Спочатку економічне зростання – потім підвищення соціального рівня і надання державі більших соціальних функцій

Європа дедалі більше стає нео-соціалістичною. І за риторикою, і за політиками. Але входити в період неосоціалізму з розвинутим громадянським суспільством, стійкими та інклюзивними інституціями й сильною економікою легше, пише Андрій Длігач, доктор економічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, співзасновник Центру економічного відновлення.

Польща, Чехія встигли провести ключові економічні реформи ще до входження в ЄС. Болгарія та Угорщина не встигли.

Якщо Україна зараз обере шлях, який все більше домінує у Верховній Раді, шлях, який відстоює пан Гетманцев у своїх творах, інтерв‘ю і діях, то Україна залишатиметься бідною країною з високою часткою держави в економіці, низьким рівнем життя і високим рівнем патерналізму.

Нема іншого шляху для України, крім того, щоб чесно сказати народу:
Буде бідність. Як наслідок війни, слабкості нашої економіки й популізму. На кілька років нам доведеться скоротити державні витрати. Будуть нижчими соціальні стандарти.

Але ми маємо використати цей час для того, щоб:

1. Суттєво переосмислити роль держави. Компактна держава-сервіс, все що можливо – скрипти чи аутсорсинг функцій. Перерозподіл публічних фінансів – не вище за 30% від ВВП. Тотальна дерегуляція, приватизація (за виключенням елементів безпеки). Безпека – пріоритет, але разом із західними партнерами

2. Максимум свобод для бізнесу на 3 роки й чітка перспектива збереження позиції найвільнішої економіки після.

3. Людина (точніше, домогосподарство) – в центрі опіки держави. Але це означає не те, що держава забезпечує. А те, що держава надає можливості: перенавчання, державне замовлення, соціальна робота (і інший аутсорсинг). Тобто людина має взяти на себе турботу про добробут родини, її медичне забезпечення, освіту. А держава буде дбати лише про тих, хто не може себе забезпечити.

4. Будувати нове. Нову інфраструктуру, міста, інституції, бізнес-моделі, виробництва. В кожній сфері пріоритет інноваційним підходам, винахідникам, проривним рішенням або принаймні просто сучасним. Ми більше не маємо права наздоганяти. Ми – як і з цінностями, Майданами, сміливістю – маємо стати лідерами світу у чинному фазовому переході.

Такі політично привабливі тези про «дбати про пенсіонерів», «роль профспілок», «соціальна економіка» є руйнівними для України, нашого суспільства та економіки.

Ми маємо чітко довести Заходу чому і яка нам потрібна допомога (сильна капіталістична економіка поруч з Росією – в спільних інтересах), довести як ми реалізуємо її в некорупційний спосіб.

А для цього план Модернізації України має будуватися спільно: Міжнародні партнери – Уряд України – Бізнес України (як суб’єктивізована частина громадянського суспільства, яка відповідатиме за реалізацію плану).

Але головне станом на зараз – змінити домінуючу риторику і політику.

Виділення в тексті мої.

Нагадаю, автор цього тексту ще у 2014 році казав, що треба будувати паралельну державу. Він ще тоді наполягав на дерегуляції української економіки та податковій реформі, а також критикував ПДВ.