35 років озоновій афері: теорія про речовини, що руйнують атмосферний озон, виявилася шахрайством

Про це розповідає телеграм-канал Pond of Slime.

Аргумент був простий як СО2: ваші холодильники з раннім типом фреону знищують озоновий шар, тому мають бути заборонені – і їх заборонили.

Кліматологи тоді не запросили жодних експертів та критиків цієї теорії, думка всієї промисловості була проігнорована, не було жодного наукового обговорення, окрім того, що підтверджувало цю теорію.

Очевидний результат – заборона була ухвалена всім світом.

З того часу, після підписання протоколу, що обмежує ХФВ, минуло 20 років, настав 2007 рік.

Ніхто не очікував, як вчені раптом повідомили, що цифри, які використовувалися при підписанні протоколу, виявилися помилковими, – помилка в молекулярно-хімічних вимірах виявилася аж десятикратною.

Це загрожувало підірвати все загальноприйняте антропогенне пояснення того, як відбувається руйнація озонового шару.

З новими виміряними даними провідний дослідник озонових дірок заявив, що "наукове розуміння хімії хлоридів повністю вибухнуло", оскільки "ми більше не можемо говорити, що розуміємо, як виникають озонові дірки".

Це був незаперечний доказ, що Монреальський протокол був побудований на брехні та що ми не можемо контролювати розмір озонових дірок.

Однак після знаходження цієї кричущої помилки, ООН, РКЗК (Рамкова конвенція ООН про зміну клімату), МГЕЗК (Міжурядова група експертів зі зміни клімату) та інші кліматичні псевдонаукові організації просто... замовкли.

Відкриття, що зміни молекулярної швидкості «значно [в ДЕСЯТЬ РАЗ] нижче, ніж передбачалося раніше», з того часу більше не привертало увагу ані громадськості, ані зеленого наукового товариства.

Мабуть, через небажання визнати, що вони хоч у чомусь можуть бути неправі. Вченим просто здалося. З ким не буває.

Однак цього року вийшло продовження історії:

У новому дослідженні від травня 2022 року було виявлено, що озонова діра над тропіками за площею вже на 700% більша, ніж набагато більш відома озонова діра над Антарктидою, з якої почалися заборони.

Розмір цієї діри продовжував збільшуватись після урядової угоди 1987 року про суворе обмеження використання ХФВ – і це знову суперечить заявам, що люди можуть контролювати рівні озону за допомогою холодильників.

Автори припускають, що винуватцем її зростання є не антропогенний, а природний фізичний процес – електронна реакція, викликана космічними променями.

Ця реакція може бути відповідальною як за зростання озонової діри над тропіками, так і за втрату озону над Антарктидою.

Схоже, історія про те, що урядова політика нібито може контролювати розмір озонових дірок, цілком аналогічна поточному корумпованому кліматичному порядку – як урядові заборони викидів СО2 зроблять погоду через 100 років на 0.1°C холоднішим.

Довідка:

Фреон був створений у 1931 році. Речовина була нетоксичною, негорючою і такою, що не викликає корозію, а крім того – простою і дешевою у виробництві. Її використовували у виробництві кондиціонерів та холодильних агрегатів, аерозольних препаратів, для створення піноутворювальних композицій, у синтетичних миючих засобах, будівництві, машинобудуванні, авіаційній промисловості та космічних апаратах.

Досить довго фреон виробляла лише DuPont, але зрештою право випускати його отримали інші. З появою конкуренції ринок наситився, попит упав, а разом із ним впали й доходи DuPont. Розв'язанням проблеми міг стати перехід на нові запатентовані концерном гази, якими стали охолоджувач Suva для холодильників та кондиціонерів та пропелент Dymel для аерозолів. Щоправда, вони мали недоліки порівняно з фреоном – вони були в кілька разів дорожчі та при цьому гірші. Як наслідок, купувати їх не дуже хотіли.

І ось тут несподівано з'ясувалося, що фреон страшенно шкідливий для навколишнього середовища. Було опубліковано дослідження американських учених, що саме цей газ винний у виникненні виявленої в 1957 році озонової дірки. Споживчі організації почали закликати обивателів бойкотувати аерозольні дезодоранти, «зелені» пікетували хімкомбінати, держави підписували пакти про зниження застосування речовин, що містять фреон. У 1985 році була підписана Віденська конвенція про охорону озонового шару, через два роки – Монреальський протокол про озоноруйнівні речовини. У 1990 році щодо фреону було запроваджено повне торгове ембарго.

А тепер увага: ініціатором створення Монреальського протоколу була компанія DuPont. Внаслідок цієї дії фірма

а) миттю зробила банкрутами величезну кількість дрібних конкурентів, які займалися виробництвом фреону;

б) налагодила збут дорожчої та більш прибуткової продукції;

в) змусила весь світ змінювати холодильники та кондиціонери, утилізуючи фреонові та купуючи «екологічно чисті».

До 2005 року тільки в США холодильників «наміняли» більш ніж на $220 млрд. Росія, відповідно до Монреальської угоди, не виробляє фреон вже з 1996 року, а купує його замінники у DuPont.

Тим часом уже давно доведено повну невинність фреону у виникненні озонової діри. Тому, що діра і не виникала зовсім, а існувала завжди. А фреон може руйнувати озон лише в лабораторній пробірці, адже він у чотири рази важчий за повітря, отже, потрапивши в атмосферу, він не піднімається на висоту в 30 км, де знаходиться озоновий шар, а опускається вниз. Крім того, абсолютно незрозуміло, чому діра утворюється над Антарктидою, в якій ніяких викидів фреону нема й бути не може за визначенням, натомість над великими містами, де фреони тонни, ніякі дірки не фіксуються.