Трамп підписав указ про запобігання цензурі в Інтернеті: в чому його сенс і що буде далі

У четвер 28 травня Дональд Трамп підписав указ про запобігання цензурі в Інтернеті «Executive Order on Preventing Online Censorship». Одразу купа ліберальних коментаторів почала звинувачувати Трампа у «закручуванні гайок», «боротьбі проти правди», «обмеженні свободи слова» тощо. Ви серйозно? Людина, яка виступає проти цензури – обмежує свободу слова?

Багато хто говорить, що Трамп нібито образився на Твіттер, який позначив його повідомлення як «неправда», і тому вирішив помститись.

Це не так. Насправді ще у травні 2019 року на сайті Білого Дому була створена спеціальна форма, де кожний міг написати скаргу про неправомірну цензуру на провідних інтернет-платформах. І протягом року юридична команда Президента вивчала і систематизувала отриману інформацію.

Результатом цієї роботи і став указ «Executive Order on Preventing Online Censorship», який я раджу прочитати самим, бо більшість наших коментаторів цей указ не читали, а просто мавпують те, що почули від західних лібералів.

Насправді цей указ – це фактично доручення Генеральному Прокурору створити спеціальну юридичну групу, яка підготує пропозиції для внесення у законодавство уточнень, які дозволять запобігати онлайн цензурі з боку інтернет-монополістів.

Уявіть собі, що ви є власником газети, або іншого визнаного ЗМІ. Ви самі вирішуєте, що можна, а що не можна друкувати у вашій газеті, які ідеї відстоювати. Ви маєте право висловлювати власні переконання і, як власник ЗМІ, саме ви несете відповідальність за неправдиву інформацію, яка у вас може з’явитись.

А от тепер уявіть, що ви власник паркану, на якому будь-хто може вивісити своє дацзибао. Ви не несете відповідальності за те, що хтось може написати у своєму дацзибао, відповідальність нестиме той, хто написав неправду. Але якщо ви почнете на власний розсуд одні дацзибао зривати, а інші підсвічувати (спеціальними рамочками, кольоровими маркерами, ліхтариками у темний час тощо) – то ви вже де факто не власник паркану, а власник ЗМІ (у вигляді великої стінгазети), який регулює контент, і, відповідно, вже маєте нести відповідальність за те, що ваше ЗМІ публікує.

Саме це й відбулось з інтернет-монополістами.

За американськими законами ЗМІ несуть відповідальність за те, що вони публікують, якщо інформація буде неправдивою. Соціальні мережі під це не підпадають. Вони не несуть відповідальності за те, що хтось у себе на сторінці щось напише – відповідальність має нести тільки автор. Але при тому вони не можуть обмежувати/регулювати контент.

Проте у законі є виключення, яке дозволяє інтернет-монополістам обмежувати інформацію для захисту неповнолітніх від порнографії та в деяких інших випадках. І ось саме цим виключенням інтернет-монополісти і стали зловживати.

Вони почали не просто оберігати неповнолітніх від порно, а реально протидіяти свободі слова. На власний розсуд «банять» одні матеріали, вводять цензуру на догоду тоталітарним країнам, «накручують» та «скручують» лічильники тощо. А відтак – вони вже перетворилися на власників ЗМІ, тож мають нести відповідальність за контент.

Саме цього і злякались власники інтернет-монополій. Недарма Марк Цукерберг одразу виступив на телебаченні із засудженням цензури у твіттері (що його цензори роблять в ФБ – скромно промовчимо) і на захист свободи слова.

Є в указі Трампа ще цікавий момент. Цензура інтернет-монополістів є дискримінаційною дією, яка  порушує правила вільної торгівлі. Чимало українських політичних Youtube-блогерів зіткнулись з тим, що Youtube на вимогу «Роскомнадзора» (!) або блокує їх контент, або зрізає монетизацію – а це вже наступ на бізнес. У самих США також відбуваються подібні дії.

Цікава аналогія. Пам’ятаєте, свого часу ніяк не могли засудити Аль Капоне, бо вдало зачищав сліди своїх злочинів. Натомість його спіймали на ухиленні від податків. Так і тут – інтернет-монополісти вдало обходили американські закони і не несли ніякої відповідальності за цензуру – натомість зазіхання на свободу бізнесу може стати фатальним.

Отже, указ Президента Трампа насправді спрямований на захист свободи слова, на приведення законодавства до відповідності реаліям, проти цензури і проти зловживання монополістами своїм монопольним становищем.