«Ці рекомендації не були результатом самої паніки – вони самі були джерелом ще більшої паніки. Деякі, кого я раніше вважав серед своїх найрозумніших колег і друзів, впали у велику розгубленість і разючу відсутність логіки в аналізі того, що відбувається».
18 листопада популярний американський тижневик «Newsweek» опублікував це есе старшого наукового співробітника Гуверовського інституту Скотта Атласа (Scott Atlas). Есе опубліковано у розділі «Думки», де публікуються матеріали, що можуть не збігатися з думкою редакції. Проте поява подібних матеріалів про ковід свідчить про те, що в американське суспільство починає приходити усвідомлення того, як його ошукали. Це есе є уривком з книги Скотта Атласа «A Plague Upon Our House» («Чума на нашу домівку»), яка вийде друком 7 грудня 2021. Отже, ось переклад есе:
Був лютий 2020 року, і в новинах з’являлася дедалі більш тривожна інформація про новий смертельний вірус, який походить з Вуханя, Китай. Окрім моєї загальної стурбованості поширенням інфекції, я був збентежений деякими з основних цифр, які виходили в ефір. Загальне повідомлення, яке надходить від Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), здавалося, має очевидні недоліки. Оцінки надзвичайно високого ризику здавалися дуже оманливими. Найгірше — зареєстровані показники смертності були розраховані, враховуючи тільки тих пацієнтів, які були достатньо хворі, щоб звернутися за медичною допомогою, а не на значно більшій популяції інфікованих осіб. Я був приголомшений тим, що цю основну методологічну помилку не помічали майже всі, тоді як отриманий таким розрахунком рівень смертності в 3,4 відсотка висвітлювався в ЗМІ. Кожен законний вчений-медик мав би заявити про це. Їх мовчання викликало здивування.
У Сполучених Штатах і в усьому світі розгорнулася наївна дискусія про статистичні моделі. У надзвичайній і безпрецедентній мірі ці епідеміологічні моделі були у самому центрі висвітлення новин, без огляду на корисність моделей. Це нагадувало інші легендарні безумства в історії, як от манія цибулин тюльпанів або бульбашка акцій хай-тек. Здавалося, що гіпотетичні сценарії надзвичайного ризику не викликають жодних сумнівів і отримують абсолютну довіру.
При цьому ігнорувалися здоровий глузд і усталені принципи медицини. Кожен студент другого курсу медицини знає, що люди похилого віку майже напевно є найбільш вразливою групою людей, оскільки вони практично завжди перебувають у групі найвищого ризику смерті та серйозних наслідків від респіраторних інфекцій. Але це не бралося до уваги. Навпаки, підтекст доповідей та виступів офіційних осіб давав зрозуміти, що всі однаково знаходяться у небезпеці. Навіть початкові докази показали, що літні, слабкі люди з супутніми захворюваннями, які послаблювали їх природний імунологічний захист, були тими, у кого був найбільший ризик смерті. Таку особливість мають й інші респіраторні віруси, зокрема сезонний грип. Єдиною незвичайною особливістю цього вірусу було те, що діти мали надзвичайно низький ризик. Але ця позитивна та обнадійлива новина ніколи не підкреслювалася. Навпаки, ігноруючи докази селективного ризику, подібного іншим респіраторним вірусам, чиновники з охорони здоров’я рекомендували драконівську ізоляцію всіх.
Архітекторами американської стратегії локдауну були доктор Ентоні Фаучі (Anthony Fauci) та доктор Дебора Біркс (Deborah Birx). Разом з доктором Робертом Редфілдом (Robert Redfield), директором CDC (Centers for Disease Control and Prevention – Центри з контролю та профілактики захворювань у США), вони були найвпливовішими медичними членами Оперативної групи Білого дому з коронавірусу.
Ця Оперативна група швидко зросла, до складу групи увійшов і став її головою віцепрезидент Майкл Пенс (Michael Pence). Також Білий Дім оголосив, що координатором Оперативної групи буде Дебора Біркс. Вона працювала в Держдепартаменті як координатор США зі СНІДу при адміністраціях Обами та Трампа, тому до неї часто звертаються з почесним зверненням: «посол». Також, до складу Оперативної групи входили представники численних федеральних агенцій, які займаються питаннями охорони здоров’я, науки, надзвичайних ситуацій та матеріально-технічного забезпечення, економіки та багатьох інших відповідних проблем.
З самого початку свого існування ця Оперативна група вирішувала низку питань. Оскільки країна не була належним чином підготовлена до пандемії, одним із першочергових завдань була розробка адекватного тестування – ключового заходу громадського здоров’я при ранніх спалахах інфекційних захворювань. Другий основний набір завдань зосереджується навколо виробництва та логістики допоміжного медичного обладнання, включаючи апарати штучної вентиляції легень, засоби індивідуального захисту для лікарень, а також додаткові ліжка та персонал для розміщення хворих пацієнтів, які, як очікується, перевантажать систему.
Доктор Біркс, доктор Редфілд і доктор Фаучі, яких часто називають «найвищими експертами з інфекційних захворювань», домінували в усіх дискусіях про здоров’я та медичні аспекти нової пандемії. При тому було видно, що всі троє – з одного тіста.
По-перше, всі вони були бюрократами, які мали досвід роботи в різних державних установах.
По-друге, у них була довга історія боротьби з ВІЛ/СНІД як кризи громадського здоров’я. Це було проблематично, оскільки ніхто, як ВІЛ не міг більше відрізнятися від SARS2 за своєю біологією, здатністю до тестування та відстеження контактів, його поширенням та значенням усіх цих факторів для його контролю. Дійсно, всі троє багато років були зосереджені на розробці вакцини, а не лікуванні від ВІЛ/СНІДу – тої самої вакцини, якої досі не існує.
Також варто звернути увагу на історію доктора Фаучі щодо СНІДу. Він спровокував заголовки статей своєю тривожною спекуляцією у своїй редакційній статті у JAMA (Journal of the American Medical Association – Журнал Американської медичної асоціації) у 1983 році, де написав про те, що СНІД може передаватися через «звичайний близький контакт, як у сімейному колі». На той час вже було відомо, що передача відбувається через рідину, через кров або статевий контакт. Менш ніж за два місяці, 26 червня в The Baltimore Sun, Фаучі публічно заперечив власне вибухонебезпечне твердження: «Абсолютно безглуздо припускати, що СНІДом можна заразитися через звичайний соціальний контакт, наприклад, перебуваючи з кимось в одній кімнаті або в одному автобусі. Нещасні геї дуже страждали через ці допущення». І от таке висловлювання без нових доказів чи пояснень – більше нагадувало слова політика, ніж надійного вченого.
Більшість інших членів оперативної групи або не мали медичної освіти, або були залучені до вирішення одразу кількох проблем. І їх перебування у складі Оперативної групи було просто ще одною відповідальністю, доданою до їхніх портфелів. Тому вони фактично передали всю відповідальність тим, кого вважали медичними експертами. Таким чином доктор Біркс і доктор Фаучі очолили федеральну політику за президента Трампа і публічно виступали за повне закриття суспільства. Замість того, щоб зосередитися на захисті найбільш уразливих, їхня нелогічна та надзвичайно груба реакція – попри її передбачувану, широкомасштабну шкоду – була запроваджена так, ніби це був простий здоровий глузд.
Протягом цих перших кількох тижнів страх опанував громадськістю. Коментатори ЗМІ та експерти з політики, багато з яких не мали досвіду в галузі охорони здоров’я, наповнювали ефіри та сторінки ЗМІ наївними та невірними прогнозами. Ця дезінформація не перевірялася, багаторазово повторювалася й викликала сенсацію. Деякі, кого я раніше вважав серед своїх найрозумніших колег і друзів, впали у велику розгубленість і разючу відсутність логіки в аналізі того, що відбувається.
Я запитував себе знову і знову: «Де критично мислячі?»
Після понад 15 років дослідження політики охорони здоров’я та десятиліть медичної науки та аналізу даних я ще ніколи не бачив такого хибного мислення. Я був здивований відсутністю логіки, відсутністю здорового глузду та опорою на фундаментально хибну науку. Раптом в радіоефірі почали домінувати розробники комп’ютерного моделювання та люди, які не мають жодного уявлення про клінічні хвороби. Разом з мільйонами інших американців я став свідком безпрецедентних реакцій тих, хто при владі, і ненаукових рекомендацій представників охорони здоров’я: соціальні карантини, зокрема закриття бізнесу та шкіл, вимога на перебування вдома, обмеження на пересування окремих осіб, свавільні укази місцевих, державних та федеральних урядів.
Ці рекомендації не були результатом самої паніки – вони самі були джерелом ще більшої паніки. COVID швидко став найважливішою кризою політики охорони здоров’я за століття.
Скотт В. Атлас (Scott W. Atlas) – доктор медицини, старший науковий дослідник політики охорони здоров’я аналітичного центру імені Роберта Вессона в Гуверовському Інституті.
У тексті Доброї Новини виявлена прихована «Мова Сонця» – на це вказують 10 індикаторів. Читання Євангелія на Сенсарі – найпотужніша практика формування ельфійської свідомості.
Як поширювалася паніка в перші дні COVID-19: з нової книги Скотта Атласа «A Plague Upon Our House»
Категорія:
Світ:
Спецтема:
«Ці рекомендації не були результатом самої паніки – вони самі були джерелом ще більшої паніки. Деякі, кого я раніше вважав серед своїх найрозумніших колег і друзів, впали у велику розгубленість і разючу відсутність логіки в аналізі того, що відбувається».
211123scottatlas.jpg
18 листопада популярний американський тижневик «Newsweek» опублікував це есе старшого наукового співробітника Гуверовського інституту Скотта Атласа (Scott Atlas). Есе опубліковано у розділі «Думки», де публікуються матеріали, що можуть не збігатися з думкою редакції. Проте поява подібних матеріалів про ковід свідчить про те, що в американське суспільство починає приходити усвідомлення того, як його ошукали. Це есе є уривком з книги Скотта Атласа «A Plague Upon Our House» («Чума на нашу домівку»), яка вийде друком 7 грудня 2021. Отже, ось переклад есе:
Був лютий 2020 року, і в новинах з’являлася дедалі більш тривожна інформація про новий смертельний вірус, який походить з Вуханя, Китай. Окрім моєї загальної стурбованості поширенням інфекції, я був збентежений деякими з основних цифр, які виходили в ефір. Загальне повідомлення, яке надходить від Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), здавалося, має очевидні недоліки. Оцінки надзвичайно високого ризику здавалися дуже оманливими. Найгірше — зареєстровані показники смертності були розраховані, враховуючи тільки тих пацієнтів, які були достатньо хворі, щоб звернутися за медичною допомогою, а не на значно більшій популяції інфікованих осіб. Я був приголомшений тим, що цю основну методологічну помилку не помічали майже всі, тоді як отриманий таким розрахунком рівень смертності в 3,4 відсотка висвітлювався в ЗМІ. Кожен законний вчений-медик мав би заявити про це. Їх мовчання викликало здивування.
У Сполучених Штатах і в усьому світі розгорнулася наївна дискусія про статистичні моделі. У надзвичайній і безпрецедентній мірі ці епідеміологічні моделі були у самому центрі висвітлення новин, без огляду на корисність моделей. Це нагадувало інші легендарні безумства в історії, як от манія цибулин тюльпанів або бульбашка акцій хай-тек. Здавалося, що гіпотетичні сценарії надзвичайного ризику не викликають жодних сумнівів і отримують абсолютну довіру.
При цьому ігнорувалися здоровий глузд і усталені принципи медицини. Кожен студент другого курсу медицини знає, що люди похилого віку майже напевно є найбільш вразливою групою людей, оскільки вони практично завжди перебувають у групі найвищого ризику смерті та серйозних наслідків від респіраторних інфекцій. Але це не бралося до уваги. Навпаки, підтекст доповідей та виступів офіційних осіб давав зрозуміти, що всі однаково знаходяться у небезпеці. Навіть початкові докази показали, що літні, слабкі люди з супутніми захворюваннями, які послаблювали їх природний імунологічний захист, були тими, у кого був найбільший ризик смерті. Таку особливість мають й інші респіраторні віруси, зокрема сезонний грип. Єдиною незвичайною особливістю цього вірусу було те, що діти мали надзвичайно низький ризик. Але ця позитивна та обнадійлива новина ніколи не підкреслювалася. Навпаки, ігноруючи докази селективного ризику, подібного іншим респіраторним вірусам, чиновники з охорони здоров’я рекомендували драконівську ізоляцію всіх.
Архітекторами американської стратегії локдауну були доктор Ентоні Фаучі (Anthony Fauci) та доктор Дебора Біркс (Deborah Birx). Разом з доктором Робертом Редфілдом (Robert Redfield), директором CDC (Centers for Disease Control and Prevention – Центри з контролю та профілактики захворювань у США), вони були найвпливовішими медичними членами Оперативної групи Білого дому з коронавірусу.
Ця Оперативна група швидко зросла, до складу групи увійшов і став її головою віцепрезидент Майкл Пенс (Michael Pence). Також Білий Дім оголосив, що координатором Оперативної групи буде Дебора Біркс. Вона працювала в Держдепартаменті як координатор США зі СНІДу при адміністраціях Обами та Трампа, тому до неї часто звертаються з почесним зверненням: «посол». Також, до складу Оперативної групи входили представники численних федеральних агенцій, які займаються питаннями охорони здоров’я, науки, надзвичайних ситуацій та матеріально-технічного забезпечення, економіки та багатьох інших відповідних проблем.
З самого початку свого існування ця Оперативна група вирішувала низку питань. Оскільки країна не була належним чином підготовлена до пандемії, одним із першочергових завдань була розробка адекватного тестування – ключового заходу громадського здоров’я при ранніх спалахах інфекційних захворювань. Другий основний набір завдань зосереджується навколо виробництва та логістики допоміжного медичного обладнання, включаючи апарати штучної вентиляції легень, засоби індивідуального захисту для лікарень, а також додаткові ліжка та персонал для розміщення хворих пацієнтів, які, як очікується, перевантажать систему.
Доктор Біркс, доктор Редфілд і доктор Фаучі, яких часто називають «найвищими експертами з інфекційних захворювань», домінували в усіх дискусіях про здоров’я та медичні аспекти нової пандемії. При тому було видно, що всі троє – з одного тіста.
По-перше, всі вони були бюрократами, які мали досвід роботи в різних державних установах.
По-друге, у них була довга історія боротьби з ВІЛ/СНІД як кризи громадського здоров’я. Це було проблематично, оскільки ніхто, як ВІЛ не міг більше відрізнятися від SARS2 за своєю біологією, здатністю до тестування та відстеження контактів, його поширенням та значенням усіх цих факторів для його контролю. Дійсно, всі троє багато років були зосереджені на розробці вакцини, а не лікуванні від ВІЛ/СНІДу – тої самої вакцини, якої досі не існує.
Також варто звернути увагу на історію доктора Фаучі щодо СНІДу. Він спровокував заголовки статей своєю тривожною спекуляцією у своїй редакційній статті у JAMA (Journal of the American Medical Association – Журнал Американської медичної асоціації) у 1983 році, де написав про те, що СНІД може передаватися через «звичайний близький контакт, як у сімейному колі». На той час вже було відомо, що передача відбувається через рідину, через кров або статевий контакт. Менш ніж за два місяці, 26 червня в The Baltimore Sun, Фаучі публічно заперечив власне вибухонебезпечне твердження: «Абсолютно безглуздо припускати, що СНІДом можна заразитися через звичайний соціальний контакт, наприклад, перебуваючи з кимось в одній кімнаті або в одному автобусі. Нещасні геї дуже страждали через ці допущення». І от таке висловлювання без нових доказів чи пояснень – більше нагадувало слова політика, ніж надійного вченого.
Більшість інших членів оперативної групи або не мали медичної освіти, або були залучені до вирішення одразу кількох проблем. І їх перебування у складі Оперативної групи було просто ще одною відповідальністю, доданою до їхніх портфелів. Тому вони фактично передали всю відповідальність тим, кого вважали медичними експертами. Таким чином доктор Біркс і доктор Фаучі очолили федеральну політику за президента Трампа і публічно виступали за повне закриття суспільства. Замість того, щоб зосередитися на захисті найбільш уразливих, їхня нелогічна та надзвичайно груба реакція – попри її передбачувану, широкомасштабну шкоду – була запроваджена так, ніби це був простий здоровий глузд.
Протягом цих перших кількох тижнів страх опанував громадськістю. Коментатори ЗМІ та експерти з політики, багато з яких не мали досвіду в галузі охорони здоров’я, наповнювали ефіри та сторінки ЗМІ наївними та невірними прогнозами. Ця дезінформація не перевірялася, багаторазово повторювалася й викликала сенсацію. Деякі, кого я раніше вважав серед своїх найрозумніших колег і друзів, впали у велику розгубленість і разючу відсутність логіки в аналізі того, що відбувається.
Я запитував себе знову і знову: «Де критично мислячі?»
Після понад 15 років дослідження політики охорони здоров’я та десятиліть медичної науки та аналізу даних я ще ніколи не бачив такого хибного мислення. Я був здивований відсутністю логіки, відсутністю здорового глузду та опорою на фундаментально хибну науку. Раптом в радіоефірі почали домінувати розробники комп’ютерного моделювання та люди, які не мають жодного уявлення про клінічні хвороби. Разом з мільйонами інших американців я став свідком безпрецедентних реакцій тих, хто при владі, і ненаукових рекомендацій представників охорони здоров’я: соціальні карантини, зокрема закриття бізнесу та шкіл, вимога на перебування вдома, обмеження на пересування окремих осіб, свавільні укази місцевих, державних та федеральних урядів.
Ці рекомендації не були результатом самої паніки – вони самі були джерелом ще більшої паніки. COVID швидко став найважливішою кризою політики охорони здоров’я за століття.
Скотт В. Атлас (Scott W. Atlas) – доктор медицини, старший науковий дослідник політики охорони здоров’я аналітичного центру імені Роберта Вессона в Гуверовському Інституті.
Джерело: Scott W. Atlas. «How Panic Spread in the Early Days of COVID-19» - November 18, 2021, «Newsweek»
Переклав Володимир Щербина
В американців поступово приходить розуміння, що ковідобіснування викликане штучною панікою.
Зверніть увагу
Євангельський Сенсар, ельфійська мова і як нам її опанувати за один рік