Спроба прогнозу результатів президентських виборів у США в 2020 році

Протистояння йде між діючим Президентом Дональдом Трампом і кандидатом Джо Байденом, хоча формально Байдена разом з кандидатом у віце-президенти ще має схвалити з’їзд демпартії наприкінці літа (попередньо – 20 серпня).

Зараз поточні прогнози багатьох ЗМІ надають перевагу Байдену. Журнал «The Economist» зробив сторінку, яка відстежує поточні рейтинги Байдена і Трампа, де на поточний момент Байден помітно випереджає. Букмекери роблять більші ставки на перемогу Байдена.

Проте я хочу звернути увагу на низку обставин, які чомусь ігнорують всі вищеперераховані прогнозисти.

1. Якщо подивитись на динаміку рейтингів від журналу «The Economist», то одразу впадає в око, що рейтинг Трампа впав (а Байдена, відповідно, виріс) в середині березня. Тобто, під час карантину, введеного у лютому. Як ми пам’ятаємо, одною з причин високого рейтингу Трампа було те, що при ньому був дуже низький рівень безробіття, багато фірм повернулись в США і забезпечили роботою всіх бажаючих американців. Був історичний мінімум безробіття серед чорношкірого населення. Проте карантин завдав потужного удару по економіці. Кілька мільйонів людей, насамперед зайнятих у дрібному та середньому бізнесі, втратили роботу та свої бізнеси. Зрозуміло, це завдало серйозного удару по рейтингу Трампа. Але…  Вихід із карантину почав оживлювати економіку. З кінця травня і протягом червня було створено нових 7 мільйонів робочих місць. Частина цих людей все ще ображені на Трампа, проте соціальні процеси доволі інертні. Пожвавлення економіки позитивно вплине на рейтинг діючого Президента пізніше, за один-два місяці, тобто у вересні-жовтні. Нагадаю – вибори 3 листопада.

2. На попередніх виборах основними темами, навколо яких ламали списи, були безробіття, соціальні виплати, медичне страхування, ставлення до абортів, ставлення до нелегальної імміграції, трохи зовнішня політика тощо. Після бурхливих подій червня одною з провідних тем стане «особиста безпека». Тут республіканці будуть всіляко підкреслювати, що міста, де пройшли найбільші і найтриваліші погроми, мають мерів-демократів. Тобто представники саме демпартії не змогли забезпечити безпеку своїх виборців. Все більше з’являється інформації, як мери свідомо відводили поліцію від місць потенційних погромів (в Міннеаполісі, Сіетлі, Вашінгтоні, Нью-Йорку, Атланті  тощо).  Ще один дисонанс проявляється у ставленні до зброї. Саме демпартія вимагає заборонити особисту зброю. При тому аргументом завжди було те, що є поліція, яка вас захистить. І ось коли почались погроми, поліція за наказами мерів-демократів дала повну свободу дій погромникам. Вже стали мемом фото подружжя Марка та Патрісії Маккласкі (Mark and Patricia McCloskey) в м. Сент-Луїс, котрі вийшли зі зброєю захищати свій будинок після того, як «протестувальники», які нібито проходили по вулиці повз, зламали браму і масово вдерлись на приватну прибудинкову ділянку з метою влаштувати погром «у клятих білих буржуїв». Дзвінки у поліцію та в приватні охоронні фірми нічого не дали, тож вони були вимушені самі вийти зі зброєю назустріч агресивному натовпу. Іронія долі в тому, що Марк та Патрісія - адвокати, що спеціалізуються зокрема на захисті громадських активістів від свавілля поліції. Подружжя протягом багатьох років робить щедрі внески у фонд Демократичної партії. І підтримувало протести після смерті Флойда. І ось отримали… Як ви думаєте, за час, що залишився до виборів, скільки подібних маккласків задумаються про роль демпартії? До речі, мер Сент-Луїсу Ліда Крюсон (Lyda Krewson), звісно, член Демократичної партії.

Отже, демократи вимагають заборонити зброю і водночас демонструють, що поліція вас захищати не буде. До того ж під натиском протестувальників багато мерів почали скорочувати фінансування поліції. А в Міннеаполісі взагалі дійшло до абсурду. Демократична міська рада взагалі ліквідувала міський департамент поліції і одночасно на бюджетні кошти найняла приватну охоронну фірму для захисту членів міської ради. Схоже, вони навіть не уявляють, з яким жахом на це дивляться мешканці передмість, які не мають достатньо грошей, щоб найняти собі «персональну поліцію».

Зараз Трамп зайняв вичікувальну позицію, надаючи мешканцям «демократичних» територій в повній мірі насолодитись відсутністю безпеки за правління демократів. Що довше триватимуть погроми – то більше насолоди. При тому в нього залишається можливість у критичний момент ввести війська, які населення зустрічатиме як визволителів.

Саме питання особистої безпеки може привести до того, що чимало прихильників Демократичної партії, котрі особисто не люблять Трампа, проголосують саме за нього через страх нових погромів: коли ліквідовують поліцію і одночасно забирають зброю.

3. Взагалі, вибір Байдена кандидатом виглядає дивно, адже в Демократичній партії є харизматичніші кандидати. Є припущення, що такий вибір демпартії – то акт відчаю. Адвокати Трампа спокійно, без галасу та шелесту підбираються до корупційних схем, де імовірно задіяний Байден. Якщо незадовго до виборів почнеться голосне розслідування такого рівня – то це потужний удар по Демократичній партії та її кандидату, хто б він не був. Бо якщо одна з вищих осіб партії є корупціонером вищого рівня – то одразу виникає підозра, що вся партія така. Тобто, якщо демпартія висуває когось кандидатом, а в цей момент починається розслідування проти Байдена – то це однозначно вдарить і по кандидату від демпартії. Якщо ж кандидатом є сам Джо Байден, то будь-які розслідування можна «заглушити», оголосивши їх «політично мотивованими переслідуванням кандидата».  Проте я думаю, що адвокати Трампа все рівно знайдуть спосіб своєчасно донести дані своїх розслідувань до виборців. Тим більше, що у пресі вже проскакувала інформація про «неоднозначні» дії не тільки сина Байдена, але й сина Ненсі Пелосі, прийомного сина Джиммі Керрі та інших нащадків провідних демократів.

4. Є велика підозра, що у Байдена не все в порядку з головою. Час від часу він забуває, куди балотується. Починає говорити зовсім не в тему, під час «дебатів» кандидатів від Демпартії раптом встав і пішов зі сцени. Під час карантину він говорив з однопартійцями по скайпу і так само час від часу просто втрачав послідовність розмови. І таких випадків багато. Якщо його випустити на теледебати проти Трампа, то він там реально може щось «учудити». Тому я підозрюю, що Байден відмовиться від теледебатів. Ну а Трамп постарається максимально використати цю обставину для збільшення власного рейтингу.

Взагалі, демократи будуть проводити лінію «Хто завгодно, аби не Трамп!». Тобто  намагатимуться максимально «знеособити» Байдена, концентруючи для ньому всі голоси «проти Трампа». А республіканці навпаки будуть усюди порівнювати Трампа і Байдена, бо при прямому порівнянні Трамп виглядає привабливіше. Він енергійний, з ясним розумом, харизматичний, його дії зрозумілі трудовій Америці (за що його ненавидить паразитична Америка).

5. Ще проблемою Байдена є вибір віце-президента. Він уже оголосив, що кандидатом у віце-президенти в нього буде жінка. Враховуючи стан Байдена, є підозра, що у разі виграшу він буде лише декоративною фігурою, а от справжнім керівником буде саме віце-президент. І тут буде реальне зіткнення інтересів різних груп усередині демпартії. Аж до того, що при будь-якому виборі кандидата у віце-президенти, частина демократичного електорату просто відмовиться за нього(неї) голосувати і не піде на вибори. Ось характерний приклад: відомий чорношкірий адвокат, що спеціалізується на громадянських правах, і радіоведучий, давній прихильник демпартії Лео Террелл (Leo Terrell) в телеінтерв’ю 12 червня оголосив, що якщо Байден вибере собі кандидатом у віце-президенти сенаторку від рідної йому Каліфорнії Камалу Гарріс (Kamala Harris), то він голосуватиме за Трампа. Цікаво: оглядачі пишуть, що вибір Камали має привабити чорношкірих виборців. А от чорношкірого Лео такий вибір навпаки відштовхує.

Іншим варіантом може бути сенатор від Массачусетса Елізабет Воррен ( Elizabeth Warren). Вона привабить ліво-соціалістичну частину електорату, але відштовхне поміркованих демократів.
Сенатор від Міннесоти Емі Клобучар (Amy Klobuchar) привабить поміркованих, проте ліві радикали її не сприймуть і можуть не піти на вибори.

Меггі Хассан (Maggie Hassan) – сенатор від Нью-Гемпшира і колишня губернатор цього штату – є ще більш поміркованою. Під час її губернаторства було кілька її законодавчих ініціатив, які підтримували республіканці, проте відкидали демократи. Обрання її кандидатом у віце-президенти однозначно розчарує ліве крило демпартії.

Інша сенатор від Нью-Гемпшира  Джин Шахін (Jeanne Shaheen) представляє «стару гвардію демпартії», яку сьогоднішня партійна молодь вважає правими ретроградами і вимагає рішучих лівих кроків.

Серед інших кандидаток називають афроамериканок: конгресвумен від Флориди Вел Демінґз (Val Demings), письменницю і політика з Джорджії Стейсі Абрамс (Stacey Abrams), колишню представницю США в ООН Сьюзан Райс (Susan Rice).

І вже просто гумористично звучать імена ліво-радикальних конгресменок Ільхан Омар (Ilhan Omar) та Александрії Окасіо-Кортес (Alexandria Ocasio-Cortez).

Отже, кого б Демпартія не обрала на роль віце-президента – це відштовхне частину виборців, які можуть просто не піти на вибори. А якась частина ще гірше – проголосує за Трампа.

6. Тим часом за шумом від погромів багато хто не помічає тихий процес, котрий йде в Сенаті США. Юридичний комітет Сенату проводить слухання, які мають на меті з’ясувати, яким чином американські спецслужби під керівництвом ставлеників Обами організовували стеження за членами команди кандидата у Президенти Дональда Трампа, хто давав такі розпорядження і з яким обґрунтуванням? Чому спецслужби спирались у своїй роботі на відверто фальшиве досьє Крістофера Стіла? Звідки воно узялося? Хто дав хід роботі з цим досьє? Хто «зливав» ЗМІ інформацію з цього досьє під виглядом нібито інформації спецслужб? Яким чином це фальшиве досьє (яке скоріш за все було зліплене російськими спецслужбами) стало обґрунтуванням для створення комісії спецпрокурора Мюллера, яка протягом трьох років відверто заважала роботі Президента та уряду, при тому не знайшла НІЧОГО? Хто саме з високопосадовців давав команди на здійснення всіх цих необґрунтованих дій?

Комітет опублікував список з 53 осіб, котрих збирається допитати. У списку колишні високопосадовці часів Обами, працівники спецслужб, фахівці з безпеки. Їх усіх будуть заслуховувати протягом липня-вересня. Матеріали цих слухань цілком можуть стати реальною політичною бомбою напередодні виборів. Адже мова йде про імовірну спробу державного заколоту, нитки якого тягнуться безпосередньо до Обами та Байдена.

7. Ще один процес йде в тому самому Юридичному комітеті Сенату. Розглядається питання незаконної цензури з боку інтернет-монополістів – Google, Twitter, Youtube, Facebook. Є чимало свідчень, що ці інтернет-монополісти відверто підіграють демократам, знищують протрампівські матеріали, підвищують у рейтингах пробайденівські, шахраюють з «експертними оцінками» тощо. Таким чином вони створюють викривлену про-демократівську реальність. Це питання розглядається в Юридичному комітеті Сенату, а матеріали передаються в офіс генпрокурора Барра. Тепер у інтернет-монополістів є вибір:

1) зупинити антитрампівську цензуру. Тоді протрампівські матеріали будуть вільно доходити до читачів/глядачів, що сприятиме зростанню його рейтингу.

2) зробити ще більш жорсткою антитрампівську цензуру з надією, що переможуть демократи і не будуть переслідувати своїх помічників. Але є небезпека, що все одно переможе Трамп – і тоді керівників інтернет-гігантів чекатимуть великі неприємності: величезні штрафи і навіть можливість судового переслідування, оскільки запущений процес розслідування незаконної цензури зіллється з процесом про спробу державного заколоту.

Зі всього цього я припускаю, що якщо процеси триватимуть в тому вигляді, як я описав, то восени (вересень-жовтень) рейтинг Байдена знизиться, а Трампа, відповідно, зросте. І на виборах 3 листопада Трамп переможе.

А звідти ще одне припущення. Якщо Трамп переможе, то це буде дуже важким ударом по демпартії. Ця партія врешті-решт піде на маргінес.  І на наступних виборах 2024 року (в крайньому разі 2028 р.) місце демпартії посядуть інші політичні сили. Можливо, це будуть уламки демпартії, розтягнуті різними харизматичними фігурами. А може й цілком нові угрупування, з новими обличчями та новими ідеями.