Відносини Німеччини і Росії схожі на емоційний зв'язок жертви і терориста – Вітольд Ващиковський

Колишній міністр закордонних справ Польщі, євродепутат Вітольд Ващиковський розповів в ефірі Польського Радіо, що в результаті політичного та економічного зближення між Росією і Німеччиною з'явилася реальна загроза перетворення Центральної та Східної Європи в російсько-німецький кондомініум.

Зустріч 11 січня 2020 в Москві Ангели Меркель і Володимира Путіна продемонструвала єдність підходів лідерів двох країн з цілої низки питань, символом чого стало питання завершення будівництва газопроводу Nord Stream-2, що зв'язує Росію і Захід по дну Балтійського моря в обхід традиційних транзитних маршрутів через Україну, Білорусь і Польщу.

Він звернув увагу на той факт, що одним з факторів, що їх об'єднує, є критична оцінка політики США і президента Дональда Трампа, перш за все в області безпеки і ролі Східної та Центральної Європи і НАТО. Американський президент є перешкодою в реалізації німецько-російської концепції поглибленого співробітництва. 

Ось, що сказав Вітольд Ващиковський:

"Німецько-російські відносини нагадують особливий вид «стокгольмського синдрому», емоційний зв'язок жертви і терориста, ідентифікацію з агресором. Це особливо чітко простежується сьогодні, коли в міжнародній політиці відбувається різкий поворот, пов'язаний з іранською кризою, з російсько-українським конфліктом, суперництвом великих держав, а також з міжнародними санкціями щодо Росії. Президент Путін є не найкращим партнером для вирішення цих проблем, тому що саме він створює ці проблеми або сприяє їм. Отже, Росія не може бути одним з основних елементів рішення, як хотіли б Берлін та низка інших європейських країн. Звичайно, для німецького-російського зближення є також історичні причини і ресентименти".

Вітольд Ващиковський вважає, що в ситуації, коли змінюються пріоритети американської зовнішньої політики, зокрема, щодо політики безпеки і ролі НАТО, Німеччина, Франція та інші європейські країни намагаються знайти США альтернативу.

- Як німці, так і французи, створюючи п'ять років тому «нормандський формат» для врегулювання російсько-українського конфлікту, а також ініціюючи «мінський процес», виходили з припущення, що з рішенням міжнародних конфліктів вони впораються без допомоги американців. Але це не вдалося. Незважаючи на застосування інструменту тиску у вигляді економічних і дипломатичних санкцій, Москва не пішла на поступки. У Берліні, але ще більшою мірою в Парижі, починає переважати думка, що потрібно вступити в серйозний діалог з президентом Путіним, залучити Росію до вирішення проблем, а також передати Москві частину відповідальності за безпеку Європи.

Екс-глава польської дипломатії вважає такий підхід небезпечним для європейської і євроатлантичної єдності рецидивом «європейського концерту» великих держав і поділу серед них зон впливу.

- Ми з цим стикнулися більше десяти років тому, в 2009 і 2010, коли обговорювалася нова стратегічна концепція НАТО, коли Польща домагалася прийняття конкретних планів дій, а також гарантій на випадок збройної агресії з боку Росії. І вже тоді з боку німецьких та французьких політиків ми почули нотації про те, що для надання Польщі та іншим країнам нашого регіону більш ефективних союзницьких гарантій безпеки нам необхідно покласти частину відповідальності на Росію, щоб вона стала одним з основних гравців. Саме тоді Ярослав Качинський звертав увагу наших європейських союзників на небезпеку створення в нашій частині Європи кондомініуму, тобто реальної загрози перетворення Центральної та Східної Європи в російсько-західноєвропейський кондомініум. Сьогодні видно прагнення Берліна та інших столиць домовитися з Володимиром Путіним про нову архітектуру безпеки в Європі, яка передбачає включення Росії в систему європейської та євроатлантичної безпеки.

- Німеччина, з одного боку, хотіла б підтримати свою домінуючу економічну позицію в нашій частині Європи. Я нагадаю, що в даний час приблизно третина польської економіки прямим чином залежить від економіки Німеччини. Вартість польсько-німецького товарообігу вище, ніж російсько-німецького. Також вартість торгового обміну між країнами Вишеградської групи та Німеччиною вище, ніж між Францією і Німеччиною.

Це викликає обурення з боку президента Франції Еммануеля Макрона, яке він багато разів демонстрував. Хочу підкреслити, що в Німеччині все ще існує міф величезного ненасиченого російського ринку. Також існує міф щодо німецько-російського співробітництва, який уходить корнями ще в XIX століття, а нині підтримується президентом Володимиром Путіним про те, що тісний контакт німецької та російської економік був би вигідним як для обох двох країн, так і для Європи в цілому.

І тому Росія робить все для того, щоб стати основним постачальником енергоносіїв до Західної Європи. Саме в цьому контексті слід розглядати німецько-російське зближення, а також спроби переписати новітню історію.