Заступник командира полку «Азов» попросив про допомогу

"Зараз багато говорять про оборону Маріуполя. Про те, що ми б'ємося з переважаючими силами противника. ЩО ми стримуємо велику орду. Що ми не пускаємо росіян далі і тим самим затримуємо всю російську армію. Всі радіють, бо орда не йде далі. Але ви задумувалися про те, як тут перебувати? Як битися в таких умовах? Що відчувають захисники Маріуполя?" – каже Паламар.

Він розповів про те, як захисники Маріуполя втрачають своїх побратимів. Як поранений воїн підриває себе гранатою, аби не потрапити в полон – і останніми його словами стає вигук "Слава Україні!". Як у горнилі війни з молодих хлопців народжуються справжні командири, які думають про свій особовий склад – і завжди забувають про себе.

"Це коли тобі пишуть СМСку "Як у тебе справи, друже?" – а ти 5 хвилин тому поклав у чорний мішок побратима, якого знав 7 років. Це коли вчорашній взводнік, якому 22 роки, командує батальйоном і робить це краще та ефективніше за полкана, який все своє життя отримував зарплату від держави. Він просить за одного, другого, третього солдата, але забуває про себе, подаючи списки на нагороду.

Це коли азовці знищують роту елітного спецназу. Це коли побратим, маючи важке поранення, тікає з госпіталю, бо пообіцяв своїм друзям допомогти боротися на передньому краю. Коли 19-річний хлопець скромно розповідає, як особисто знищив 20 одиниць ворожої техніки", – каже Калина.

Він розповів про те, що в блокадному Маріуполі люди помирають від голоду та нещадних артилерійських та бомбових ударів російських окупантів, згорають живцем після обстрілів з російського "Солнцепёка".

Особливий героїзм проявляють українські медики. Тендітні дівчата під обстрілами витягують поранених воїнів, а лікарі у нелюдських умовах проводять надскладні операції, зокрема, ампутації.

Попри численні заяви українських політиків про те, як вони підтримують захисників "Азова" і перебувають з ними на постійному зв'язку, на дзвінки українських воїнів ніхто з них не відповідає вже два тижні.

Калина назвав Маріуполь містом-мучеником і містом-борцем. Він згоден, що про трагедію і героїзм Маріуполя треба пам'ятати. Але битва за Маріуполь ще не закінчилася, вона триває тут і зараз.

"Ти читаєш про себе зі скорботою – а ти ще є. Ти ще живеш і борешся.Ти ще живеш надією, що до тебе повинні прийти. Особливо ті люди, які вірні присязі, які знають, що Росію можна перемогти. І ти воюєш заради тих побратимів, які вже віддали свої життя в боротьбі за Україну. І ми, захисники Маріуполя, хочемо побажати народу України триматися. Триматися в біді. Не забувати про боротьбу. Боротися і перемагати. Ще раз нагадуємо: Маріуполь – це Україна! Поки ми тут є, Маріуполь продовжує бути українським", – зазначив Калина.

"Надати необхідну зброю Україні – означає не тільки врятувати життя наших людей, не тільки дати нам можливість деблокувати наші міста, зокрема наш багатостраждальний Маріуполь. Але й врятувати інші держави, інші регіони від подальшого розгортання російської агресії", – сказав він.