Арійська релігія зупинить дегуманізацію і цифровий концтабір (+аудіо)

Аудіоверсія: Арійська релігія зупинить дегуманізацію і цифровий концтабір

Цивілізаційна розвилка: це вже назавжди

Головний сенс нинішньої глобальної кризи в тому, що народи світу стоять перед вибором одного з двох шляхів, що визначить їхню долю на наступні сотні чи навіть тисячі років.

Перший шлях – перехід від індустріальної до постіндустріальної формації, що можна визначити як перехід від нинішньої соціальної мегамашини до соціального організму, від рабства до волі. Слово «постіндустріальний» (від лат. post – після), означає «те, що після індустріального». 

Другий шлях – це суттєве вдосконалення індустріальної формації за допомогою інформаційних технологій з остаточним перетворенням держави на велику тюрму, а людини – на «живу гайку». Ця докорінно модернізована індустріальна формація позначається словом «ультраіндустріальний» (від лат. ultra – понад, надмірно).   

Дегуманізація і тотальний контроль

На шлях ультраіндустріального розвитку твердо став комуністичний Китай. Під приводом «боротьби з коронавірусом» китайські комуністи вже створили цифрову диктатуру – суспільство тотального контролю, «цифровий концтабір». Цю тему ми вже обговорювали у статті «Мавпування третього рівня: історія коронавірусної афери та її наслідки».

Китайські напрацювання активно застосовуються в Росії. Але якщо ультраіндáстріал досить органічний для монголоїдної ментальності, то в Росії новітнє рабство викликає несприйняття у частини суспільства, що має арійські корені. Для придушення опору здійснюється безпрецедентне «промивання мізків» і системне залякування (психотерор) з таким  стандартним набором засобів як примусове носіння захисних масок, обмеження пересування, соціальний розрив, дистанційний контроль.

Особливістю розбудови російського «цифрового концтабору» є прискорена модернізація правової бази з наданням пріоритету рішенням «штучного інтелекту» щодо «звичайної людини», зокрема, в системі штрафування на основі машинної ідентифікації.

Понад те, законодавство РФ розвивається в напрямку надання системам «штучного інтелекту» юридичного статусу. Піднесення роботів до рівня людини де-факто означає опускання людини до рівня машини, втрату нею суб’єктності, перетворення її на беззахисний об’єкт.

«Коронавірусний карантин» різко прискорив процес машинного контролю. Одним з проявів дегуманізації (розлюднення) суспільства  є застосування QR-кодів для ідентифікації людини. Йдеться про те, що для позначення людини дедалі ширше використовується не людське прізвище, ім’я та по-батькові, і навіть не ідентифікаційний код, який людина може прочитати і запам’ятати. QR-код – це суто машинний ідентифікатор, зрозумілий лише машині. Людина неспроможна ні прочитати, ні вимовити свій QR-ідентифікатор. У РФ уже зареєстровано проект постанови уряду про застосування мобільного застосунку з QR-кодом замість паспорту. На час карантину для пересування по Москві уже застосовуються QR-ідентифікатори.

Головною ідеологією розлюднення є трансгуманізм (постгуманізм). Згідно з ним, людина є недосконалою, неповноцінною, недолугою істотою. Вона потребує радикальної інженерної модернізації за допомогою різноманітних генетичних, біотехнологічних і технічних вдосконалень. Повноцінною істотою може бути лише технологічно просунутий кіборг. Але це дорого, тому доступно тільки для багатої частини суспільства. Усі інші складатимуть неповноцінну частину людства, будуть складом «запчастин» для кіборгів.  

Соціальний розрив і психотерор

Так зване «соціальне дистанціювання» – це ще один засіб дегуманізації. Річ у тім, що людина може існувати лише як член соціуму. Для відчуття себе повноцінною істотою вона повинна перебувати в контакті з іншими людьми, відчувати з ними фізичний та енергетичний контакт, обійматися, відчувати їхні емоції, запахи, серцебиття. Натомість здійснення соціального розриву руйнує як окрему людину, так у суспільство в цілому.

Не боротьба з неіснуючою епідемію, а дегуманізація шляхом руйнування людської єдності та солідарності, є головною метою карантину. Про це ненароком висловився головний санлікар України Віктор Ляшко: «Багато заходів, які вживаються, можливо, не мають під собою епідеміологічного підґрунтя, але вони впливають на соціальний розрив». Важливим елементом карантину є свідоме нагнітання ТРИВОГИ – додав Віктор Ляшко.   

Нижче рівня тварин

Протягом свого становлення індустріальна система намагалася знищити в людини уявлення про те, що вона має безсмертний дух. Облудні заяви  про те, що людина – це лише смертна плоть і душа (психіка) з її одноразовим земним існуванням, просувала вся індустріальна система разом з її офіційною псевдонаукою і офіційними псевдорелігіями. В результаті людина, по суті, була зведена до стану тварини, адже тварина – це лише плоть і душа.

Проте у наш час індустріальна система пішла ще далі – вона здійснює спробу перетворити людину на машину, тобто позбавити її навіть того, що мають тварини. І це не перебільшення.

Як відомо, на одомашнених тварин поширюється «Концепція П’яти свобод»:

1. Свобода від голоду і спраги – шляхом надання доступу до води та їжі, які підтримують гарне здоров'я і активність.

2. Свобода від дискомфорту – шляхом надання відповідного середовища для проживання, включаючи житло і місце для сну та відпочинку.

3. Свобода від болю, травм або хвороби – шляхом профілактичних заходів, ранньої діагностики та лікування.

4. Свобода природної поведінки – шляхом надання достатнього місця, відповідних сприятливих умов і пристосувань, а також компанії собі подібних.

5. Свобода від страху і стресу – шляхом забезпечення відповідних умов і відносин, які виключають моральні страждання.

З 1979 р. у ряді країн концепція П’яти свобод повністю або частково використовується в національному законодавстві щодо захисту тварин. Наприклад, Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» реалізує ідеї цієї концепції.

Проте під приводом карантину владна верхівка заперечила згадану концепцію для значної частини населення, причому за всіма п’ятьма пунктами:

1. Людям заборонили працювати і заробляти на їжу.

2. Заборонили відпочивати на природі, закрили дитячі та спортивні майданчики.

3. Заблокували роботу більшості медичних закладів.

4. Заборонили дорослим і дітям фізично контактувати з собі подібними («соціальний розрив»).

5. Застосовують систематичний психотерор і дезінформацію.

Досі здавалося, що справжньою метою карантину є максимальне залякування населення, придушення будь-якого опору і узурпація влади. Характерно, що обмежувальні заходи реалізуються з брутальним порушення чинного законодавства і всупереч епідеміологічній науці. Поширення правового хаосу, як відомо, є стандартною підготовкою до запровадження диктатури, що ми вже обговорювали у статті «Карантин і Голодомор». Тепер же з’ясовується, що паразитичний конгломерат має ще далекосяжнішу мету – опустити людину нижче рівня тварини і перетворити її на біоробота, абсолютного раба, донора для трансплантації органів. А щоб ми в цьому не сумнівалися, під час карантину заборонили прогулянки з дітьми, зате дозволили прогулянки з тваринами.

Попередні висновки

Індустріальна формація вичерпала себе і наскрізь вражена паразитами. Вони бажають продовжити своє жирування в ультраіндустріальній формації, яка являє собою завершене рабство. Для цього паразитичний конгломерат здійснює рішучу атаку на людину і соціум.

Атака на людину полягає у руйнуванні в неї уявлень про те, що вона є втіленою духовною сутністю, – а це головне, що відрізняє її від тварини. Систематичне «промивання мізків» індустріальними ЗМІ, виховними закладами і псевдорелігіями виробило в більшості людей переконання, що вони є бездуховними маріонетками і живуть у земному пеклі.

Натомість карантин – це апофеоз руйнування суспільства. «Хочеш знищити істоту – зруйнуй середовище її проживання». Карантин – це руйнування людських зв’язків («соціальний розрив» – Ляшко), розпорошення суспільства, перетворення його на безлику масу (в однотипних масках) і «соціальний пісок». Людина, будучи колективною істотою, при вириванні зі  звичного середовища стає вразливою і слабкою. Саме те, що треба паразитам.  

Арійська теза і паразитична антитеза

З погляду діалектичної тріади «теза – антитеза – синтез», теза – це те, що є первинним і самодостатнім. Антитеза – це те, що заперечує тезу і створює для неї загрозу, проте в такий спосіб мобілізує тезу та сприяє її розкриттю в більшій повноті. Антитеза не є самодостатньою, вона існує лише завдяки тезі – подібно як тінь існує завдяки світлу. Сенс синтезу в тому, що антитеза або ліквідується, або підпорядковується тезі. У нашому випадку, синтез – це коли люди долають опір «паразитичного конгломерату», відновлюють людську гідність і здійснюють перехід до постіндустріального суспільства.

З другого боку, антитеза, попри те, що несе для тези смертельну загрозу, може давати підказки для розвитку цієї тези. В даному випадку паразитична антитеза здійснює дегуманізацію людини і руйнування соціуму. Це означає, що теза має створювати умови для гуманізації людини і розвитку соціуму.

Гуманізація людини

Як ми вже говорили, людина принципово відрізняється від тварини тим, що є втіленою духовною сутністю.

Тварина, маючи плоть і психіку, не має духу, відтак не має здатності до творчості, усвідомлення, волі. Тварина діє «на автоматі» – вона керується вродженими і набутими інстинктами.  

Натомість людина, окрім автоматичної (тваринної) частини своєї природи, має спроможність до творчості, рефлексії, совісті, вольового вибору. Це відбувається завдяки наявності в смертній душі людини безсмертного духу. Відтак головне завдання гуманізації полягає в тому, щоб людина усвідомила себе втіленою духовною сутністю.

Людина, яка твердо переконана у своїй триєдиній природі (дух, душа, плоть), називається реалізованою людиною, або арієм. Слово «арії» традиційно означає «шляхетні», «божі», «сонячні». Додамо, що реалізована людина продовжує розвиток до боголюдини, тобто до усвідомлення себе не лише духовною, а й божественною сутністю.

Розвиток соціуму

Людина, будучи соціальною істотою, може жити і розвиватися лише в соціумі – в сім’ї, в територіальній, духовній чи діловій спільноті, як частинка свого етносу – «групи своїх людей». Відтак завданням постіндустріальної тези є творення розмаїття спільнот та умов для їх взаємодії.

Постіндустріальна держава – це багаторівнева динамічна мережа правильно організованих громад – «демосів». Демоси – це спільноти духовно близьких людей, в яких «усі знають усіх» і де є керівне ядро – КЕРМО (квінтет, демено). Формою правління такої держави є республіка. Це «громада громад», адже демоси нижчого рівня (сотні) вільно об’єднуються і формують ієрархію демосів вищого рівня (полки, коші). У республіці органи державного управління формуються знизу догори – від сотенних демосів до республіки. 

Аріянство – релігія шляхетних республіканців

Гуманізація (одухотворення) людини і формування одухотвореного соціуму можливе лише на фундаменті відповідного світогляду. Світогляд – це уявлення людини про світ і своє місце в ньому.

Світогляд, який розглядає людину духовною істотою, що розвивається шляхом багатократних земних втілень, називається арійським світоглядом. Він основується на переконанні, що честь важливіша за життя: Головна ознака арійської людини. Хто ти? Три тестові запитання (+аудіо).  

Концентрованим і систематизованим світоглядом, спрямованим на практичну реалізацію, є релігія. Це слово означає «відновлення зв’язку» (від *ре – повторення, *лига – зв’язок). Йдеться про відновлення зв’язку людини зі своїм внутрішнім богом і розвиток до стану боголюдини, або «спаса». Рух до стану спаса називається спасанням. Спас – це той, хто досягнув спасіння (спасся).

Слово «релігія» не можна застосовувати до віровчень, які не визнають відновлення зв’язку з внутрішнім, своїм, рідним богом – власним божественним Я, образом Божим (частинкою Творця Всесвіту), «іскрою Божою». До таких не-релігій (псевдорелігій) належать християнство (точніша назва – іудохристиянство), іудаїзм, іслам, буддизм, різноманітні місцеві культи.

Арійська релігія традиційно називається «аріянством». Аріянство – це релігія аріїв, тобто вільних шляхетних людей, які усвідомлюють себе носіями безсмертного духу, що розвивається в реінкарнації (палінгенезії).

Еволюційною метою аріянства є досягнення смертною людиною стану безсмертної боголюдини – поступово, протягом багатьох втілень: «Ви, що пішли за Мною, в палінгенезії у сто разів більше одержите і життя вічне успадкуєте».

Соціальною метою аріянства є формування арійської РЕСПУБЛІКИ – шляхетної держави арійських громад – духовних, ділових, територіальних. Відтак арії засадничо є республіканцями.   

Висновки

1. Ультраіндустріальна антитеза прагне перетворити людину на машиноподібну істоту, безвольного і несвідомого біоробота, ідеального раба, якого при бажанні можна спокійно випотрошити на органи для трансплантації багатим кіборгам.

2. Атака паразитичної антитези спрямована на знищення в людині її духовної свідомості і максимальне руйнування соціальних структур.

3. Активність арійської тези має бути спрямована на розвиток в людині духовної свідомості та правильне структурування суспільства шляхом формування багаторівневої мережі самокерованих громад – демосів.

4. Найнадійнішим, найпослідовнішим і найефективнішим засобом протистояння паразитичній антитезі є аріянство – релігія шляхетних людей.

5. Соціальною реалізацією аріянства є республіканізм – теорія і практика перетворення аморфного суспільства на шляхетну республіку – громаду громад. Синонімами республіканізму є націоналізм і національний солідаризм.

Продовження: Організація середнього класу може відбутися у формі арійського релігійного руху – футурологічний прогноз

Лінія Маннергейма - Де твоя лінія?