Про це defence-line.org, який розпоавів про те, що частина німецьких архівів Другої світової війни знаходиться в Національному Архіві США (в місті Коледж Парк в штаті Меріленд). Вони доступні для будь-яких дослідників. Але нікому це не було дуже цікаво і тому не було особливих досліджень до тих пір, поки туди не добрався британський дослідник Бен Вітлі (Ben Wheatley).
Він опублікував свою роботу в академічному журналі Journal of Intelligence History, який висвітлює питання історії розвідки і шпигунства. Робота називається "Візуальне дослідження битви під Прохорівкою" (A visual examination of the battle of Prokhorovka). У ній автор розбирає аерофотознімки поля бою під Прохорівкою, зроблені Люфтваффе в липні і серпні 1943 року. Ці знімки зберігаються в американському Національному архіві.
Бен Вітлі розібрав частину архівів, і те, що вдалося виявити, виклав у своєму есеї на півтори сотні сторінок формату А-4. Бажаючі можуть його вивчити самостійно.
Це була чисто академічна робота, але вона потрапила на очі фахівцям і пішла реакція, а німецьке видання Welt просто опублікувало те, що вдалося виявити дослідникам. Більш того, це виявилося таким, що багато хто в Німеччині підозрювали, але не наважувалися дослідити, щоб не отримати гніву з Москви.
«Цього дня згадується тріумф Червоної Армії на Прохорівці 12 липня 1943 року в« Найбільшій танкової Битві Другої Світової Війни». Але насправді перемоги не було. Це точно підтверджується німецькімі фотографіямі розвідки», - пише Welt.
Робота Вітли внесла ясність щодо перемоги в Курській битві. В епізоді під Прохорівкою боролися 672 совкових танків проти 186 німецьких, при цьому совки втратили в бою 235 танків, а німці - 5. Найбільш яскравим епізодом був момент, коли совкова танкова армада рушила вперед і вперлася в чотириметровий рів, через який було прокладено всього один міст і ось в цьому місці два Тигра намолотили 55 танків совка.
Ще тоді така доповідь дуже шокувала німецьке командування і на ранок після бою туди були направлені літаки аеророзвідки, які зняли поле бою зверху. Тож доповіді були підтверджені об'єктивними засобами контролю. Ці фотографії й лягли в архіви, що роздобув Вітлі. До речі, вони доступні й іншим дослідникам.
Так само ситуація розвивалася і за іншими напрямами. Що характерно, важких Тигрів у німців було одиниці. У кожній з трьох дивізій їх було по кілька штук. Ну а результат бою, при таких колосальних втратах совка, вирішив «другий фронт», яким в совку любили називати тушонку і про який пост-совки знають, що він був відкритий влітку 1944 року, під час висадки союзників у Нормандії.
Але це - така ж відверта брехня, як і все інше. В цей самий час союзники висадилися в Італії, після чого Гітлер був змушений зняти половину танків з-під Курська і перекинути їх в Італію. Ось це було названо перемогою - і не просто перемогою, а великим переломом у всій війні.
Але, насправді, важливо не те, скільки танків і особового складу було втрачено в бою, а в тому, що в Німеччині вперше так сильно засумнівалися в совкових постулатах щодо ходу бойових дій. Там побачили, що документи показують зовсім іншу війну і інший її хід.
І це лише перший крок, що веде до наукової ревізії всього, що весь цей час придумували в Москві. Тепер прокинувся інтерес до того, щоб з'ясувати, що і як відбувалося насправді.
Тут небезпечно те, що якщо німці почнуть копати в цьому напрямку, то їх педантизм рано чи пізно призведе до причин Німецько-Совкової війни і Другої Світової Війни в цілому. І як тільки це станеться, відразу ж зміняться ролі учасників. По крайней мере, няймні роль совка зміниться безумовно. Причому до сих пір цього не відбулося лише через відсутність ентузіастів на зразок Вітлі.
Рано чи пізно правда про Другу світову війну і Німецько-Радянську війну зокрема вийде на поверхню.
Архіви - це документи. Те що ви написали - це просто переказ суб'єктивного свідка і не більше.
Коментарі
А ще я думаю, оця битва велася німцями у концепції звільнення України (свого союзника) від Москви, бо ж Курщина - то є теж Україна, бо "Прохорівка" аж ніяк не відповідає топонімічній традиції, притаманній московітам.
Хай буде!
Щодо такої трактовки "битви під Прохорівкою", її "історичноі правди" маю також сумніви, оскільки про цей бій розповідав мій батько. Він приймав участь у тих боях, бувши льотчиком ПЕ-2. За його спогадами бойовище танків продовжувалося не один день. Авіація також приймала участь і на тим полем бою у повітрі із літаків як радянських, так і німецьких "висіло наче бджолиний рій". І так було декілька днів (якщо не помиляюсь - говорилося про 3-4 дні, коли їх полк, а взагалі увесь корпус бомбардувальний робив у ці дні по три вильоти за день).
Там усі види літаків, фактично, безперевно висіли над тим полем, як така роєподібна хмара - і винищувачи, і бомбардувальники усіх видів. Такого скупчення літаків він у повітрі більше не бачив за всі роки війни (крім ще одного разу десь у кінці 1944р, але тоді то були лише винищувачи, які чомусь влаштували бій, коли здалеку здавалося, що то висить досить велика хмара у чистому небі).
Між іншим. про участь авіації у тій битві майже не згадують, а там задіяно також було не сотня чи декілько сотень, щоб воно як хмара висіло цілий день. Тільки зранку, коли перший виліт робився так, що ще затемно злітали, а над ціллю були, коли починало ледь розвиднюватися, то того "рою" ще не було, бо тільки злітались найперші групи з різних боків..
Скільки танків було під Прохорівкою - кількість не називалась, вірніше, посилався на пізніше прочитані дані, але мій батько не висловлював сумнівів щодо такої можливої кількості, як на якесь значне перебільшення. Танки вели бій і вдень і вночі, не такий інтенсивний, як вдень. Літаки починали злітатися з самого ранку, а потім до темряви куча-мала висіла у повітрі, бо водночас одні прилітали, інші відлітали для заправлення і поповнення боєкомплекту.
Тобто людина, яка бачила на власні очі той бій з повітря - не один день і не один раз за день, скільки пам"ятаю, не висловлювала заперечення великій кількості танків, але яка там кількість - посилався на офіційні, після війни дані.
Це до того, що мені, в силу тих спогадів, здається також малоправдивим оцей "архівний погляд", у правдивість якого зразу усі повірили і розносять істину по інфпростору.
Як на мене, і це те ж не правда :)
Хай Буде!
VitaYou!
Архіви - це документи. Те що ви написали - це просто переказ суб'єктивного свідка і не більше.
Тут найважливіше те, що німці почали сумніватися в історії, нав’язаній їм переможцями. Якщо почнуть копати далі, то побачать, що це не історія, а суцільний фальсифікат.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Перемога в Курській битві також стала неможливою через злиття плану "Цитадель" Борманом. Якби операція пройшла, як задумав Гітлер, у Рейху з`явився б час на масовий випуск ракет та іншої новітньої військової техніки для уникнення поразки у війні.
Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то... ти щасливий. (Г.Сковорода)