Середній клас, новітня шляхта, постіндустріальна аристократія – три етапи українського націєтворення (+аудіо)

Людина і народ в арійській традиції

Про те, що окрема людська особистість («мала людина») і народний соціальний організм («велика людина») мають подібну структуру, відомо тисячі років. Найголовніша структурна подібність – наявність або відсутність «голови», тобто спроможність або неспроможність жити власним розумом.

Так, в початковій арійській традиції було розділення на аріїв і не-аріїв. Арії (сонячні, шляхетні, від «ар», «ра» – бог) керують собою і спроможні керувати іншими. Не-арії – це несамостійні виконавці, слуги, наймані робітники. Тобто у наших предків було чітке бачення природної структури суспільства.

Арії були структуровані на три арійські варни – брахмани (мудреці, «люди Брахми»), ксатрії (воїни, «люди меча», від «кес» – меч), вайшії (господарі, «люди справи», «ділові люди»).

Члени арійських варн вважалися «двічі народженими» (на санскриті – «двіджа»). Не-арії позначалися словом «шудра, судра». Згідно з «Законами Ману», шудра, який досягнув відповідного рівня розвитку, міг отримати «друге народження» і долучитися до арійської частини суспільства.

При цьому народ розглядався як єдиний соціальний організм – велика людина: «Заради процвітання світів Брахма сотворив із своїх уст, рук, стегон і стіп брахмана, кшатрія, вайш’ю і шудру. А для збереження всього цього всесвіту він встановив для них особливі обов'язки і заняття». Всі органи цього єдиного соціального організму мають божественне походження і є носіями найвищої гідності.  

Що говорить соціологія

Сучасна соціологія оперує термінами «гомо сімплекс» (homo simplex – людина проста) і «гомо дуплекс» (homo duplex – людина подвійна). «Людина проста» є «безголовою» – живе чужим розумом, легко піддається зовнішньому керуванню. Людина подвійна – це людина «з власною головою», «з царем у голові», самостійно мисляча, самокерована.

З погляду політології народ може перебувати у двох станах – як аморфний етнос і як структурована нація. Нація – це народ, який виростив власну голову і керується цією головою. Легко побачити, що етнос – це велика людина проста, а нація – це велика людина подвійна. Етнос – це народ-сімплекс, нація – це народ-дуплекс.

Корона-криза 2020 року остаточно прояснила кількісні та якісні характеристики потенційної «народної голови». З’ясувалося, що попри масований психологічний пресинг, 5% українців не бояться коронавірусу. Це і є  «гомо дуплекс», відповідно решта населення – «гомо сімплекс».  

Співвідношення між «дуплекс» і «сімплекс» 5/95 – це усталена соціологічна пропорція. Вона відповідає співвідношенню маси голови (в середньому 5 кг) до маси тіла атлетично розвиненої людини (95 кг – як у Арнольда Шварценеггера при зрості 188 см). Тобто 5/95 – це загальнолюдський стандарт, властивий і для «малої людини» (індивідууму), і для «великої людини» (народу). 

– Але чому саме 5%? Адже що більше самостійно мислячих людей, то краще?

Схоже на те, що 5/95 (тобто 1 до 19) – це ОПТИМАЛЬНЕ співвідношення між керівним органом і керованою системою. Річ у тім, що утримання організмом власної голови вимагає значних енергозатрат. Наприклад, мозок людини (в середньому 1,3 кг) складає 1,5–2% до маси тіла, але споживає близько 20% його ресурсів. Живлення мозку є найвищим пріоритетом для організму. Мозок отримує усе найкраще – і першочергово. Наприклад, найкращим енергетиком для організму є лактат – розщеплена навпіл глюкоза. Як тільки він з’являється в крові, то 90% лактату одразу ж використовується для живлення мозку.

Середній клас – колективна голова

Згадані вище 5% самостійно мислячих українців – це ніщо інше як український середній клас. Належність до нього визначається трьома обов’язковими ознаками:

• спроможність жити власним розумом, діяти згідно з власною волею;
• життя власною працею, без паразитизму чи «виплат з бюджету»;
• турбота про загальне благо – громади, міста, народу: до цього спонукає голос совісті й усвідомлення залежності особистого від суспільного («Мені добре тоді, коли добре нам усім»).

Як бачимо, за 30 років незалежності український народ відростив собі голову. Але голова про це ще не знає. В неї ще нема самоусвідомлення своєї соціальної функції – керування народним організмом. Як тільки середній клас усвідомить свою соціальну функцію, він перетвориться на шляхту.

Новітня шляхта

Слово «шляхта» виводять від німецького Schlacht (вимовляється «шляхт») – битва. З ним пов’язане слово Schlag (вимовляється «шляг») – «удар», звідси, до речі, лайка «Шляг би тебе трафив» – «щоб тебе вдарило». Водночас німецьке слово Schlag означає «характер» (склад, тип, рід), тобто щось тверде, міцне, сильне.

Українське слово «шлях» – це широка, велика, тверда дорога – «битий шлях», магістраль.  Зі словом «шлях» пов’язане слово «слід» – видимий прояв застосування сили, наприклад, слід від удару. Шлях – це результат діяльності багатьох людей, які залишили колективний слід.

Логічно припустити, що згадані вище слова мають спільний корінь і є відгалуженням від якогось первинного слова.

– Що це за слово?

Первинним є слово «СИЛА» (сла, шла). Сила, яка залишає видимий «слід». Відтак шляхта – це сильні люди, які йдуть своїм шляхом до мети. Вони спроможні втілювати свої задуми і їх захищати, атакувати й оборонятися, завдавати удари й чинити опір на всіх трьох рівнях – інформаційному, воєнному, економічному. Вони живуть власним розумом і власною силою. Вони шляхетні, тому що мають життєву мету, йдуть до неї своїм шляхом і дбають про спільне благо. 

– Коли середній клас стає шляхтою?

Тоді, коли усвідомлює своє призначення і веде організовану боротьбу за перетворення безголового ЕТНОСУ на суверенну НАЦІЮ – народ з власною головою. Шляхта – це єдина націєтворча сила. Народ народжує шляхту, шляхта творить народну державу.  

У ході творення народної держави, шляхта виробляє шляхетну культуру, яка охоплює світогляд, мислення, мову, зовнішній вигляд. Наприклад, серед української шляхти 18 ст. була неприйнятна будь-яка лайка. У книзі Юрія Волошина «Козаки і Посполиті. Міська спільнота Полтави 18 століття» (2016) розповідається, що «на Гетьманщині суворо карали за лайку. При тому, що у той час найбруднішою лайкою була «скурвий сину». У магістраті чи в сотенних судах таку гидоту не ризикували документувати – писали щось на кшталт «син неохайної жінки». На московську лайку на Гетьманщині було ЩОНАЙСТРОГІШЕ табу. І статус козака (такий мали в Україні 1898 року близько 2 млн осіб) забороняв нею користуватися».

Наступний етап практичного націєтворення – перетворення шляхти на аристократію.

Постіндустріальна аристократія

Аристократія (від гелл. ἀριστεύς – «найкращий», κρατία – «влада»)  означає «влада найкращих», причому слово «арістеус» також складається з двох коренів: *ар – «бог, сонце» і *ст – «сталий, стабільний, постійний». Слово «арії» (на санскриті – ар’я) означає «божі, шляхетні, сонячні». Тобто найкращими є ті, які стабільно виявляють шляхетні, арійські якості.

– Коли шляхта стане аристократією?

Коли здобуде владу і заснує Вільну Українську Державу – Вільну Аристократичну Республіку.

– Чому говоримо про постіндустріальну аристократію?

Тому що Вільна Українська Держава можлива лише на фундаменті цінностей постіндустріальної формації, головними з яких є:

• світогляд вільної людини, для якої честь важливіша життя;
• держава як багаторівнева республіка демосів – самоврядних правильно організованих громад;
• мінімізація паразитичних процесів;
• максимальна свобода творчості та самовираження;
• життя згідно з природними та соціальними законами, в єдності з Усесвітом.

Висновки

1. За роки незалежності в Україні сформувався український середній клас.

2. Сенс його існування – керування українським народом.

3. Нині середній клас перебуває на етапі самоусвідомлення і політичної самоорганізації.

4. Наступний етап – формування масового руху середнього класу, усвідомлене державотворення, вироблення шляхетної культури.

5. Остаточна мета – заснування аристократичної республіки нового циклу.  

Продовження: Арійська релігія зупинить дегуманізацію і цифровий концтабір

ТНМК - Банзай!