У роботі над фільмом «Чорний Козак» взяли участь понад тисяча осіб. В основі сценарію — казка Сашка Лірника «Про вдову Ганну Шулячку, Чорного Козака і страшне закляття».
Повний аншлаг, бурхливі оплески, захоплені глядачі — так відбувся у київському Будинку кіно прем’єрний показ ігрового повнометражного фільму «Чорний Козак», знятого толокою: за гроші звичайних людей і меценатів та на волонтерських засадах.
Його режисер, директор державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура», що у селі Легедзине Тальнівського району на Черкащині, Владислав Чабанюк, розповідає, що зйомки стрічки у жанрі історичного фентезі тривали з перервами десять років — з 2010-го до 2018 року.
В основі сценарію — казка Сашка Лірника «Про вдову Ганну Шулячку, Чорного Козака і страшне закляття». Спочатку фільм задумувався як «кіно для своїх» — учасників щорічних толок з відтворення трипільських хат на території музею і сільських фестивалів, що відбуваються тут на Купала, археологів, які досліджують трипільські мегапоселення поблизу Легедзиного.
Ролі у фільмі зіграли звичайні селяни та їхні діти, студенти, історики і реконструктори, письменники і співаки, які приїздять на толоку. Глядачі легко впізнають у героях стрічки і самого Владислава Чабанюка, видавців братів Капранових, Сашка Лірника, музикантів братів Данилейків.
Головну роль виконав Василь Середенко, капітан сучасного корабля-чайки «Спас», з Черкащини. Єдина професійна актриса, зайнята у фільмі, Марина Юрчак зіграла Ганну Шулячку, чоловік якої, козак Іван, загинув, захищаючи Україну від людоловів. Додому повернулися лише його шабля та перстень. До роботящої й вродливої Ганни сватався не один козак, та вона всім відмовляла, сама виховувала доньку, сама ходила за плугом. Якось помітила, що хтось їй допомагає — то поле виоре, то ясла в корівнику полагодить, то ворота нові поставить. Взявши у сільської ворожки великоднє яйце, що зробило вдову невидимою, вона підстерегла свого помічника — Чорного Козака. Його прокляв сотник за те, що той заснув на чатах і пропустив татарський напад на загін. Тоді усі загинули, і тільки вартового вороги залишили живим, аби щодня сам карався за свій гріх. Проклятого, що не міг побачити денне світло, могла врятували лише світла і чиста душа. Між Ганною і Козаком спалахує кохання. Це почуття такої сили, що рятує полонену красуню й інших дівчат, яких захопили татари-людолови. Останнє, що нападники побачили на цьому світі, це була гостра шабля Чорного Козака.
З перших тижнів зйомок, як розповідає Владислав Чабанюк, фільм перетворився на всеукраїнський проект. Пісні і музику для стрічки написали «Пікардійська Терція» «Даха Браха», «Гуртоправці», «Козак Систем», шили та реконструювали строї в Майстерні автентичного одягу «Шляхетний одяг». Реконструктори надали для зйомок зброю XVII століття, саме тоді відбуваються події, про які розповідає фільм, етнологи й фольклористи допомогли «зіграти» автентичне сільське весілля. Змонтували стрічку в Легедзинській кіностудії «Мальви».
Загалом у роботі над фільмом взяли участь понад тисяча осіб, які не втомлювалися повторювати, що працюють без гонорарів, на волонтерських засадах.
Міністр культури України Євген Нищук після перегляду стрічки зазначив, що «вийшов вклонитися усій групі за героїзм». Роботу режисера й акторів назвав сподвижництвом, гідним прикладом самопожертви. Він наголосив, що «фільм повезуть на Донбас, до воїнів».
Стрічку випустили в обмежений прокат, вона вже зібрала майже 600 тисяч гривень.
— Козацьке кіно має прислужитися сучасним козакам — воїнам, які боронять сьогодні нашу землю на сході України, — каже Владислав Чабанюк. — Тому всі кошти від прокату передадуть на лікування та реабілітацію поранених бійців.
Наші інтереси:
Гарна новина. Гарний проект. Українці можуть робити великі справи, якщо самоорганізуються і якщо відчувають ідею.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
«Чорний Козак», знятий толокою, виходить на широкий екран
Світ:
У роботі над фільмом «Чорний Козак» взяли участь понад тисяча осіб. В основі сценарію — казка Сашка Лірника «Про вдову Ганну Шулячку, Чорного Козака і страшне закляття».
19032602.jpg
Повний аншлаг, бурхливі оплески, захоплені глядачі — так відбувся у київському Будинку кіно прем’єрний показ ігрового повнометражного фільму «Чорний Козак», знятого толокою: за гроші звичайних людей і меценатів та на волонтерських засадах.
Його режисер, директор державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура», що у селі Легедзине Тальнівського району на Черкащині, Владислав Чабанюк, розповідає, що зйомки стрічки у жанрі історичного фентезі тривали з перервами десять років — з 2010-го до 2018 року.
В основі сценарію — казка Сашка Лірника «Про вдову Ганну Шулячку, Чорного Козака і страшне закляття». Спочатку фільм задумувався як «кіно для своїх» — учасників щорічних толок з відтворення трипільських хат на території музею і сільських фестивалів, що відбуваються тут на Купала, археологів, які досліджують трипільські мегапоселення поблизу Легедзиного.
Ролі у фільмі зіграли звичайні селяни та їхні діти, студенти, історики і реконструктори, письменники і співаки, які приїздять на толоку. Глядачі легко впізнають у героях стрічки і самого Владислава Чабанюка, видавців братів Капранових, Сашка Лірника, музикантів братів Данилейків.
Головну роль виконав Василь Середенко, капітан сучасного корабля-чайки «Спас», з Черкащини. Єдина професійна актриса, зайнята у фільмі, Марина Юрчак зіграла Ганну Шулячку, чоловік якої, козак Іван, загинув, захищаючи Україну від людоловів. Додому повернулися лише його шабля та перстень. До роботящої й вродливої Ганни сватався не один козак, та вона всім відмовляла, сама виховувала доньку, сама ходила за плугом. Якось помітила, що хтось їй допомагає — то поле виоре, то ясла в корівнику полагодить, то ворота нові поставить. Взявши у сільської ворожки великоднє яйце, що зробило вдову невидимою, вона підстерегла свого помічника — Чорного Козака. Його прокляв сотник за те, що той заснув на чатах і пропустив татарський напад на загін. Тоді усі загинули, і тільки вартового вороги залишили живим, аби щодня сам карався за свій гріх. Проклятого, що не міг побачити денне світло, могла врятували лише світла і чиста душа. Між Ганною і Козаком спалахує кохання. Це почуття такої сили, що рятує полонену красуню й інших дівчат, яких захопили татари-людолови. Останнє, що нападники побачили на цьому світі, це була гостра шабля Чорного Козака.
З перших тижнів зйомок, як розповідає Владислав Чабанюк, фільм перетворився на всеукраїнський проект. Пісні і музику для стрічки написали «Пікардійська Терція» «Даха Браха», «Гуртоправці», «Козак Систем», шили та реконструювали строї в Майстерні автентичного одягу «Шляхетний одяг». Реконструктори надали для зйомок зброю XVII століття, саме тоді відбуваються події, про які розповідає фільм, етнологи й фольклористи допомогли «зіграти» автентичне сільське весілля. Змонтували стрічку в Легедзинській кіностудії «Мальви».
Загалом у роботі над фільмом взяли участь понад тисяча осіб, які не втомлювалися повторювати, що працюють без гонорарів, на волонтерських засадах.
Міністр культури України Євген Нищук після перегляду стрічки зазначив, що «вийшов вклонитися усій групі за героїзм». Роботу режисера й акторів назвав сподвижництвом, гідним прикладом самопожертви. Він наголосив, що «фільм повезуть на Донбас, до воїнів».
Стрічку випустили в обмежений прокат, вона вже зібрала майже 600 тисяч гривень.
— Козацьке кіно має прислужитися сучасним козакам — воїнам, які боронять сьогодні нашу землю на сході України, — каже Владислав Чабанюк. — Тому всі кошти від прокату передадуть на лікування та реабілітацію поранених бійців.
Гарна новина. Гарний проект. Українці можуть робити великі справи, якщо самоорганізуються і якщо відчувають ідею.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков