Телемарафон як порушення свободи слова. Чому Держдеп США розкритикував Україну

Про ситуацію з телемарафоном йдеться у звіті Держдепартаменту США, присвяченому ситуації з правами людини в Україні 2023 року. У документі зазначають, що українські закони "гарантують свободу слова та ЗМІ", проте "влада не завжди поважає ці права", пише BBC NEWS. Україна.

Після запровадження в Україні воєнного стану влада ввела додаткові обмеження на роботу ЗМІ.

"Наприклад, загальнонаціональний телемарафон – платформа, на якій телеканали по черзі висвітлюють війну з погляду уряду, – забезпечила безпрецедентний рівень контролю над телевізійними новинами у прайм-тайм", йдеться у звіті.

Ще навесні 2022 року деякі ЗМІ втратили контракти на телевізійне мовлення та зазнавали тиску з боку Офісу Президента України, відзначається у звіті.

Крім того, "журналісти-розслідувачі, які критикують владу, іноді ставали мішенню негативних кампаній у соціальних мережах, й іноді це робили дружні владі канали".

У звіті також йдеться, що на свободу ЗМІ "впливали також і інші практики, включно з самоцензурою".

Автори звіту вказують, що влада іноді ініціювала і потурала переслідуванням журналістів, а також згадують повідомлення про погрози урядовців працівникам ЗМІ.

Крім того, урядові чиновники часом відмовляли журналістам в акредитації або доступі до прифронтових районів, посилаючись на питання національної безпеки.

Водночас Держдеп зазначає, що "за деякими винятками, жителі районів, які перебувають під контролем українського уряду, могли публічно і приватно критикувати уряд, а також обговорювати громадські питання без страху переслідування з боку влади".

Телемарафон "Єдині новини" запустився невдовзі після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року.

Він об'єднав державний канал "Рада", Суспільне мовлення та великі комерційні канали ICTV/СТБ, 1+1, Інтер та "Україна 24" (згодом його замінив канал-новачок "Ми-Україна"). Канали поділили ефірний час між собою, розбивши його на шестигодинні слоти.

На початку російського вторгнення марафон задовольнив життєво важливі потреби суспільства та самих телевізійників, твердив голова Незалежної медійної ради, медіаексперт Отар Довженко.

Суспільство в умовах інформаційних вкидів та фейків отримувало доступ до офіційної інформації з першоджерел та оперативного спростування російської дезінформації, а телевізійники, у яких не було ресурсів на повноцінні інформаційні ефіри, змогли розділити навантаження, підтримуючи й виручаючи одне одного в режимі марафону.

"Але ситуація в країні стабілізувалась, медіа адаптувались, дезінформації стало набагато менше, – казав Довженко. – І з певного моменту марафон став задовольняти насамперед потребу влади в тому, щоб каналізувати інформацію і тримати під контролем наймасовіший традиційний вид медіа – телебачення".

У квітні 2024 року Довженко оприлюднив свою концепцію припинення телемарафону та повернення ринку ЗМІ до нормального стану.

Про необхідність такого кроку неодноразово казав керівник парламентського комітету зі свободи слова.

Нещодавно нову дискусію викликала петиція до уряду щодо потреби скасувати телемарафон. Але керівник уряду Денис Шмигаль назвав такий крок недоцільним.

Однією з важливих претензій на адресу телемарафону стало недопущення до нього трьох каналів, яких пов'язують з головним опонентом чинної влади, експрезидентом Петром Порошенком, – "Еспресо", "5 канал" та "Прямий".

Як твердив генеральний директор "5 каналу" Володимир Мжельський, вони кілька разів намагалися долучитися до марафону і щоразу "їх там не чекали".

І викинули всі ці канали з цифрового мовлення, яке доступне більшості українців. Опозиційні канали лишились тільки в кабелі та на Youtube.

Керівниця Інституту масової інформації Оксана Романюк також застерігала, що існування єдиного телемарафону протягом довгого часу може ще більше відвернути людей від телебачення та зіпсувати демократичний імідж України у світі.

Експерти наголошують, що ріст недовіри до марафону спонукає людей шукати інформацію в анонімних телеграм-каналах.

Євросоюз ще у перший рік повномасштабного вторгнення також непублічно висловлював офіційному Києву занепокоєння через його медіаполітику в Україні – це підтверджувала ще у вересні 2022 року посол Німеччини в Україні Анка Фельдгузен.

Про що ще йдеться у звіті Держдепу

Окрім свободи слова в Україні, автори звіту Держдепу звертають увагу і на низку інших питань, пов'язаних із правами людини в Україні.

Зокрема, вони пишуть, що хоча Конституція та цивільний кодекс надають громадянам право на свободу внутрішнього пересування та виїзду за кордон, уряд обмежив ці права, заборонивши під час воєнного стану чоловікам віком від 18 до 60 років залишати країну.

Також у звіті йдеться, що хоча закон забороняє тортури та інші жорстокі та види покарання, були повідомлення про те, що українські правоохоронні органи брали участь у таких зловживаннях. У звіті згадують зокрема повідомлення про те, що правоохоронці та військові знущалися з осіб, які перебували під вартою, а іноді й катували їх, щоб отримати зізнання, як правило, у зв’язку зі звинуваченням у співпраці з Росією.

Умови у в’язницях і слідчих ізоляторах залишалися незадовільними й інколи становили серйозну загрозу життю та здоров’ю в’язнів.

Також у звіті йдеться, що суди були неефективними та залишалися дуже вразливими до політичного тиску та корупції. Довіра до судової влади залишається низькою, за винятком Вищого антикорупційного суду, твердять його автори.

Також у звіті йдеться про свободу участі в політичному процесі, і його автори зазначають, що останні парламентські вибори, які проходили у 2019 році, були чесними та здебільшого без зловживань і порушень. Вони також зазначають, що українське законодавство забороняє проведення виборів під час воєнного стану.

Окремий розділ звіту Держдепу присвячений корупції в уряді. За словами його авторів, закон передбачає кримінальне покарання за корупцію, а також було створено кілька номінально незалежних моніторингових організацій, але влада не завжди ефективно виконувала закон, і багато чиновників безкарно брали участь у корупційних діях.

Велике навантаження на антикорупційні установи та мобілізація ключового персоналу перешкоджали їхній спроможності розслідувати корупційні справи, пишуть у звіті.

У звіті також ідеться, що українські та міжнародні правозахисні групи діяли в країні переважно без обмежень з боку уряду, а чиновники загалом були готові співпрацювати та реагували на зауваження цих груп.

Також у звіті згадують про необхідність дотримання прав жінок, дітей та представників етнічних та соціальних меншин, а також прав працівників.