Початок глобального шторму. Чи готова Європа до прямого зіткнення з Росією

33 турецьких солдатів загинули, ще 36 військовослужбовців поранені внаслідок повітряної атаки 27 лютого. Як зауважує Геннадій Друзенко у своєму дописі на Фейсбук, цього стало достатньо, аби Турецька армія почала системно наносити удари по усім сирійським урядовим цілям в регіоні, які досяжні для її артилерії та ВПС. В Туреччині наразі відключені соцмережі, аби не сіяти паніку серед населення. Ледве працює мобільний інтернет.

Туреччина заявила, що вбивство її вояків слід розцінювати як напад на одну з країн Північноатлантичного альянсу, а отже вимагатиме від союзників по НАТО визначитись: вони готові до прямого зіткнення з Росією чи Північноатлантичний договір має таку ж вагу, як і сумнозвісний Будапештський меморандум.

Отже, доволі швидко ми, можливо, дізнаємось справжню ціну НАТО (а раптом Макрон правий і військово-політичний альянс, до якого ми так прагнемо, давно мертвий?). Також ми побачимо, наскільки Кремль готовий піднімати ставки, коли національний лідер не зазирає йому в очі і не прагне миру за будь-яку ціну, а відповідає ударом на удар. Можливо, ми також станемо свідками креш-тесту брюссельської бюрократії (інший союз, до якого ми так воліємо приєднатися), коли ЄС тестуватимуть на міцність мільйоні сирійських біженців.

Геннадій Друзенко вважає, що Трамп точно активно не втручатиметься в конфлікт між Туреччиною та Росією на території сирійського Ідлібу. Війна в «далекій невідомій Сирії» вкрай непопулярна в США. А вибори вже цього року. І це при тому, що наразі Америка аж ніяк не залежить від сирійської нафти, а отже не має в регіоні стратегічних інтересів. А НАТО без США - майже суцільна фікція. Схоже, в Кремлі це добре розуміють.

Дай Бог, аби я помилявся, але схоже, що світовий шторм почався. Цілком можливо, що він радикально змінить весь наш світ. Виживуть тільки ті кораблі, на яких є досвідчений вольовий капітан та дисциплінована й згуртована команда. На жаль, це не про Україну.

Але шторм – це не тільки виклик, але й шанс. Для України, зокрема, – повернути в осяжному майбутньому Крим у разі повномасштабного конфлікту Туреччини та Росії. Бо зрозуміло, що у разі ескалації конфлікту з Кремлем, Ердоган зробить все, аби позбавити Путіна «непотоплюваного авіаносця» у Чорному морі. А це можливо тільки за допомоги України.

Колись українська еліта пішла на союз з Московією, аби вирішити «польське питання» на Заході та «турецьке питання» на Півдні. Наразі обидва питання розв’язані. Можливо, час за допомоги Туреччини та Польщі нарешті вирішити російське питання на Сході. Звичайно, якщо в корабля "Україна" з'явиться справжній капітан, а не політичний серфер "Какаяразница".