"Справа" Марківа буде виверженням вулкана для Італії

Ймовірно, під такою назвою ця подія і увійде в підручники історії і права, де займе місце ганьби вище, ніж "справа Дрейфуса", пише у своєму блозі історик Сергій Клімовський на OBOZREVATEL.

Абсурдність вердикту суду і всієї ситуації очевидна навіть суддям з Павії, який виніс його. Ось, чому вони взяли три місяці для написання пояснення тому, як вони прийшли до такого рішення.

Вираз "суд по-італійськи" або "суд, як в Павії" теж має всі шанси стати крилатим і довго використовуватися для позначення особливо корумпованих і цинічних суддів, готових за гроші назвати біле чорним.

Італія довго мала репутацію країни з високим рівнем корупції, де мафія легко скуповує суддів і прокурорів. Кільком урядам із 1980-их треба було близько 30 років і величезних зусиль, щоб ліквідувати два слова в неофіційному бренді "Італія - ​​це корупція, мафія і піца". Тепер суд з Павії злив все це в унітаз і повернув Італії її старий бренд, в якому місце слова "піца" займуть слова "Кремль, Москва, Росія". Більш ніж очевидно, рішення, винесене судом в Павії, було продиктовано з Кремля, і ця тріада має всі права замінити собою слово "піца".

У всьому світі, навіть в Білорусі та Сербії з їх особливими "братніми" відносинами з РФ, судять і засуджують до 2-7 років позбавлення волі іноземних найманців із загонів, створених Кремлем для війни проти України. Але тільки суд Павії засудив українського солдата, який воював з російськими окупантами, до 24 років в'язниці. Воістину, російський розмах. Москва не перший рік відкриває судові справи проти військовослужбовців України, але не може в більшості випадків до них дотягнутися, і її "вироки" викликають міжнародний осуд та обурення. Тому Кремль для поліпшення іміджу таких "судових рішень" вдався до послуг продажних італійських суддів.

"Казус Марківа" опускає Італію як в міжнародний, так і у внутрішньополітичний скандал, який логічно призведе і до урядової кризи. Ця криза почалася ще до рішення суду в Павії і має як внутрішні причини, так і зовнішні у вигляді прагнення Москви диктувати свою політику італійцям.

Один з "дзвінків" цієї кризи - судове розслідування, розпочате прокуратурою Мілана 11 липня проти Маттео Сальвіні, який є одним з лідерів "Ліги" і чинним міністром внутрішніх справ. Прокуратура Мілана звинувачує Сальвіні в отриманні грошей від Москви для себе і "Ліги" на підставі публікації американським виданням "Buzzfeed" записи його переговорів з представниками Кремля.

Сальвіні, як і лідер французького "Національного фронту" Марін Ле Пен, поки категорично заперечує отримання грошей від Кремля для своєї політичної діяльності. Однак, Марін Ле Пен, притиснута до стінки доказами, досить швидко була змушена зізнатися, що вона знаходиться на утриманні у Кремля, і навряд чи Сальвіні протримається довше. Занадто часто він з'являвся на публіці у футболці з портретом Путіна і активно вимагав зняття санкцій з РФ. До того ж він ще й голова товариства "Росія - Ломбардія", що теж красномовно.

За законами Італії будь-яке отримання партією грошей з-за кордону, байдуже, від іноземної держави, приватних осіб або компаній, - це кримінальний злочин. Сальвіні звинувачують в отриманні $ 65 млн. від російського віце-прем'єра Дмитра Козака за лобіювання договору про поставки в Італію нафти з РФ на суму в $ 1,5 млрд. З неї Сальвіні і "Ліга" отримували 4% відкату, - скромно, як за мірками Росії, але більш ніж достатньо, щоб надовго сісти в Італії.

Ці переговори між Сальвіні і Козаком проходили восени 2018 року в московському готелі "Метрополь". Переказ і відмивання грошей передбачалося здійснити через італійський банк Intesa. Сальвіні навіть запропонував грайливо Козаку заплатити за вечерю, посилаючись на те, що Москва - це третій Рим.

Так що, "казус Марківа" лягає на скандал з Сальвіні як "вишенька на торт", і для італійців починається період обговорення багатьох питань з сфер філософії, моралі і кримінального законодавства, в яких часто буде згадуватися Росія. У них і в "казусі Марківа" є ще дуже цікава "родзинка".

Це – подвійне громадянство Марківа. Він громадянин не лише України, а й Італії. В його випадку це має як позитивний, так і негативний бік. Негатив у тому, що Україна дещо обмежена в його захисті, так як формально Італія судить свого власного громадянина. Позитив - Марківу як громадянину Італії буде зручніше апелювати до судових інстанцій ЄС, включаючи Суд з прав людини, ніж як громадянину України. В процесі судових розглядів і політичних дебатів Марків однозначно стане особистістю, відомою в Італії і може на цій хвилі навіть балотуватися в парламент.

Марків як депутат парламенту Італії – це, зрозуміло, дуже сміливе припущення, але вже очевидно, що він стає другим сейсмічним поштовхом в її політикумі разом з темою отримання грошей Сальвіні від Кремля.

З 10 липня, дати публікації в "Buzzfeed", в політикумі Італії почався землетрус, хвиля від якого докотилася 12 липня до її посольства в Україні, і скоро повернеться відповіддю в Італію в якості хвилі української Революції гідності.

Схоже, кремлівські "чекісти", які організували ганебне судилище над Марківим, знову самі себе переграли і попутно організували рекламну акцію для України і Революції гідності в Італії та Європі. Це пояснює, чому Генпрокуратура РФ раптом 11 липня збудилася і обізвала Світовий Конгрес українців загрозою "конституційним засадам і безпеки РФ". У Кремлі правильно зрозуміли, що Світовий Конгрес українців, що має статус спостерігача в ООН, не залишиться осторонь в "казусі Марківа".

На тлі судилища над кримськими татарами і українськими моряками, що почалося теж в ці дні в Москві, (о, дивний збіг!), все виглядає якось дуже симптоматично і символічно. Явно, що в Москві носяться з ідеєю оголосити татар і українців "націями поза законом", а заодно і грузин, але не знають, як підступитися до розробки цієї теми. Одного указу Путіна або рішення якогось московського Басманного або Міщанського суду для цього однозначно недостатньо. Арештом Марківа в Італії кремлівський олігархат з колишніх і діючих "чекістів" сам створив собі величезну проблему, і до нього лише зараз починає доходити, що це провальна операція.