Логіка психопатів: тепер Європу лякають близьким зледенінням від антропогенного глобального потепління – Розов

Нові дані показують, що Атлантична меридіональна циркуляція – Гольфстрім одна з її гілок – справді сповільнюється і слабшає. Данські кліматологи, автори роботи, що недавно вийшла, вважають, що він може зупинитися будь-якої миті вже з 2025 року і, швидше за все, зробить це до 2095 року. Причина – глобальне потепління.

Про це у своєму дописі на ЖЖ пише письменник Олександр Розов.

То що буде з Європою і з нами – її жителями? Робота вийшла у науковому журналі першої величини, тому викликала сильну реакцію преси: «Ми всі помремо».

Відчуйте силу розриву шаблону: європейців переконують ще більш самовіддано відмовлятися від викопного палива – боротися проти емісії парникового газу CO2 (що нібито веде до антропогенного глобального потепління), лякаючи, що інакше вони замерзнуть! ..."Замерзання це потепління".

Насправді об'єктивна модель того, що відбувається з кліматом, виглядає зовсім інакше.

Міф Гольфстріму

Перше, що треба засвоїти, щоб розібратися в темі, – це те, що значна частина того, що ми звикли чути про роль Гольфстріму в нашому кліматі, – неправда.

Породив цей міф, цілком щиро і без злого наміру, американський військовий моряк Метью-Фонтейн Морі, причому ще в середині XIX століття. Вода, набагато більш тепломістка за повітря, що рухається з тропічних вод у холодні північні, і є головною причиною того, що зими, весни та осені в Європі – теплі, а в аналогічних їй по широті районах Північної Америки чи Азії – холодні.

Тут все виглядає дуже логічним, але є нюанс. Ще 2002 року вчені на чолі з Річардом Зігером ці підрахунки провели та опублікували в Quarterly Journal of the Royal Meteorological Society. Що ж виявилось?

По-перше, з'ясувалося, що основна частина тепла, яке виділяє океан у районі Гольфстріму в холодну пору року, взагалі не береться ним із тропічних вод. Навпаки – це поглинуте ним влітку з атмосферного повітря «місцеве» тепло. Гольфстрім – переважно тепловий акумулятор Європи, а зовсім не підводний трубопровід, що зігріває її теплом з тропіків.

По-друге, стало зрозуміло, що кількість тепла, яке Гольфстрім таки реально переносить із тропіків до Європи, – невелика на тлі того, що приходить до неї з вітрами. За всіма підрахунками, навіть якби Атлантика була цілком статичною, клімат Європи взагалі не змінився б. Тобто сама ідея "без Гольфстріму в Європі настане тундра" – ніяк не пов'язана з реальністю.

Але чому ж вчені б'ють на сполох?

Попри це, потік публікацій інших наукових груп, що моделюють наслідки зупинки Гольфстріму, продовжився. Вони ніколи не намагалися заперечувати роботу 2002 року: вони просто писалися так, ніби її ніхто не читав. Так ніхто не робить: якщо у великому науковому журналі вийшла стаття, яка прямо суперечить вашим висновкам, вам треба згадати її й показати її неправоту. Тут же спостерігався принципово інший сценарій – заперечувати ніхто не наважувався, але й враховувати ніхто не поспішав...

Виникає погане відчуття, що кліматичні моделі працюють подібно до моделей в інших галузях науки: якщо в них щось із вихідних факторів заклали або врахували не так, то на виході вийде щось, що не має відношення до реальності.*

Тепер головне про кліматичну "науку" епохи нової нормальності (яка дивовижно нагадує історію про те, як Годжа Насреддін отримав у еміра Бухари 100% авансове фінансування 20-річної роботи з навчання ішака – теології). Зазначимо, у фізиці елементарних частинок теорію хоча б можна підтвердити експериментально. А ось у кліматичному моделюванні віддалених у часі подій – це просто технічно неможливо. Хоча кліматологи й називають іноді розрахунки за допомогою моделей «експериментами», але фактично це – лише складні розрахунки.

Ті ж данські вчені, які очікують зупинки течій в Атлантиці після 2025 року, зробили в роботі важливе застереження – станеться це може будь-якої миті після цієї дати, але коли саме – не ясно. Зрозуміло тільки, що, за їхньою моделлю, це – майже напевно трапиться до 2095 року.

Але скільки авторів роботи доживуть до 2095 року? З огляду на їхній вік, – навряд чи хоча б один. Отже, за їх життя ці прогнози не вдасться перевірити практикою ніяк. У результаті в кліматології склалася ситуація навіть гірша, ніж у фізиці елементарних частинок, – можна, нічого не побоюючись, створювати гігантську кількість нових теорій і жодну з них ніколи не підтверджувати експериментально.

Навіщо ж авторам, яких підхльостує «тиск [необхідності все нових] публікацій», звертати увагу на роботу, яка раніше показала, що Гольфстрім не впливає на теплий клімат Європи? Навіщо їм враховувати, що у всі попередні потепління в Європі є маркери лише теплого та стійкого клімату, але немає жодних ознак різкого похолодання через зупинку Гольфстріму?

Навіщо враховувати те, що заважає вам опублікувати нову роботу з гучними висновками, якщо можна цього не враховувати, – і не боятися експериментального спростування, тому що на момент, який ви спрогнозували, ви вже давно помрете?

Годжа Насреддін з посмішкою розуміння дивиться на авторитетних кліматологів зі світовими іменами, які розказують про апокаліпсис через 70 років. Хоча, треба віддати належне Годжі Насреддіну – він був набагато поряднішим і скромнішим.