Справжня зелена політика: захист тварин і рослин у націонал-соціалістичній Німеччині – стаття з Вікіпедії

Повернення до чистоти та гармонії

Ідеологія народного Руху, який набув у другій половині XIX століття популярності в Німеччині, зазнала [1] впливу тоді ще молодої науки екології (примітно, що Ернст Геккель, творець терміна «екологія», був прихильником євгеніки [2]). Тема «гармонії з природою» стала досить важливою для руху. Як писав історик Пітер Штауденмаєр «в умовах тріумфу промислового капіталізму мислителі-народники (нім. volkisch thinkers) проповідували повернення до землі, до простоти й цілісності, співзвучної чистоті природи». [3]

«Зелені» положення, посталі у XX столітті з народного руху, закономірно перейшли в ідеологію націонал-соціалістичної партії. Багато лідерів НСДАП, зокрема Адольф Гітлер, Герман Герінг і Генріх Гіммлер, були енвайронменталістами (захисниками довкілля), підтримували права тварин і збереження видів [4] [5]. Гітлер був вегетаріанцем і мав намір заборонити скотобійні в Райху по закінченні Другої світової війни [6].

Ідеологічно необхідність захисту навколишнього середовища обґрунтовувалася цінністю крові та ґрунту: нацисти прагнули до збереження чистоти і того, й іншого. Нацисти відкидали антропоцентричні підстави для захисту прав тварин, стверджуючи, що добробут тварин має власну цінність [7].

Націонал-соціалісти ще до приходу до влади намагались реформувати законодавство Веймарської республіки в «зелений» бік. Зокрема, 1931 року депутати Рейхстагу від НСДАП внесли пропозицію заборонити вівісекцію, однак її, як і інші «зелені» ініціативи, не підтримали інші парламентські партії [8].

Захист прав тварин

21 квітня 1933 року, майже відразу після приходу до влади, нацисти прийняли кілька законопроєктів, що обмежують права громадян на вбивство тварин. Зокрема, заборонялося умертвляти тварин без анестезії [8].

Нацистська Німеччина стала першою країною, яка заборонила вівісекцію [9]. Відповідний закон набув чинності 16 серпня 1933 року [10]. У зв’язку з його прийняттям Герман Герінг заявив, що всіх, хто «вважає, що з тваринами можна поводитися як з бездушною власністю», буде відправлено в концентраційний табір [11].

5 вересня того ж року прийнято поправку до закону, яка дозволяла університетам і дослідницьким центрам проводити вівісекцію, коли на те є наукова необхідність, за умови отримання відповідного дозволу від Міністерства внутрішніх справ і якщо тварину буде повністю знеболено [12]. Примати, коні, собаки та кішки отримали особливий статус, який забороняв використовувати їх в експериментах, а ліцензію на вівісекцію міг отримати лише інститут, а не приватна особа.

Лабораторні тварини віддають нацистське вітання Герману Герінгу за його наказ про заборону вівісекції. Карикатура з сатиричного журналу Kladderadatsch, вересень 1933 року.

Герінг казав, що заборона вівісекції – це не тільки співчуття тваринам, а насамперед виховання гуманності в людині.

24 листопада 1933 року прийнято закон про захист тварин (нім. Reichstierschutzgesetz), який встановив багато нових заборон, зокрема, заборони на використання тварин для знімання фільмів і громадських заходів у тих випадках, коли це може заподіяти тварині біль або шкоду здоров’ю [13], на насильницьке годування домашніх птахів і виривання стегон у живих жаб [14].

Адольф Гітлер прокоментував закон: «У новому Райху жорстокість до тварин буде заборонена». Дослідження на тваринах розглядалися як частина «єврейської науки».

23 лютого 1934 прусське міністерство зайнятості та торгівлі постановило ввести обов’язкове навчання захисту тварин, починаючи з початкових класів [15].

Генріх Гіммлер пропонував повністю заборонити полювання на тварин [16], однак, оскільки полювання відігравало важливу роль у німецькому народному господарстві, та й масово відмовитися від м’яса німці готові не були, його пропозицію відхилили. Проте полювання і рибальство в Третьому Райху суворо регулювали і за найменші порушення жорстко карали. Відомий випадок, коли рибалку відправили до концтабору за те, що той розрізав жабу-наживку [9].

3 липня 1934 року набув чинності новий закон про полювання (нім. Das Reichsjagdgesetz), який увів істотні обмеження на полювання. Також новим законом створено Німецьке мисливське товариство, основним завданням якого було навчати мисливців принципів етичного полювання. Вступ у товариство був обов’язковою умовою для отримання мисливської ліцензії.

Нацистська Німеччина стала першою у світі країною, яка прийняла спеціальні закони, спрямовані на захист вовків [17] [18].

1934 року в Берліні пройшла Міжнародна конференція з прав тварин [19].

1938 року нацистський уряд запровадив захист тварин як предмет для вивчення в університетах [19].

У 1938 році був випущений закон про безболісний спосіб підковування коней і спосіб приготування лобстера, що виключає його кип’ятіння живцем. Гіммлер тоді ж випустив розпорядження для старших офіцерів СС про перехід на вегетаріанську дієту.

За ці та інші закони «Німецький союз товариств захисту тварин» направив Гітлеру прохання взяти організацію під свою опіку, а також представив його до золотої медалі Пернера (Ігнатіус Пернер – засновник товариства захисту тварин у Мюнхені 1842 року). Гітлер це запрошення прийняв і став покровителем усіх тварин Райху.

Захист лісів та інші «зелені» заходи

Німецькі нацисти створили перші в Європі заповідники [20], а також забезпечили безпрецедентний рівень державної підтримки екологічно безпечних методів ведення сільського господарства [1].

1936 року в Німеччині розгорнуто масштабну кампанію з лісорозведення [15].

Вплив

Усі закони про захист прав тварин у сучасній Німеччині засновані на законах, прийнятих у Третьому Райху [21].

Література

1. Kaitlin Smith. Examining Nazi Environmentalism During Earth Week. facingtoday.facinghistory.org (англ.). Архів оригіналу за 10 травня 2022. Процитовано 11 квітня 2021.

2. Haeckel, Ernst (1904). The Wonders of Life. London: Watts & Co. с. 122–124. Процитовано 15 травня 2019.

3. Peter Staudenmaier. Fascist Ecology: The ‘Green Wing’ of the Nazi Party and its Historical Antecedents. — New Compass Press, 2011.

4. Robert Proctor (1999). The Nazi War on Cancer. Princeton University Press. ISBN 0-691-07051-2.

5. Seymour Rossel (1992). The Holocaust: The World and the Jews, 1933-1945. Behrman House, Inc. с. 79. ISBN 0-87441-526-8.

6. Goebbels, Joseph; Louis P. Lochner (trans.) (1993). The Goebbels Diaries. Charter Books. с. 679. ISBN 0-441-29550-9.

7. Boria Sax (2000). Animals in the Third Reich: Pets, Scapegoats, and the Holocaust. Continuum International Publishing Group. с. 42. ISBN 0-8264-1289-0.

8. Arnold Arluke, Clinton Sanders (1996). Regarding Animals. Temple University Press. ISBN 1-56639-441-4.

9. Kathleen Marquardt (1993). Animalscam: The Beastly Abuse of Human Rights. Regnery Publishing. с. 125. ISBN 0-89526-498-6.

10. Frank Uekötter (2006). The Green and the Brown: A History of Conservation in Nazi Germany. Cambridge University Press. с. 55. ISBN 0-521-84819-9.

11. Kathleen Marquardt (1993). Animalscam: The Beastly Abuse of Human Rights. Regnery Publishing. с. 124. ISBN 0-89526-498-6.

12. Frank Uekötter (2006). The Green and the Brown: A History of Conservation in Nazi Germany. Cambridge University Press. с. 56. ISBN 0-521-84819-9.

13. Boria Sax (2000). Animals in the Third Reich: Pets, Scapegoats, and the Holocaust. Continuum International Publishing Group. с. 175. ISBN 0-8264-1289-0.

14. Boria Sax (2000). Animals in the Third Reich: Pets, Scapegoats, and the Holocaust. Continuum International Publishing Group. с. 176. ISBN 0-8264-1289-0.

15. Boria Sax (2000). Animals in the Third Reich: Pets, Scapegoats, and the Holocaust. Continuum International Publishing Group. с. 181. ISBN 0-8264-1289-0.

16. Martin Kitchen (2006). A History of Modern Germany, 1800-2000. Blackwell Publishing. с. 278. ISBN 1-4051-0040-0.

17. Aikio, Aslak (February 2003). Animal Rights in the Third Reich. Архів оригіналу за September 6, 2006. Процитовано 2 лютого 2018.

18. Sax, Boria (2001). The Mythical Zoo: an Encyclopedia of Animals in World Myth, Legend, and Literature. ABC-CLIO. с. 272. ISBN 1-5760-7612-1.

19. Arnold Arluke, Clinton Sanders (1996). Regarding Animals. Temple University Press. с. 137. ISBN 1-56639-441-4.

20. Nazi "Ecology". www.columbia.edu. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 11 квітня 2021.

21. Bruce Braun, Noel Castree (1998). Remaking Reality: Nature at the Millenium. Routledge. с. 92. ISBN 0-415-14493-0.

    ---

    Джерело: Захист довкілля в нацистській Німеччині. Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії.