Реінтеграція Донбасу зруйнує Україну – Олександр Мотиль (Foreign Policy, США)

Донбас постійно підтримував найбільш ретроградні, антиреформаторські, антиєвропейські, проросійські та прорадянські політичні сили в Україні. Саме Донбас зробив Віктора Януковича, політична кар’єра якого була спрямована на повернення України на орбіту Росії, президентом у 2010 році. Саме з Донбасу вийшла його корумпована Партія регіонів. І саме Донбас виступав проти народних демократичних повстань у 2004 та 2014 роках – пише американський професор політології Олександр Мотиль (Alexander John Motyl) в американському журналі Foreign Policy.

Російська окупація на сході Донбасу влітку 2014 року фактично позбавила цей регіон виборчих прав. Це дозволило продемократичним силам у неокупованій Україні здобути перемогу в президентстві та контролі над Верховною Радою у 2014 році. Більшість реформ, які були прийняті за останні п’ять років, разом з неухильним кроком України до Європи, були б неможливими, якби Донбас залишався частиною України.

Якщо Східний Донбас повернеться в склад України, багато з цих змін можуть бути відмінені або зупинені, і будь-які сподівання українського президента Володимира Зеленського щодо подальших реформ зазнають краху. Якщо Путін бачитиме це прагнення України до саморуйнування, він ще більше зазіхатиме на її суверенітет.

Донбас та його жителі найбільше потерпіли в цій війни. Тисячі загинули в боях; будинки та інфраструктура зруйновані. Економіка регіону, колись невід’ємна частина України, увійшла в штопор, безробіття зашкалює, зросла інфляція – а новий режим та його головорізи скористалися цим для власного збагачення. Сепаратистський уряд сприяв розпаду, демонтуючи життєздатні заводи та продаючи їх Росії. Не дивно, що для багатьох жителів Донбасу найкращим джерелом зайнятості є сепаратистські збройні сили.

Завдяки центральному місцю у стратегії індустріалізації Радянського Союзу, Донбас завжди був «зразковим» радянським регіоном, керованим важкою рукою самовпевнених і ситих босів Комуністичної партії, які намагалися продемонструвати світові народження «нової радянської людини» – прокомуністичної і антизахідної.

Маючи таку давню традицію, не дивно, що Донбас став оплотом деяких найбільш проросійських олігархів незалежної України. В силу своєї близькості до Росії та міцних зв’язків з російським енергетичним сектором, Донбас також функціонує як канал для проникнення в Україну російського зіпсуття. Окупація Путіним Донбасу миттєво зробила Україну прозорішою, просто порушивши мережу корупції та злочинності, що пов’язували Україну, Донбас та Росію. Повернення східного Донбасу в Україну призвело б до зворотного курсу.

Звільнившись від Донбасу, Україна змогла розпочати енергійну програму побудови громадянської нації. Це було б неможливо, якби проросійські політики та рухи на Донбасі наполягали на тому, що єдиним життєздатним варіантом української нації є той, який підтримує авторитаризм у стилі Путіна та ретроградні цінності. Саме Янукович за підтримки регіону назвав авторитаризм Путіна демократичним, а народовладдя України – фашизмом. Поверніть цих політиків, і все ще крихкий проект будівництва вільної нації в Україні може легко розвалитися.

Завдяки окупації Путіна на сході Донбасу, його вплив на Україну різко ослаб. Поки цей проросійський, антизахідний регіон був частиною України, Путін міг втручатися у її внутрішні справи від імені цього регіону – нібито для захисту прав російськомовних. Якщо східний Донбас повернеться назад в Україну, деструктивний вплив Путіна ще більше зросте. Він зможе впливати на політику країни в цілому.

З усіх цих причин реінтеграція Донбасу призведе до знищення всього позитиву, досягнутого Україною за останні п’ять років. Ситуацію ще більше погіршують дві додаткові причини.

По-перше, економіка східного Донбасу перебуває у вільному падінні, і його ВВП може скоротитися на понад 75 відсотків щодо 2014 року. Безробіття є високим, інфраструктура зруйнована, а промислова база, яка вже в 2014 році була в дуже занедбаному стані, нині остаточно занепала. Виправлення проблеми коштуватиме Україні близько 20 мільярдів доларів, за оцінками економіста Андерса Аслунда, а може й більше. В Україні нема таких грошей, і навряд чи Європейський Союз чи США – не кажучи вже про Росію – суттєво сприятимуть відновленню. Однак у Києва не буде іншого вибору, як перенаправити дефіцитні ресурси з решти України на східний Донбас, тим більше, що Путін створить проблеми, якщо Київ цього не зробить. Окрім того, схід Донбасу під час російської окупації зазнав величезної екологічної шкоди. І знову Україні, а не Росії, доведеться за все платити.

По-друге, в регіоні є близько 35 тисяч бойовиків-сепаратистів. Деякі з них справді можуть вірити в ідеї сепаратизму, деякі можуть бути російськими імперіалістами, а деякі, можливо, приєдналися через заробітки, запропоновані збройними силами. Хай там як, а їх роззброєння ляже на плечі України. Зважаючи на величезну кількість зброї, яка вже розповсюджується в Україні, роззброєння в кращому випадку буде повільним і неповним – це означає, що збройні загони сепаратистів і їх російських господарів вийдуть на вулиці. Решта країни зіткнеться з періодичними терористичними атаками підпільних проросійських сил, і Путін, безумовно, скористається нестабільністю, щоб просунути свою антиукраїнську програму.

Ті мешканці окупованого Донбасу, які все ще віддані Україні, очевидно, отримали б користь від того, щоб об’єднатися з батьківщиною, але їх дуже мало. Близько 1,5 мільйона українців покинули Донбас з 2014 по 2015 рік, і, як свідчить недавнє опитування, значна частина нинішніх жителів регіону прихильні до Росії та не бажають реінтеграції в Україну.

Окрім того, в даний час проросійські сили щотижня вздовж лінії розмежування вбивають близько 2 або 3 українських вояків. Цілком ймовірно, що після реінтеграції вояки перестануть вмирати в такій великій кількості. Вмиратимуть працівники міліції, національної гвардії та служби безпеки, які ведуть боротьбу з озброєними головорізами та російськими імперіалістами. Цивільне населення, безсумнівно, буде гинути в терактах.

Від повернення східного Донбасу не можна відмовлятися, але це питання неблизького майбутнього. Можливо, цей час настане через десять чи двадцять років, коли Україна матиме економічну, політичну, соціальну та військову потугу, достатню для реконструкції та реінтеграції такого масштабу.

В якийсь момент майбутнього справжня реінтеграція може стати реалістичним варіантом для України. Але поки цей час не настане, українцям слід пам’ятати, що іноді менше – це краще, ніж більше.

Автор статті: Олександр Джон Мотиль (Alexander John Motyl) – професор політології в Університеті Рутгерса-Ньюарка. Його батьки емігрували в США зі Львова.

Повний текст статті: It’s Time for Ukraine to Let the Donbass Go