Вчися в овець: як правильно читати давньогрецькі (гелленські) тексти

Давньогрецькою написані тексти, які стали основою всієї європейської культури — Новий Заповіт, поеми Гомера «Іліада» й «Одіссея», твори багатьох видатних філософів і дослідників. Протягом Середньовіччя нею послуговувалося багато вчених і літераторів європейських країн, пише was.media.

Щоб вивчити цю стародавню мову, європейці зверталися безпосередньо до сучасних їм носіїв грецької. Тоді якраз багато гелленів (Έλληνες, читається "гелленес") емігрувало до Європи, рятуючись від навали турків, які 1453 року добили грекомовну державу — колись величну Візантійську імперію.

Підхід до вивчення мови змінив Еразм Роттердамський — видатний вчений і філософ нідерландського походження, представник Північного Відродження, якого називали «Князем Гуманістів». Папа Римський пропонував Еразму кардинальський титул, кілька славних університетів надали йому звання доктора богослів’я, а імператор тогочасної європейської наддержави — Священної Римської імперії — Фердинанд I призначив пенсію в 400 флоринів.

Портрет Еразма Роттердамського, намальований Гансом Гольбейном молодшим, 1523 рік. Джерело: The Yorck Project (2002) / DIRECTMEDIA Publishing GmbH

«Князь Гуманістів» не розважався, тринькаючи гроші, а сох над давніми манускриптами. Йому не давала спокою думка: а що як давньогрецька звучала інакше, ніж сучасна грецька?

Результатом академічних пошуків стає книга «Про правильну вимову у латинській та грецькій» (De recta Latini Graecique sermonis pronuntiatione). В ній Еразм Роттердамський пропонує нечуване — припинити слухати сучасників-греків, натомість вчитися у тварин. Дивним це здається лише на перший погляд, насправді ж все логічно: брати наші менші, на відміну від людей, не схильні змінювати вимову.

Річ у тім, що в античних текстах про один вид тварин згадують вельми часто. Мова йде про овець, які були основним джерелом м’яса, шкіри та хутра для давніх греків. Ба більше, в кількох давньогрецьких творах є навіть згадка про звук, який видають ці парнокопитні.

Наприклад, в античній комедії «Діоніс-Александрос» драматург Кратін пише: «ο δ’ ηλίθιος ώσπερ πρόβατον „βη βη“ λέγων βαδίζει» [о д’ элі́тхіос о́спер про́батон „βη βη“ ле́гон баді́дзей] — «і дурень ходить, як вівця, що каже „βη βη“».

Греки-візантійці читали β як «в», а η — як «і». Виходить, давньогрецькі вівці могли бекати «ві-ві»?  Але ж діти всіх епох знали, що овечка каже «бе-бе». Отже, в античній грецькій вимові β має читатися як «б», а η — як «е»! Ця здогадка змусила Еразма переглянути всю систему давньогрецької фонетики й створити власну схему читання гелленських текстів.

Спосіб вимови Роттердамського називається етацизм, бо літера η читається як «е». Ітацизм — коли η читається як «і» — новогрецька норма вимови.

У Західній Європі ідеї Еразма Роттердамського прийняли, а от у переважній частині Східної, де були сильні позиції православної церкви, яка спиралася на грецьку середньовічну культуру, — ні. Саме тому древнє місто, яке грецькою пишеться як «Βαβυλών» [баб`ул`όн] англійці називають «Babylon»(«Бабилон»), французи — «Babylone»(«Бебьюлон»), а от українці, білоруси та росіяни — «Вавилон».

Завдання для читачів:

Спробуйте прочитати, як давні геллени називали кашель — «βήξ», якщо звук «βή» видає баран, а звуком «ξ» зазвичай кличуть кішок.

Правильна відповідь: [бе́кс]