі обіцянки Юлі і готується зрадити обрану ним людину, яка 5 років разом з командою тримає оборону України від жорстокого ворога!

Сьогодні...

Джерела:

• Архів Військово-історичного товариства "СПАДЩИНА".
• Предмети символіки з власного архіву В. Федька.
• Фото з корпоративу В. Федька.