У попередній статті ми з’ясували, що етнос – це жива соціальна істота, Велика Людина. Якість етносу не є «середнім арифметичним» якостей його членів. У кожній великій спільноті є хороші і погані люди, але вони по-різному проявляють себе в залежності від якості соціальної організації. В хороших етносах погані люди працюють на благо, а в поганих етносах – хороші люди працюють на зло. Етнос як надсистема живе своїм власним життям.
Ми також дізналися, що для посилення внутрішньої єдності етноси знаходять собі відповідну тотемну тварину. Правильний тотем сягає глибин народної пам’яті і віддзеркалює сильні та слабкі сторони народної душі. По суті, тотем – це спрощена модель етносу.
Таким правильним тотемом, архаїчним і водночас психологічно актуальним, для українців є Сонячний Вепр. Реальним відповідником цієї символічної істоти є вепр – дикий кабан. Його поведінка справді нагадує про такі характерні риси української етнопсихіки як волелюбність, делікатність, ненав’язливість, духовна глибина, терпеливість (високий поріг агресивності) і вибухова захисна реакція.
Сьогодні Народ Сонячного Вепра веде етнічну війну з народом росіян. На етнічний характер українсько-російської війни вказує не лише те, що росіяни влаштували на Донбасі етнічну чистку. Важливим показником є взаємна ненависть між українцями і росіянами за межами України – що в Німеччині, що в Туреччині, що в США. Вперше про це відверто заявили росіяни в своєму культовому фільмі «Брат 2» (2000): на території США росіянин вбиває українця зі словами «Ви мнє, ґади, єщьо за Сєвастопаль атвєтіте!»
Для кращого розуміння ворога, українцям треба знати, чи є у росіян своя тотемна тварина – спрощена модель поведінки всього етносу. Зосередження уваги на цій моделі дозволяє краще розуміти поточну поведінку Росії. Понад те, правильне розуміння тотему дозволяє робити середньострокові і довгострокові прогнози, адже етнічний характер є постійною величиною.
Будь-яке дослідження починається з визначення термінів. Почнімо зі слова «росіяни». В українській мові воно багатозначне, адже позначає і етнос «русскіх» (московитів, москалів), і громадян Росії, і новостворений етнос «рассєян».
Початково був етнос «русскіє», який підкорив інші етноси в межах царської Російської імперії і комуністичної імперії СРСР. Зусиллями Сталіна і Путіна ментальність Московії була нав’язана всій Росії. Сталін винищив еліту народів РФ, вигнав мільйони людей з рідних країв, перемішав їх у безетнічний аморфний розчин, з якого масовим терором почав випікати «СОВєтскава чєлавєКА» – СОВКА. Цю справу нині завершує Путін за допомогою ультраіндустріальної системи промивання мізків і тотального контролю. За допомогою Китаю, зацікавленого в цілісності Росії, відбувається прискорене формування штучного етносу під назвою «росіяни». Це продовження сталінського проекту «совок» і доведення його до логічного завершення. Тому нині найпопулярнішими в Росії діячами є Сталін і Путін. Сучасний росіянин – це завершений, вдосконалений совок. Можна сказати, суперсовок.
– Чи є у нього своя тотемна тварина?
Тотемом суперсовка штучно зробили ведмедя, причому зовсім недавно – фактично на наших очах. Але це фейк.
В якості збірного образу Московії ведмідь з’явився у 16 столітті завдяки творам західних авторів – як уособлення агресивності, брутальної сили, підступності, кровожерності, незграбності та відсталості. Це був персонаж з політичних карикатур і різних цікавинок про дику Московію. Очевидно, що будучи об’єктом насмішок, ведмідь не міг претендувати в самій Росії на роль її державного атрибута. «Варто підкреслити, що внутрішніх причин для виділення медвежої символіки в якості загальнонаціональної в Росії ніколи не було... Аж до XX століття ведмідь не виступав в якості державницького атрибуту навіть у карикатурі» – пише російський дослідник Денис Хрустальов у статті «Происхождение “русского медведя”» (2011).
Зате у Фінляндії бурий ведмідь традиційно вважається національним символом країни. У 1936 році його навіть хотіли помістити на державний герб – із зображенням двох ведмедів, що тримають щита.
А все тому, що бурий ведмідь є тотемною твариною фіно-угорських народів. Присутність ведмедя в російських народних казках, легендах і звичаях свідчить лише про те, що народ московитів має значний фіно-угорський компонент і, відповідно, значні запозичення з культури угро-фінських народів.
Під час холодної війни, коли було велике напруження у відносинах між СРСР і Заходом, метафора жорстокого, кровожерного ведмедя широко використовувалася західними ЗМІ як уособлення політики СРСР цих років. У цей час США проводили політику стримування, основану на доктрині Кеннана. Політика стримування 1950–1960-х років базувалась на розумінні того, що комуністичний хижак засадничо не визнає жодних домовленостей: він завжди агресивний, а вгамувати його може лише переважаюча сила.
Коли в кінці 60-х років СРСР, не витримавши гонки озброєнь, увійшов у глибоку кризу, «брежнєвське керівництво ухвалює рішення використати Захід для ліквідації “вузьких місць” радянської економіки, для отримання “перепочинку”» – пишуть Михайло Геллер і Олександр Некрич (Утопия у власти, 1982). На практиці перехід США від політики стримування до політики розрядки («детанту») організував високопоставлений агент Москви Генрі Кіссинджер. У 1973 він став Держсекретарем і повністю контролював зовнішньополітичний курс США до 1977 року.
Очевидно, що політиці «розрядки», ініційованій Москвою, дуже заважав образ кровожерного ведмедя, що панував у масовій свідомості Заходу. Проблему вирішили тим, що агресивного бурого ведмедя замінили на миролюбне і веселе буре медвежатко, яке любить фізкультуру. Головною медійною подією для такого чудесного перетворення стали XXII Олімпійські ігри 1980 року в Москві, талісманом яких став ведмедик – «ласковий Мішка», як співалося у популярній пісні.
Ведмедик підростав і поступово освоював роль тотема «нової спільноти людей» – «совєтского народа», тобто совка. Процес прискорився після розпаду СРСР, коли було взято курс на консолідацію громадян РФ – росіян – і надання їм ознак цілісної етнічної спільноти. Борис Єльцин уже звертався до громадян РФ «Дараґіє рассєянє!» – з метою нейтралізації наявних етнічних характеристик підвладного населення і формування нової етнічної ідентичності. «Русскіє» (московити) складали етнічне ядро новоствореного «народу россіян» – вдосконаленого совка. Ось що писала популярна газета «Московский комсомолец»: «русскіє – це росіяни першого сорту, решта – другого. Або так: русскіє – це росіяни «в квадраті», а інші – просто. Була радянська людина, стала російська людина».
Тотемом Росії ведмідь офіційно став лише після того, як його у 2001 році помістила на свій прапор путінська партія «Єдіная Россія». Це був бурий ведмідь, але у 2005 році бурого ведмедя зробили білим. Один з розділів партійного сайту раніше називався «Берлога». Партійці опікуються ведмедями: кілька років тому «відбулося переселення бурого ведмедя Малюка з тісної клітки Саткінського придорожнього кафе в великий вольєр з барлогом. Єдинороси регулярно приїжджають до нього в гості» – повідомляє партійний сайт.
У своєму виступі 2014 року на зустрічі з учасниками дискусійного клубу «Валдай» В. В. Путін висловився про ведмедя як уособлення Росії: «... хочу вам сказати, що ведмідь ні в кого дозволу питати не буде. Взагалі, він вважається у нас господарем тайги і не збирається, я знаю це точно, кудись переїжджати в інші кліматичні зони, йому там незатишно. Але тайги він своєї нікому не віддасть».
Як бачимо, відбувається формування тотему ведмедя як об’єднуючого і надихаючого чинника новітнього етносу росіян. І це дає результати. Ще у 2009 році групою соціологів було проведено дослідження сприйняття образу ведмедя як символу Росії в самій Росії і в США. Дослідники дійшли висновку, що американець сприймає силу «російського ведмедя» як агресивність. У той же час в сприйнятті росіянина сила «російського ведмедя» доповнюється добродушністю і щирістю. Тотемний ведмідь переконує росіян у тому, що вони є сильним і добрим народом, відтак всі звинувачення Росії в агресивності є брехливими.
Як бачимо, ребрендинг відбувається всього за три кроки: спочатку агресивний бурий ведмідь представляється бурим ведмежатком – ласкавим Мішкою, потім він виростає у здорового ведмедя – ще миролюбнішого і добрішого, після чого остаточно стає білим і пухнастим. Оскільки білий ведмідь найвпливовішої партії влади стає символом Росії, то Росія в масовій свідомості також стає білою і пухнастою, а також доброю, миролюбною і дуже сильною. Ведмежий тотем, особливо в біло-пухнастому варіанті, реально працює на етнічну консолідацію населення ерефії.
Таким чином, Москва творчо «запозичила» ведмежий тотем у фінів. Тотемом сучасної Росії він став завдяки цілеспрямованій державній політиці. Офіційне оформлення тотему здійснила путінська партія влади «Єдіная Россія».
Але чи відповідає цей штучний тотем російському етнічному характеру? Це важливо для розуміння Росії і прогнозування її поведінки, адже тотем – це концентрований психологічний портрет народу, його поведінкова модель.
Головною рисою Росії є агресивність і жорстокість – з цим важко сперечатися. Ця ж риса властива і для ведмедя, особливо того, що не спить взимку в барлогу – «шатуна». Тут справді є подібність. Далі йдуть самі відмінності.
Ведмідь є сильною твариною, натомість сила Росії є продуктом московської пропаганди. Росія ніколи не була спроможна до «лобової атаки», властивої ведмедю. Для цього їй просто не вистачало власних ресурсів. Наприклад, частка РФ у світовому ВВП не перевищує 2%. Росія завойовувала інші країни передусім засобами спецоперацій, диверсій, саботажу, пропаганди, підривних дій, ширення хаосу, перехоплення управління – див: Третя війна з Росією: 6 таємних інструментів сталінізму.
Одне з найкращих досліджень глибинної суті Росії здійснив американський дипломат Джордж Кеннан. Він показав, що «Радянська влада не сприймає логіку міркувань, проте дуже добре сприймає логіку сили. З цієї причини може легко відступити – що вона зазвичай і робить – у будь-який момент, коли зустрічає сильний опір. Таким чином, якщо противник досить сильний і ясно показує готовність використовувати свою силу, йому рідко доводиться застосовувати цю силу. Світовий комунізм подібний до патогенного паразита, який харчується тільки ураженими тканинами».
Свіжим прикладом є те, як тихо і слухняно Росія виплатила Україні майже 3 мільярди доларів за рішенням Стокгольмського арбітражу. Так що ведмедяча поведінка не властива Росії.
Зате росіянам властива така риса, як готовність негайно підпорядковуватися сильнішому, збиватися в жорстко керовані зграї, вибудовувати вертикаль примусу. Головним для росіян є місце в цій вертикалі. Найвищою цінністю є не добробут, а домінування над іншими. «Типового росіянина» цікавить не бізнес, а місце у верхів’ях влади. Вважається, що це і є найкращий бізнес. Тому боротьба за владу надзвичайно жорстока, безжальна і безпринципна.
Такого роду поведінка також не властива ведмедям, адже вони ніколи не б’ються між собою за місце в граї – у них взагалі нема зграї: цей вид веде одиночний і одиночно-сімейний спосіб життя.
Таким чином, реальна поведінка Росії не відповідає поведінці ведмедя. Російський ведмідь – це фальшивка, спрямована на введення в оману, консолідацію своїх і залякування чужих. Реальним тотемом Росії має бути зграйний хижак середнього рівня сили, агресивний, з гострою конкуренцією за місце в ієрархії своєї зграї. І така тварина є – це плямиста гієна. Подібностей настільки багато, що це просто вражає.
Зазвичай вага плямистої гієни 40–64 кг, хоча окремі тварини можуть важити до 86 кілограмів. Тобто гієна слабкіша левів і тигрів.
Росія не належить до економічно потужних держав, за рівнем ВВП перебуває на 11-му місці, поступаючись Канаді і Бразилії. Якби не багаті корисні копалини, Росія опустилася б значно нижче, адже сировина складає дві третини її експорту.
Гієни живляться лише м’ясом – на відміну від згаданих вище ведмедів, у яких переважно рослинний раціон. Плямиста гієна є ефективним і гнучким мисливцем, водночас полюбляє здохлятину, тому її вважають падальником.
Російська національна ідея – пограбування інших народів. Ця ідея називається «Русскій мір». На думку російської еліти, Росія може вижити лише в ролі хижака». Росія захоплює те, що погано лежить, тому Джордж Кеннан вважав її подібною до патогенного паразита, який харчується ураженими тканинами. «Стан агресії – нормальний стан. Вони кажуть: б’є – значить любить. Любов – це соплі і слабкість, а сильний – завойовує. Найкращий цар з погляду росіян – той, який їх пригнічує: Іван Грозний, Сталін. А що таке для росіян Єльцин або Микола Кривавий? Вони нікчемні» – розповідає психолог Олександр Зеленько.
Плямисті гієни рідко копають власні нори, натомість використовують нори бородавочників, весняних зайців та шакалів. У досяганні свого проявляють рідкісну нахабність і настирливість. Заволодівши здобиччю, кожна з гіен- «переможців» намагається з’їсти побільше м’яса і якомога швидше, поки інші члени клану її не випередили. Одна плямиста гієна може з’їдати 14,5 кг м’яса за один прийом їжі.
Росіян мало цікавить їхня власна економіка, власне господарство, облаштування вже наявної території. Тому вони ніколи не були дбайливими господарями. Їхня спрагла душа настирно вимагає приєднання чужих земель. Згідно з концепцією «Русского міра», російська земля там, де говорять російською мовою. Російське слово «мір» означає і «світ», і «мир» (порядок), і «община» (громада). Відтак російською землею вважається вся планета. Кінцева мета – світове панування. Майже всі досягнення Росії були крадіжками або наслідуванням.
Гієни виглядають дуже не привабливо, від них йде сильний відштовхуючий запах. На них ніхто не полює. До них остерігаються доторкатися. Після вбивства гієн місцеві мисливці проходять ритуальне очищення.
Етнос русскіх також не відрізняється чистотою і порядком. Це особливо помітно в порівнянні з українцями, для яких властивий культ чистоти і краси. «Прощай, немытая Россия» – писав Михайло Лєрмонтов.
На більшості територій проживання плямисті гієни чітко організовані у великі групи чисельністю до 80 осіб – «клани», які в свою чергу розділяються на окремі менші групи. В кланах панує сувора ієрархія. Боротьба за владу починається ще в дитинстві. Дитинчата атакують одне одного одразу ж після народження, в результаті чверть дітей гине протягом першого місяця життя. Доросліші діти також влаштовують бійки, але не показові, а зі смертельними наслідками. Слабший гине, переможець продовжує життя.
Для росіян домінування і високе положення в соціальній ієрархії є найбільшою цінністю. Психолог Олександр Зеленько розповідає, що росіяни поважають лише силу: «сильний бере своє, а хто починає розбиратися, галасувати про справедливість – той слабкий, слабкість не заслуговує поваги. І цей експансивний тип змінити неможливо».
Підходячи до домінуючої тварини, підлеглі плямисті гієни ходять на колінах передніх ніг. Потрапивши в безвихідне становище, гієна зазвичай не чинить опір, а прикидається мертвою і «оживає» при зникненні небезпеки.
Росіяни прагнуть домінувати над іншими, водночас без нарікань підкоряються сильнішому. «Паритет для них неможливий, рівноправність означає невизначеність. Так, щоб ніхто нікого не пригнічував – не вийде. Адже інакше – як визначити, хто з нас старший, кого слухатися?» – продовжує Олександр Зеленько.
У кланах плямистих гієн спостерігається чітка лінійна ієрархія домінування, у якій верхні позиції займають самиці, що відрізняє цей вид від більшості інших соціальних ссавців. Самиці плямистої гієни сильно мускулінізовані – як стосовно поведінки, так і морфології статевих органів. Навіть поширена думка, що гієни гермафродитні організми, хоч це не так. Також самиці значно агресивніші і приблизно на 10% більші за самців.
Для росіян статевий акт – це, передусім, засіб домінування. Якщо, скажімо, для українця секс – це продовження кохання, то для росіянина – це показник статусу в ієрархії, форма вивищення себе і приниження інших. Коли Росія увійшла в Німеччину, то червоноармійці зґвалтували майже все жіноче населення від 9 до 90 років. Це був спосіб закріплення свого статусу переможців і приниження націоналістичної Німеччини.
Уся російська лайка (матюки) – це засіб вивищення себе і приниження інших. Вона основана на темах ґвалтування (без розрізнення статі) та інцесту (кровозмішування). Матюки – це принциповий важливий засіб комунікації в росіян. Наказ без лайки вважається не обов’язковим до виконання, нетерміновим, нелегітимним, «неканонічним». Росіяни говорять, «Ми матом нє руґаємся, ми на ньом разґаваріваєм».
Як об’єкт полювання гієна не представляє жодного інтересу – м'ясо її не вживається в їжу, а грубе хутро не годиться на ніякі вироби. Боягузлива і нахабна поведінка гієни, поїдання падла і неохайність здавна знайшли відображення у фольклорі. У більшості народів, знайомих з гієною, вона уособлює підлість, боягузтво, низьку підступність, часто – зраду, іноді дурість, жадібність і обжерливість. У західній культурі вид плямистих гієн вважається потворним і боягузливим. В африканському фольклорі його також розглядають як сильний і потенційно небезпечний. У західноафриканських казках плямисті гієни символізують аморальність, брудні звички, збочення та інші негативні риси. Поведінка гієн нагадує поведінку кримінальної шпани, так званих «гопників». Коли гієни діють як зграя, вони небезпечні. Проте лев-самець розганяє будь-яку зграю гієн.
Погана репутація росіян у світі всім відома. Події останніх двох десятиліть показали їх народом неймовірно нахабним, брехливим і підступним. Теракти і замовні вбивства, підкупи і економічний шантаж, нехтування будь-якими домовленостями, промислове шпигунство і створення абсолютно брехливого «паралельного інформаційного простору», захоплення територій сусідів і підтримка найпідліших диктатур – усе це не викликає жодної поваги. З росіянами не бажають проживати в тих самих готелях, реклама «тут нема росіян» приваблює туристів. Росіян не люблять за нахабність, нав’язливість, галасливість, неохайність, агресивність, необов’язковість. Росія сприймається у світі як «країна-хуліган», «країна-гопник». Згідно з дослідженням 2014 року, субкультура гопників охоплює близько 50 мільйонів росіян. В Україні ця російська субкультура є домінуючою на окупованому Донбасі.
1. Кожен етнос – це колективна істота з самобутнім типом поведінки, який є доволі складним, багатогранним і непрогнозованим.
2. Для кращого розуміння свого етносу та інших етносів створюється спрощена поведінкова модель у вигляді тварини-тотему.
3. Російському етнічному характеру найкраще відповідає поведінка плямистої гієни.
4. Білий або бурий ведмідь в ролі тотема Росії є продуктом московських політтехнологів, він не відбиває реальну поведінку росіян, а лише вводить в оману.
5. Для розуміння, моделювання і прогнозування поведінки Росії найкраще підходить образ плямистої гієни. Це справжній тотем російського народу.
Продовження: Гопники, тобто пацани – об’єднуюча культура новосформованого етносу «росіяни» (дослідження)
Прослухати статтю на нашому Ютуб-каналі
Досліджуємо загадки "духовності" новостворюваного російського етносу.
Мені подобаються гієни - вони клясні (статура, хода, пісні абощо)! А московіти - ні. Тому, порівнювати гієн (Боже створіння) і кацапів вважаю неприпустимим. Хоча, з іншого боку, їх і порівняти немає з чим.
Хай буде!
Коментарі
Ізраїль подякував Путіну, що Росія врятувала євреїв від знищення нацистами. Не було жодної заяви з приводу російської агресії проти України. Яка тварина відповідає євреям? На таке дослідження ніхто не зважиться з відомих причин
Можна дослідити. Там має бути дві тварини, адже євреї розділилися - націоналісти зосереджені в Ізраїлі, а ліваки - в США.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Якщо тотем борійців-українців є Вепр, то євреї свиней якраз вважають нечистою твариною (до слова, і чорногуза-лелеку і сокола також).
У своєму дослідженні "Леви, єдинороги та ведмеді (Що означають давні барельєфи?)"
Дмитро Панаїр пише, що: "...Боротьба лева (уособлення Іудеї) та єдинорога (уособлення Ізраїлю) на барельєфах нагадує про ту давню ворожнечу..." . Є там і інші тварини.
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Судячи з цієї поведінкової моделі, Росія з легкістю ляже під Китай і стане для нього проксі-силою. Тому треба ще розібратися з тотемом Китаю.
Все, що не має формальної логіки, є маразмом.
Хіба символом Китайської імперії не є Дракон?
Але - Мамай осідлав Дракона і разом це вже Ґалар!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Те, що я почув про китайців недавно, наштовхує на думку, що вони ще ті гієни) Хоча, думаю, в Китаї теж декілька груп.
Жнива почалися, браття!
Усі, що керуються комуністичною ідеологією, є гієнами. Така у них "віра".
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Мені подобаються гієни - вони клясні (статура, хода, пісні абощо)! А московіти - ні. Тому, порівнювати гієн (Боже створіння) і кацапів вважаю неприпустимим. Хоча, з іншого боку, їх і порівняти немає з чим.
Хай буде!
Місцеві жителі гидують гієнами, бояться навіть доторкатись до них - щоб не забруднитись. Людським аналогом гієнячої зграї є зграя гопників. Субкультура гопників - це насправді народна культура новостворюваного етносу росіян. Ця низова культура рясно представлена на вищих рівнях - у політиці, дипломатії, телебаченні...
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Та ну! Так можна дійти до того, що орки також "боже створіння"!
Зовсім різні боги творили орків і ельфів. Ну, погодься, друже Барде Рою! ))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Гієна, бородавочник і лев - обіграні в діснеєвському м/ф "Король Лев".
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Тема тотемів надзвичайно цікава і потребує подальшого дослідження. Проте, популярність ведмедя серед росіян пояснюється його поширеністю у природі саме їхньої батьківщини. Натомість, гієна - жителька африканської савани.
І якщо обирати тотем - чи не слід орієнтуватися при цьому на тварину, на яку хочеш бути найбільш схожим?
Поки дихаю - сподіваюсь!
Саме для цього влада Росії просуває тему ведмедя - щоб надихнути своїх і залякати чужих.
Але ведмідь не виконує функцію моделювання поведінки Росії.
Якби українці знали, що мають справу з гієною, а не ведмедем, вони б так легко не здали Крим. Тому що від ведмедя треба тікати, а гієну треба відганяти.
Проте фейковий тотем ведмедя збиває з пантелику самих росіян. Тому вони все частіше потрапляють в ситуації, коли амбіції (ведмедя) не відповідають амуніції (гієни).
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Якби українці знали, що мають справу з гієною, а не ведмедем, не відбулося б Іловайської трагедії. Гієнам не можна вірити, вони підступні.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Скажи навіть більше, що самоїди не сформували б ідеологію "рускаво міра", якби... Митрополит Феофан "Прокопович (НЕ)став основним ідеологом реформ Петра I. Проте проект окультурення андрофагів залишився поразкою."
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Особливістю плямистих гієн є те, що приступаючи до трапези, вони не умертвляють своїх жертв, а поїдають їх ще живими. Цікавий нюанс.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Бо таки андрофаги є.
"◉ За Лівонських війн (1558 і 1701) московські міщани та селяни захоплювали полонених, відтинали їм носи, вуха, губи, статеві органи, пхаючи їх до рота жертв; здирали з живих всю шкіру, витягали з живих кишки і т. п.96. У 1917–1920-х рр. вирізали у полонених шкіру на плечах і ногах, як офіцерські погони і генеральські лампаси, випікали розпеченим залізом на спинах: більшовикам – п’ятикутну зірку, денікінцям – двоголового орла, петлюрівцям – тризуб, залежно хто і кого полонив.
◉ Року 1812 до московського полону здавалися напівзамерзлі вояки Наполеона. Московські жінки купували у солдатів тих полонених, приводили до своїх осель і там мучили немилосердно. Кололи ножами, видирали волосся, пекли вогнем, відтинали носи, статеві органи і робили ще таке, що не надається до друку. Вбивати не спішили, щоб довше смакувати муки та зойки жертв".
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Додав аудіоверсію цієї статті. Слухаємо і поширюємо!
Все, що робиться з власної волі, – добро!