Чому соціалізм приваблює міленіалів, хоча він всюди зазнає невдачі

Сенатор Берні Сандерс виступає 1 листопада 2019 року на "Вечері свободи та справедливості", організованому Демократичною партією в Де-Мойн, штат Айова. (Brian Cassella / Chicago Tribune)

Чисельні різновиди соціалізму від важкого сталінізму до європейського перерозподілення продовжують зазнавати невдачі.

Росія та Китай все ще борються з наслідками геноцидного комунізму. Східна Європа все ще потерпає від наслідків нав’язаного радянщиною соціалістичного хаосу.

Куба, Нікарагуа, Північна Корея та Венесуела - це невільні бідні «держави, що не відбулися» (так звані «failed states»). Баасізм - синонім пан-арабського соціалізму - зруйнував післявоєнний Близький Схід.

Країни м’яко-соціалістичного Європейського Союзу знаходяться у стагнації та в основному залежать від американських військ для свого захисту.

І навпаки: нинішня американська дерегуляція, зниження податків та регулювань і рекордне виробництво енергії дали Сполученим Штатам найсильнішу економіку у світі.

То чому ж тоді два з трьох провідних кандидати в Президенти від Демократичної партії - Берні Сандерс (Bernie Sanders) та Елізабет Уоррен (Elizabeth Warren) - явно або неявно базуються на соціалістичних програмах? Чому ядро американських прогресистів – депутати-демократи Палати представників Александрія Окасіо-Кортес (Alexandria Ocasio-Cortez), штат Джорджія, Рашида Тлайб (Rashida Tlaib), штат Мічіган, та  Ільхан Омар (Ilhan Omar), штат Міннесота - закликає до соціалістичних перерозподільчих схем?

Чому опитування показують, що більшість американських міленіалів сприятливо сприймають соціалізм?

Є багато каталізаторів для нового соціалізму.

Масова імміграція змінює демографію США. Кількість жителів США та їхніх дітей, які народилися за кордоном, оцінюється майже в 60 мільйонів, або приблизно 1 із 5 жителів США. Близько 27% жителів Каліфорнії народилися за межами Америки.

Багато з цих іммігрантів тікають з бідних районів Латинської Америки, Мексики, Африки та Азії, які були зруйновані етатизмом та соціалізмом. Часто вони потрапляють до США, не знаючи про економічні та політичні альтернативи державному соціалізму.

Коли вони дістаються до США - часто без навичок життя в ринкових умовах і без знання англійської мови - багато хто вважає, що Америка просто запропонує набагато кращу версію етатизму в порівняні з тією, від якої вони втекли. Отже, багато хто вважає за належне, що уряд надасть їм купу соціальних послуг, і вони стають прихильниками прогресивного соціалізму.

Ще один винуватець нового соціалістичного марення - дивний лівий дрейф дуже заможних у Силіконовій долині, в корпоративній Америці та на Уолл-Стріт.

Деякі нові прогресивні багатії відчувають свою провину за безпрецедентне багатство. Тож вони підтримують перерозподіл як різновид середньовічного покаяння, яке зменшує провину.

Проте впливові та грошові класи як правило настільки добре забезпечені, що більш високі податки не дуже й впливають на них. Натомість перерозподіл податкових надходжень шкодить середньому класу, змушеному боротися за життя.

У Каліфорнії стало модним для заможних лівих лідерів пропагувати соціалізм зі своїх анклавів Малібу, Менло-Парк або Долина Млинів, де вони самі живуть як привілейовані капіталісти. В той час як середньому класу Стоктона та Бейкерсфілда стає майже неможливим впоратися з руйнівними податками та жахливим соціальним сервісом.

З 2008 по 2017 рік ставший тепер мультимільйонером Барак Обама (Barack Obama) спочатку як кандидат, а потім і як Президент використовував усілякі круті соціалістичні гасла: від «Поділись багатством» та «Зараз не час для отримання прибутку» до «Ви цього не зробили» та «Ви достатньо заробили».

Велика провина лежить на університетах. Їхні маніпуляції з федеральним урядом для гарантування студентських позик дозволяли їм збільшувати витрати на коледж без будь-якої відповідальності. Ліберальні адміністратори коледжів та факультетів не дуже переймались, коли випускники залишали кампуси погано освіченими та не в змозі продати на ринку праці свої дорогі дипломи.

Понад 45 мільйонів позичальників зараз борються з 1,6 трлн доларів колективного студентського боргу, на який до того ж набігають відсотки. Ця заборгованість затримала – або взагалі зупинила – ті традиційні речі, які заохочують консерватизм та традиціоналізм, а саме: одруження, народження дітей та купівлю будинку.

Натомість покоління самотніх, бездітних та переважно міських молодих людей почувають себе ошуканими, що їхні дуже коштовні дипломи та атестати не принесли їм конкурентоспроможних зарплат. Мільйони озлоблених випускників коледжів ніколи не зможуть погасити заборгованість - і хочуть, щоб хтось погасив їхні борги.

Парадоксально, підлітків вважають розумними дорослими, достатньо зрілими, щоб узяти гігантські позики. Але водночас ставляться до них, як до слабких дітей, яких попереджають, що світ за межами їхнього благословенного кампусу є підлим, сексистським, расистським, гомофонним та несправедливим.

І нарешті, доктринальні республіканці десятиліттями говорили більше про принципи вільної торгівлі, ніж про справедливу торгівлю. Вони сприйняли ідею творчого руйнування галузей, проте не турбувались про реальні наслідки для безробітних в умовах наростаючої пухлини «червоної держави».

Складіть разом втрачене покоління зламаних та збанкрутілих випускників коледжів, хвиль збіднілих мігрантів без особливих знань про американські економічні традиції, заможних прихильників «бутікового» соціалізму та сплячих за кермом республіканців – і стає зрозумілим, чому історично руйнівний соціалізм раптом стає привабливим.

Сумно, але іноді наївні та невдоволені повинні на власному досвіді навчитись, що їхня соціалістична медицина є набагато гіршою, ніж «хвороба нерівності».

І на жаль, коли соціалісти отримують владу, вони знищують не лише себе. Зазвичай вони забирають із собою на дно і всіх інших.

Джерело: Victor Davis Hanson. «Commentary: What draws millennials to socialism even as it fails elsewhere? Start with being woke and broke.» - Nov 06, 2019, «Chicago Tribune»

Переклав Володимир Щербина

Віктор Девіс Гансон (Victor Davis Hanson) – військовий історик, професор Каліфорнійського державного університету, дослідник античної військової історії, колумніст. Сьогодні є старшим науковим співробітником Гуверівського інституту Стенфордського університету. Автор низки книг, найбільш відомою з яких є «Погроза і культура» (Carnage and culture), де на історичних прикладах показує вплив культури суспільства на військову потугу, і чому армія, створена вільною культурою, завжди матиме перевагу.

Коментар НО
Дивним чином у Сполучених Штатах стають популярними соціалістичні ідеї. Ми добре пам’ятаємо, чим закінчилося захоплення лівими ідеями російською інтелігенцією та значною частиною істеблішменту на початку ХХ століття. Добре знають про це й історики. Тому питання захисту США від соціалістичного вірусу є зараз дуже актуальним.