Після того, як на початку жовтня президент США Дональд Трамп оголосив про виведення американських військ з північно-східної Сирії, де протягом п'яти років вони вели з курдськими силами спільну боротьбу проти «Ісламської держави», розклад сил в сирійській війні кардинально змінився.
Броньовик російської військової поліції на вулицях міста Ель-Камишли (Північна Сирія, 26.10.2019). Фото: PAP/ EPA/AHMED MARDNLI
Турецька армія розгорнула проти колишніх американських союзників військову операцію, витіснивши курдів з прикордонних з Туреччиною районів, створивши 30-ти кілометрову «зону безпеки», з якої витісняється курдське населення. Самі ж курди, залишившись без підтримки США, пішли на угоду з сирійським президентом Башаром аль-Асадом, сателітом Володимира Путіна. Більш того, Туреччина у своїй операції проти курдів, яка викликала різку критику ЄС і НАТО, тісно співпрацює з Росією, серед іншого організувавши спільне російсько-турецьке патрулювання на кордоні Сирії та Туреччини, нагадує Польське радіо і розпитує політолога Єжи Тарґальского про російсько-турецьку співпрацю в Сирії в контексті польсько-американського союзу.
Як оцінити дії Анкари, коли член НАТО тісно співпрацює з країною, яка знаходиться в конфронтації з Альянсом?
Це так, але треба взяти до уваги те, що, по правді кажучи, на сьогодні Туреччина є членом НАТО на папері, тому американці замислюються над переміщенням ядерних боєголовок зі своєї бази Інджирлік в Туреччині. Я вважаю, що для Польщі це шанс. На мою думку, було б добре, якби ці боєголовки перемістили в Польщу, а якщо ні, то хоча б до Румунії. Це б зміцнило нашу безпеку.
Таким чином, Туреччина все більше дрейфує в бік Росії і стає все більш залежною від неї. Це факт, що американці покинули Сирію, але у них там, по суті, нема ніяких інтересів. Прошу звернути увагу на те, що американці продовжують залишатися в Північному Іраку, на території, яка відокремлює Іран від Сирії. Американці залишаються в Перській затоці. Тобто, вони знаходяться в ключових точках, а Сирія для них неважлива. У американців нема можливостей перебувати скрізь, тому потрібно контролювати ключові для міжнародної політики місця, а таким місцем є Далекий Схід, тобто Корея, Японія, Тихоокеанський регіон, з точки зору конфлікту з Китаєм. Також ключовою є Центральна Європа, з огляду на агресивні прагнення Росії, а також беручи до уваги Німеччину, яка знаходитися в конфлікті зі США.
Вимальовується тісне німецько-російське, а в перспективі німецько-китайське співробітництво. На даний момент, на тлі усе тіснішого російсько-китайського співробітництва (росіяни мають допомогти китайцям у створенні системи з перехоплення ракет), Німеччина вже стала на шлях співпраці з Китаєм. Німецька машинобудівна промисловість працює на Китай. Німці допустили китайську компанію до тендеру по створенню мережі 5G, коли весь ЄС не хоче з цим погоджуватися. Це дуже небезпечно, адже якщо буде використана технологія і устаткування Huawei, то, фактично, китайці будуть мати доступ до всієї інформації.
У цій ситуації єдиним бар'єром для євроазійського співробітництва є країни Центральної Європи. Тому американці звідси не йдуть.
Політолог також прокоментував тезу про зраду курдів, яких американці залишили сам на сам з Туреччиною, після п'яти років спільного боротьби з «ісламською державою»:
Світова політика керується не моральністю, а інтересами. В інтересах курдів, яких винищувала «Ісламська держава», був союз з американцями, а в інтересах Америки лежав союз з курдами, щоб знищити «Ісламську державу». Інтерес вичерпався, і союз закінчився. Але треба чесно сказати, що найбільш зацікавленими у мирі в Сирії повинні бути Франція, Німеччина, європейські країни. Адже війна в Сирії означає чергові хвилі іммігрантів, які, в першу чергу, відправляться до ФРН. Втім, Ердоган вже шантажує Німеччину і цілу Європу, що він випустить з таборів кілька мільйонів біженців. Це європейські країни повинні постаратися [щоб в Сирії настав мир], а вони, як завжди, нічого не бажають робити, а хочуть вирішувати проблеми чужими руками.
Як я вже сказав, у американців нема особливих інтересів в Сирії, а з перспективи інтересів Польщі, так само як і України та країн Центральної Європи, які відчувають загрозу з боку Росії, важливо, щоб вона якомога глибше загрузла в Сирії. Адже Росія не в змозі вести війну на два фронти. Таким чином, чим активніше вона в Сирії, тим менше у неї буде можливостей для того, щоб здійснювати агресивні кроки і втручатися у внутрішні справи наших країн.
Звичайно, зараз Росія вкрай задоволена тим, що її роль у Сирії зросла, але це тільки початок. Росія не в змозі нав'язати свою волю всім сторонам сирійської війни. Вона дуже слабка. Проблема в тому, що, як Туреччина, так і Асад, Ізраїль, курди, Іран, ісламісти мають протилежні інтереси. Там нема конфлікту між, скажімо, ісламістами і курдами, а є конфлікт між Асадом і ісламістами, між Асадом і Туреччиною, між Туреччиною і курдами, між Ізраїлем і Туреччиною, між Іраном та Ізраїлем. Таким чином, ми маємо справу з ситуацією, коли всі воюють проти всіх.
Єжи Тарґальский представив своє бачення того, які кроки має зробити Північноатлантичний альянс і США щодо Анкари в зв'язку з союзом Ердогана і Путіна:
Немає сенсу виключати Туреччину з НАТО. Треба робити те, що вже зробили американці: по-перше, вони виключили Туреччину з програми F-35 [багатоцільового винищувача п'ятого покоління], оскільки існує загроза, що турки можуть передати технічні дані росіянам. По-друге, Туреччину потрібно виключити з усіх інших військових програм. Однак, в першу чергу потрібно евакуювати ядерну зброю з авіабази Інджирлік, оскільки занадто небезпечно залишати її там.
Після того, як Трамп наказав вивести війська з Сирії, залишивши своїх союзників курдів, з'явилося багато коментарів про те, що американці в разі чого можуть легко кинути Польщу. Думка Єжи Тарґальского з цього приводу:
Це аргумент російської пропаганди, який використовується цілим проросійським табором в Польщі, особливо, це стосується партії «Конфедерація». Це безглуздий аргумент. Є союз або його немає, наскільки він міцний – все це визначають спільні інтереси. Інтереси американців з курдами стосувалися виключно боротьби з «Ісламською державою», і це були тимчасові інтереси. Що ж стосується американських інтересів в Центральній Європі, то вони стійкі. Американці могли б покинути наш регіон тільки тоді, якби Росія переконала Америку в тому, що вона може бути перепоною для союзу між Німеччиною і Китаєм з одного боку, а з іншого боку, Москва мала б розірвати свій союз з Пекіном. Але це просто неможливо.
Безумовно, вся російська агентура в США спрямована на те, щоб переконувати, наче Америці Росія потрібна в ролі союзника, принаймні, що її потрібно якось нейтралізувати у разі конфлікту з Китаєм. Але це все пропаганда російської агентури впливу. Ясна річ, що ця пропаганда може увінчатися успіхом. Але, як я вже сказав, розрив союзу з Китаєм неможливий. Хоча б тому, що Росія все більше залежить від Китаю, оскільки у неї великі плани експорту в Китай своєї нафти і газу. Також питання, яким чином США могли б нейтралізувати Росію. Це неможливо, поки при владі перебуває Путін. Йому просто ніхто не повірить. Критичним моментом стане відхід Путіна з причини природної смерті або, так би мовити, якщо він посковзнеться на банановій шкірці. Тоді нова влада в Москві зможе заявити про своє бажання співпрацювати з США. Це буде для Польщі критичний момент. Але ще є час і потрібно до цього підготуватися, зміцнюючи свої власні збройні сили.
Наші інтереси:
Бар'єром євро-азійському співробітництву є країни Центральної Європи, які виступають союзниками США в геополітичній ситуації, що склалася, і Україна буде залученою до цього нового союзу.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Важливо, щоб Росія якомога глибше загрузла в Сирії – Єжи Тарґальський
Світ:
Спецтема:
Після того, як на початку жовтня президент США Дональд Трамп оголосив про виведення американських військ з північно-східної Сирії, де протягом п'яти років вони вели з курдськими силами спільну боротьбу проти «Ісламської держави», розклад сил в сирійській війні кардинально змінився.
19110203.png
Турецька армія розгорнула проти колишніх американських союзників військову операцію, витіснивши курдів з прикордонних з Туреччиною районів, створивши 30-ти кілометрову «зону безпеки», з якої витісняється курдське населення. Самі ж курди, залишившись без підтримки США, пішли на угоду з сирійським президентом Башаром аль-Асадом, сателітом Володимира Путіна. Більш того, Туреччина у своїй операції проти курдів, яка викликала різку критику ЄС і НАТО, тісно співпрацює з Росією, серед іншого організувавши спільне російсько-турецьке патрулювання на кордоні Сирії та Туреччини, нагадує Польське радіо і розпитує політолога Єжи Тарґальского про російсько-турецьку співпрацю в Сирії в контексті польсько-американського союзу.
Як оцінити дії Анкари, коли член НАТО тісно співпрацює з країною, яка знаходиться в конфронтації з Альянсом?
Це так, але треба взяти до уваги те, що, по правді кажучи, на сьогодні Туреччина є членом НАТО на папері, тому американці замислюються над переміщенням ядерних боєголовок зі своєї бази Інджирлік в Туреччині. Я вважаю, що для Польщі це шанс. На мою думку, було б добре, якби ці боєголовки перемістили в Польщу, а якщо ні, то хоча б до Румунії. Це б зміцнило нашу безпеку.
Таким чином, Туреччина все більше дрейфує в бік Росії і стає все більш залежною від неї. Це факт, що американці покинули Сирію, але у них там, по суті, нема ніяких інтересів. Прошу звернути увагу на те, що американці продовжують залишатися в Північному Іраку, на території, яка відокремлює Іран від Сирії. Американці залишаються в Перській затоці. Тобто, вони знаходяться в ключових точках, а Сирія для них неважлива. У американців нема можливостей перебувати скрізь, тому потрібно контролювати ключові для міжнародної політики місця, а таким місцем є Далекий Схід, тобто Корея, Японія, Тихоокеанський регіон, з точки зору конфлікту з Китаєм. Також ключовою є Центральна Європа, з огляду на агресивні прагнення Росії, а також беручи до уваги Німеччину, яка знаходитися в конфлікті зі США.
Вимальовується тісне німецько-російське, а в перспективі німецько-китайське співробітництво. На даний момент, на тлі усе тіснішого російсько-китайського співробітництва (росіяни мають допомогти китайцям у створенні системи з перехоплення ракет), Німеччина вже стала на шлях співпраці з Китаєм. Німецька машинобудівна промисловість працює на Китай. Німці допустили китайську компанію до тендеру по створенню мережі 5G, коли весь ЄС не хоче з цим погоджуватися. Це дуже небезпечно, адже якщо буде використана технологія і устаткування Huawei, то, фактично, китайці будуть мати доступ до всієї інформації.
У цій ситуації єдиним бар'єром для євроазійського співробітництва є країни Центральної Європи. Тому американці звідси не йдуть.
Політолог також прокоментував тезу про зраду курдів, яких американці залишили сам на сам з Туреччиною, після п'яти років спільного боротьби з «ісламською державою»:
Світова політика керується не моральністю, а інтересами. В інтересах курдів, яких винищувала «Ісламська держава», був союз з американцями, а в інтересах Америки лежав союз з курдами, щоб знищити «Ісламську державу». Інтерес вичерпався, і союз закінчився. Але треба чесно сказати, що найбільш зацікавленими у мирі в Сирії повинні бути Франція, Німеччина, європейські країни. Адже війна в Сирії означає чергові хвилі іммігрантів, які, в першу чергу, відправляться до ФРН. Втім, Ердоган вже шантажує Німеччину і цілу Європу, що він випустить з таборів кілька мільйонів біженців. Це європейські країни повинні постаратися [щоб в Сирії настав мир], а вони, як завжди, нічого не бажають робити, а хочуть вирішувати проблеми чужими руками.
Як я вже сказав, у американців нема особливих інтересів в Сирії, а з перспективи інтересів Польщі, так само як і України та країн Центральної Європи, які відчувають загрозу з боку Росії, важливо, щоб вона якомога глибше загрузла в Сирії. Адже Росія не в змозі вести війну на два фронти. Таким чином, чим активніше вона в Сирії, тим менше у неї буде можливостей для того, щоб здійснювати агресивні кроки і втручатися у внутрішні справи наших країн.
Звичайно, зараз Росія вкрай задоволена тим, що її роль у Сирії зросла, але це тільки початок. Росія не в змозі нав'язати свою волю всім сторонам сирійської війни. Вона дуже слабка. Проблема в тому, що, як Туреччина, так і Асад, Ізраїль, курди, Іран, ісламісти мають протилежні інтереси. Там нема конфлікту між, скажімо, ісламістами і курдами, а є конфлікт між Асадом і ісламістами, між Асадом і Туреччиною, між Туреччиною і курдами, між Ізраїлем і Туреччиною, між Іраном та Ізраїлем. Таким чином, ми маємо справу з ситуацією, коли всі воюють проти всіх.
Єжи Тарґальский представив своє бачення того, які кроки має зробити Північноатлантичний альянс і США щодо Анкари в зв'язку з союзом Ердогана і Путіна:
Немає сенсу виключати Туреччину з НАТО. Треба робити те, що вже зробили американці: по-перше, вони виключили Туреччину з програми F-35 [багатоцільового винищувача п'ятого покоління], оскільки існує загроза, що турки можуть передати технічні дані росіянам. По-друге, Туреччину потрібно виключити з усіх інших військових програм. Однак, в першу чергу потрібно евакуювати ядерну зброю з авіабази Інджирлік, оскільки занадто небезпечно залишати її там.
Після того, як Трамп наказав вивести війська з Сирії, залишивши своїх союзників курдів, з'явилося багато коментарів про те, що американці в разі чого можуть легко кинути Польщу. Думка Єжи Тарґальского з цього приводу:
Це аргумент російської пропаганди, який використовується цілим проросійським табором в Польщі, особливо, це стосується партії «Конфедерація». Це безглуздий аргумент. Є союз або його немає, наскільки він міцний – все це визначають спільні інтереси. Інтереси американців з курдами стосувалися виключно боротьби з «Ісламською державою», і це були тимчасові інтереси. Що ж стосується американських інтересів в Центральній Європі, то вони стійкі. Американці могли б покинути наш регіон тільки тоді, якби Росія переконала Америку в тому, що вона може бути перепоною для союзу між Німеччиною і Китаєм з одного боку, а з іншого боку, Москва мала б розірвати свій союз з Пекіном. Але це просто неможливо.
Безумовно, вся російська агентура в США спрямована на те, щоб переконувати, наче Америці Росія потрібна в ролі союзника, принаймні, що її потрібно якось нейтралізувати у разі конфлікту з Китаєм. Але це все пропаганда російської агентури впливу. Ясна річ, що ця пропаганда може увінчатися успіхом. Але, як я вже сказав, розрив союзу з Китаєм неможливий. Хоча б тому, що Росія все більше залежить від Китаю, оскільки у неї великі плани експорту в Китай своєї нафти і газу. Також питання, яким чином США могли б нейтралізувати Росію. Це неможливо, поки при владі перебуває Путін. Йому просто ніхто не повірить. Критичним моментом стане відхід Путіна з причини природної смерті або, так би мовити, якщо він посковзнеться на банановій шкірці. Тоді нова влада в Москві зможе заявити про своє бажання співпрацювати з США. Це буде для Польщі критичний момент. Але ще є час і потрібно до цього підготуватися, зміцнюючи свої власні збройні сили.
Бар'єром євро-азійському співробітництву є країни Центральної Європи, які виступають союзниками США в геополітичній ситуації, що склалася, і Україна буде залученою до цього нового союзу.
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля